Рішення № 6777219, 14.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/101 14.10.09 За позовом          Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) До          Всеукраїнської громадської організації "Національний комітет по боротьбі з корупцією" Про          захист ділової репутації, спростування неправдивих відомостей Суддя Прокопенко Л.В. Представники:

Від позивача                    Градобик А.Г.–предст. (дов.№14-59/16 від 01.10.2008 р.)

Від відповідача           не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Національний комітет по боротьбі з корупцією" про захист ділової репутації, спростування неправдивих відомостей, розміщених в електронній статті "Афера століття, або як "Б. і компанія" пограбували 12 мільйонів громадян України" на сайті www.komitet.com.ua.

Ухвалою суду від 27.02.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/101 та призначено розгляд справи на 25.03.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2009 р. не з'явився, про причини нез’явлення представника суд не повідомлено, вимоги ухвали суду від 27.02.2009 р. не виконано.

25.03.2009 року відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про витребування інформації від 24.03.2009 р. № 02-540/4, відповідно до якого позивач просить суд витребувати від ТОВ “Інтернет інвест” (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29) інформацію про належність доменної назви Komitet.com.ua., з наданням завіреної копії договору на надання послуг з реєстрації даного доменного імені.

Клопотання визнано судом обґрунтованим та задоволено.

За таких обставин, а саме в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача, неподанням останнім витребуваних доказів, задоволенням клопотання позивача, розгляд справи Ухвалою від 25.03.2009 р. відкладено на 24.04.2009 р., направлено запит до ТОВ “Інтернет інвест”.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2009 р. не з'явився, про причини нез’явлення представника суд не повідомлено, вимоги ухвал суду від 27.02.2009 р. та від 25.03.2009 р. не виконано, відповідь на запит від ТОВ “Інтернет інвест” на адресу суду не надходила, за таких обставин слухання справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 24.04.2009 р. відкладено розгляд справи на 24.06.2009 р.

Ухвалою суду від 26.06.2009 р. призначено розгляд справи на 24.07.2009 р., зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/101.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р. призначено розгляд справи на 21.08.2009 р., зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/101.

24.07.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Заперечення проти позову (вих. № 2221 від 23.07.2009 р.), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у позові за безпідставністю та неповнотою доводів позивача та підстав подання цього позову саме до ВГО “Національний комітет по боротьбі з корупцією”, а саме - на підставі неналежності відповідача. Також відповідач просить суд встановити належного відповідача - власника сайту та постановити відповідну ухвалу про заміну неналежного відповідача, якою встановити неналежність ВГО “Національний комітет по боротьбі з корупцією” як відповідача за позовом Центральної спілки споживчих товариств України про захист ділової репутації та спростування неправдивих відомостей.

Представник відповідача в судове засідання 21.08.2009 р. не з'явився, про причини нез’явлення представника суд не повідомлено.

Ухвалою суду від 21.08.2009 р. відкладено розгляд справи на 18.09.2009 р. з метою ознайомлення позивача із Запереченням відповідача проти позову та в зв’язку із нез’явленням в судове засідання представника відповідача.

18.09.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 22.09.2009 р. розгляд справи призначено на 14.10.2009 р.

08.10.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача Заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд у зв'язку з періодичними змінами електронної адреси сайту відповідача в п. 3 позовних вимог замінити слова «на тій же електронній сторінці сайту: http://komitet.ua/resonans_crime#hd»на слова «на офіційному сайті Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією».

Представник відповідача в судове засідання 14.10.2009 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.10.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2009 р. у мережі Інтернет на сайті komitet.com.ua, який адмініструється Всеукраїнською громадською організацією «Національний комітет по боротьбі з корупцією»з’явилась інформація в статті «Афера століття або як «Б і компанія»пограбували 12 мільйонів громадян», про діяльність позивача та системи споживчої кооперації в цілому, яка на думку позивача посягає на його ділову репутацію. Позивач у позовній заяві посилається на те, що поширена відповідачем інформація є негативною, неправдивою, принижує ділову репутацію, дискредитує та завдає шкоди позивачу.

Зокрема, позивач зазначає, що всі факти, вказані у статті є неправдивими, надуманими та не підтверджуються жодними доказами.

Так, у статті стверджується, що неправомірними діями посадових осіб позивача спричинено шкоду фізичним особам, які є пайовиками позивача і його структурних підрозділів. Списки пайовиків знищувались та безпідставно розпродавалось їхнє майно, внаслідок чого частка кожного пайовика зменшувалась.

Як зазначено у статті, всі ці дії проводились керівництвом позивача шляхом підробки та знищення документів, зокрема щодо проведення зборів пайовиків та прийняття ними рішень.

У зв’язку з чим позивач просить суд зобов’язати відповідача спростувати зазначену інформацію, оскільки жодних об’єктивних підстав для публічного звинувачення позивача у відповідача не було.

Таким чином позивач просить визнати недостовірною інформацію, викладену в статті «Афера століття або як «Б і компанія»пограбували 12 мільйонів громадян»та зобов’язати відповідача в термін не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили розмістити спростування неправдивої інформації на офіційному сайті Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією.

Відповідач заперечив проти позову посилаючись на безпідставність та неповноту доводів позивача та підстав подання цього позову саме до ВГО “Національний комітет по боротьбі з корупцією”, а саме - на підставі неналежності відповідача. Також, відповідач просив суд встановити належного відповідача - власника сайту та постановити відповідну ухвалу про заміну неналежного відповідача, якою встановити неналежність ВГО “Національний комітет по боротьбі з корупцією” як відповідача за позовом Центральної спілки споживчих товариств України про захист ділової репутації та спростування неправдивих відомостей.

Судом направлено відповідний запит до ТОВ «Інтернет інвест»з метою отримання інформації про належність доменної назви Komitet.com.ua.

18.05.09 р. відділом діловодства суду отримано від ТОВ «Інтернет інвест»відповідь на запит суду в якій зазначено наступне.

Доменне ім'я komitet.com.ua було зареєстровано на підставі публічного (сервісного) договору згідно зі ст. 633 Цивільного Кодексу України. Згідно до ст. 642 Цивільного Кодексу України прийняттям умов Публічного договору є факт оплати послуги. Договір на реєстрацію доменного імені у письмовій формі не укладався. Правила домену .UA, та сервісна угода між реєстрантом та реєстратором (Публічний договір), вимагають надання останнім повної та достовірної інформації про себе. Згідно інформації, яка була надана в анкеті, домен було делеговано на ВГО «НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ ПО БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ»: Firstname: Вадим, Lastname: Черный, Company: Национальный комитет по борьбе с корупцией, E-mail: k777k@yandex.ru, Postal code: 01001, Country: Ukraine, City: Киев, Address: Крещатик 7/11, Phone: +380 444905552, Fax: +380 444905553.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Причиною виникнення спору у справі є питання про наявність підстав для визнання поширеної відповідачем інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Відповідно до приписів ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст.299 ЦК України.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з абз. 5 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.09.1990 р. за № 7, до відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Законом України „Про інформацію” визначено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Відповідно до ст. 8 Закону України “Про інформацію”, об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах. Одним із видів інформації є масова інформація, яка відповідно до ст. 20 Закону України „Про інформацію” є публічно поширюваною друкованою та аудіовізуальною інформацією.

Відповідне визначення інформації міститься у ст. 200 ЦК України. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про інформацію”, всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Законом України „Про інформацію” передбачено відповідальність за порушення законодавства про інформацію. Серед порушень законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р. № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Таким чином, за змістом наведених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації. Крім того, відповідно до приписів ст. 47 Закону України “Про інформацію” порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Отже, згідно з наведеними нормами права, негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Особа має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації та й у той же спосіб.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

У відповідності до ст. 94 ЦК України юридична особа має особисте немайнове право на недоторканість її ділової репутації, особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 34 ГК України дискредитацією суб’єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних із особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відомості, поширені відповідачем в українському суспільстві щодо діяльності позивача, завдають шкоди його діловій репутації, а також честі та гідності його керівництву, і підпадають під поняття недостовірної інформації.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обов’язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача зі справи.

Відповідна правова позиція викладена і в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”, в якому зазначено, що відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов’язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред’явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Таким чином, позивач повинен довести лише факт поширення інформації, а відповідач її достовірність.

Тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і, зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 277 ЦК України.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” зазначено, що: відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача; якщо позов пред’явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

Відповідний припис міститься у частині 2 п. 9.1 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 р. № 02-5/95 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, а саме: «позивач може звернутися до господарського суду з позовом до органу масової інформації лише у тому випадку, коли цей орган не надав позивачеві відомостей про автора і, отже, всю вину за поширення відомостей, які порочать ділову репутацію, взяв на себе. Якщо ж позов подано лише до органу масової інформації, який повідомив позивача про автора, спір підлягає вирішенню загальним, а не господарським судом.».

Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження достовірності наведених ним фактів про діяльність позивача і, відповідно, втрати довіри до нього у суспільстві, суд вважає, що зібрані у справі докази свідчать про недостовірність поширеної відповідачем інформації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення відповідачем інформації, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію позивача, і, отже, позовні вимоги є обґрунтованими.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати недостовірною наступну інформацію статті «статті «Афера століття, або як «Б. і компанія»пограбували 12 мільйонів громадян України»:

Абз. 1 «Діючи як єдина система споживчої кооперації, Центральна спілка споживчих товариств України, обласні та районні спілки систематично знищували списки пайовиків та безпідставно розпродавали їхнє майно, внаслідок чого частка кожного пайовика невпинно зменшується з кожним днем. З 1991 року кількість пайовиків скоротилася з 12 мільйонів 305 тисяч до 500 тисяч.»

Абз. «Попри це кожен з пайовиків, яких виключили зі списків, має право на свою частку майна цієї організації, що за найменшими підрахунками оцінюється приблизно від 5 тисяч до 20 тисяч гривень!».

Абз. 6 «Для посадовців споживчої кооперації є безперечним, що безпідставне виключення зі списків пайовиків та знищення самих списків за 1991-2000 роки є фактично знищенням даних про осіб, які є засновниками та власниками майна як споживчого товариства, так і районної, обласної і Центральної спілок. Адже такі документи мають зберігатися довічно. Проте саме цього посадовці і бояться, тому готові «віддати»будь-кому і будь-яку суму коштів, аби правоохоронцям не вдалося до цього «докопатися», оскільки в такому разі є підстави не лише для порушення кримінальних справ, але й для притягнення винних до кримінальної відповідальності.»

Абз. 8 «Причина тотального знищення списків пайовиків та стану, в якому опинилася система споживчої кооперації, криється в тому, що з приходом у 1991 році Бабенка С.Г. на посаду голови Правління Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) було обрано політику розпродажу майна споживчої кооперації, що триває й дотепер. Для її реалізації було вироблено та запроваджено систему нелегітимних зборів споживчих товариств, на які запрошувалося не більше двох відсотків пайовиків, підконтрольних чи залежних від керівника споживчого товариства, і ухвалювалося рішення щодо виборів голів споживчих товариств і уповноважених осіб - представників для виборів голів районних спілок. А ті, в свою чергу, приймали рішення про продаж майна, а також щодо виборів уповноважених осіб в обласні спілки з тими ж повноваженнями, які вибирали представників на з'їзд Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки).»

Абз. 10 «Незважаючи на те, що проводиться перевірка системи споживчої кооперації, її посадові особи не призупиняють своєї «роботи»щодо розпродажу майна, намагаючись цим довести свою недоторканність, цинічну зневагу до правоохоронних органів.»

Абз. 14 «РОЗ'ЯСНЮЮ ДЛЯ ПРОКУРОРІВ, У ЧОМУ ВСЯ СУТЬ АФЕРИ? ЗАПЛАНОВАНИЙ ЗЛОЧИН ПОЛЯГАЄ У ПРИЙНЯТТІ ПРОГРАМИ РОЗМЕЖУВАННЯ ВЛАСНОСТІ, КОТРУ ПАЙОВИКИ НЕ ПРИЙМАЛИ. ПІСЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗВІЛЬНИТИСЬ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, СПИСКИ БЛИЗЬКО 11 МІЛЬЙОНІВ ПАЙОВИКІВ, ВЛАСНИКІВ УСЬОГО МАЙНА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ, ЦЕНТРАЛІЗОВАНО ЗНИЩИЛИ. ТАКОЖ ЗНИЩИЛИ ВСІ ПРОТОКОЛИ ЗБОРІВ І ПРІЗВИЩА ТИХ, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НА ЗБОРАХ. ОСКІЛЬКИ НА ЗБОРАХ НЕ БУЛО Й 10 % ВІД 12 МЛН 305 ТИС. ПАЙОВИКІВ, ЗБОРИ БУЛИ НЕЛЕПТИМНИМИ, ТОМУ І ВИБОРИ КЕРІВНИКІВ НЕЛЕГІТИМНІ, І ВЕСЬ ПРОДАЖ МАЙНА, ПОЧИНАЮЧИ 3 1991 РО-КУ. СФАЛЬСИФІКОВАНІ ПРОТОКОЛИ ПІДМІНИЛИ ІНШИМИ, ДЕ ПРІЗВИЩ ПРИСУТНІХ НЕ БУЛО. ЩО ТУТ ВАМ, ПРОКУРОРИ, НЕ ЗРОЗУМІЛО?»

3-6 речення абз. 15 «Це стало підставою для виключення зі споживчої кооперації близько 11 мільйонів громадян України (пайовиків), а потім списки і документи, які підтверджують, що ці громадяни є пайовиками, було знищено, і знищено централізовано, практично в усіх регіонах України. Пайовики про цю Програму не знали, вони її не приймали, їх не повідомляли про час і місце проведення зборів. Майно на мільярди гривень було розпродане без згоди власників. Це був спланований злочин, котрий триває.»

Два останні речення абз. 16 «Вищезазначена Програма, на яку посилаються суди, відмовляючи пайовикам у задоволенні їх законних прав, якраз і була прийнята Бабенком і компанією для того, щоб зробити всіх пайовиків споживчої кооперації ніким, що не має на майно споживчої кооперації взагалі ніяких прав. Прийняття вищезазначеної Програми є запланованим злочином.»

Абз. 17 «Пайовики про цю Програму не знали, вони її не приймали, їх не повідомляли про час і місце проведення зборів. Майно на сотні мільярдів гривень було розпродане без згоди власників. Це був спланований злочин, котрий триває. ЩОБ ЗВІЛЬНИТИСЬ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, СПИСКИ БЛИЗЬКО 11 МІЛЬЙОНІВ ПАЙОВИКІВ, ВЛАСНИКІВ УСЬОГО МАЙНА СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ, ЦЕНТРАЛІЗОВАНО ЗНИЩИЛИ. ТАКОЖ ЗНИЩИЛИ ВСІ ПРОТОКОЛИ ЗБОРІВ І ПРІЗВИЩА ТИХ, ХТО БУВ ПРИСУТНІЙ НА ЗБОРАХ. ОСКІЛЬКИ НА ЗБОРАХ НЕ БУЛО Й 10 % ВІД 12 МЛН 305 ТИС. ПАЙОВИКІВ, ЗБОРИ БУЛИ НЕЛЕПТИМНИМИ, ТОМУ І ВИБОРИ КЕРІВНИКІВ НЕЛЕПТИМНІ, І ВЕСЬ ПРОДАЖ МАЙНА, ПОЧИНАЮЧИ 3 1991 РОКУ. СФАЛЬСИФІКОВАНІ ПРОТОКОЛИ ПІДМІНИЛИ ІНШИМИ, ДЕ ПРІЗВИЩ ПРИСУТНІХ НЕ БУЛО.»

Абз. 18 «Списки і документи, які підтверджують, що ці громадяни є пайовиками, було знищено і знищено централізовано, практично в усіх регіонах України.»

Абз. 28 «Я хотів би побачити того прокурора, який може сказати, що в діях голови УКООПСПІЛКИ Станіслава Бабенка, «Б. І КОМПАНІЇ», немає ознак організованої злочинної організації.»

Абз. 30 «Правоохоронні органи повинні визначити, чи є підстави вважати керівника УКООПСПІЛКИ «ПАНА»Станіслава Бабенка організатором злочинного угрупування, а також вважати членами цього злочинного угрупування керівників споживчих товариств, котрі незаконно виключили пайовиків з членів споживчої кооперації.»

Абз. 31 «У голови Правління Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) Бабенка С.Г. є «криша»та посередник, які всіляко прикривають його та сприяють уникненню кримінальної відповідальності.»

Абз. 32 «При приватному підприємстві Укоопспілка створений третейський суд. Головою третейського суду є колишній голова Верховного Суду України Бойко В.Ф., крім того, наявність таких впливових осіб, як діючий Голова Вищого Господарського Суду Демченко С. В., діючих на той час заступників міністра юстиції України Горбунової Л. М. та інших суддів Верховного Суду України та державних службовців у третейському суді приватного підприємства, яким сьогодні є Укоопспілка, тільки своєю присутністю надавало можливість здійснювати вплив на рішення судів у всіх регіонах України та на працівників правоохоронних органів держави у всіх без винятку регіонах України. Колишньому голові Верховного Суду України Бойку В. Ф. жоден суддя не відмовить в його «проханні». І ви думаєте, народ це буде терпіти? Запевняємо вас, «ПАНЕ»Бойко В.Ф., що ви вже з «ПАНОМ» Бабенком С. Г. догрались.»

Абз. 34 «Як говорив голова Правління Бабенко С. Г., «наявність таких консультантів забезпечить вирішення на його користь будь-якого судового рішення».

Абз. 41 «Більш-менш цінне майно Укоопспілки активно розпродається по мізерних, не існуючих в реальності цінах комерційним структурам, власниками яких є «Б. І КОМПАНІЯ»Зокрема, весь шостий поверх (1 319,8 кв. м) славнозвісного будинку Укоопспілки у м. Києві на вул. Хрещатик, 7/11 був проданий головою УКООПСПІЛКИ Станіславом Бабенком приватному Акціонерному банку «УКООПСПІЛКА», у якому він же Бабенко С. Г. є акціонером (власником) і одночасно Головою Спостережної ради банку. В особистій власності Бабенка С. Г. знаходиться 202 536 акцій вищезазначеного банку. При цьому, зі слів Начальника відділу внутрішньобанківських операцій Укоопспілки, приміщення будинку С. Бабенко продав за ціною близько 200 гривень за один квадратний метр, хоча зараз реальна ринкова ціна вищезазначених приміщень становить більше ніж 100 тисяч гривень за один квадратний метр. Тобто Бабенко С. Г., використовуючи своє службове становище, продав приміщення «Укоопспілки»на Хрещатику, яке належить всім пайовикам України, комерційному банку, в якому він є акціонером (власником) і Головою Спостережної ради, по заниженій ціні. Вони продають все самі собі.»

Абз. 42 «У 1992 році Станіслав Бабенко рішенням правління Укоопспілки безоплатно передав у комунальну власність міста Києва 22 ринка. Ці ринки належали всім пайовикам України в кожному селі, і хто повірить, що сотні мільйонів доларів хабара не осіло у цього «Б. І КОМПІНІЇ»У результаті рядові пайовики споживчої кооперації втратили сотні мільйонів доларів. Згідно із Законом України «Про кооперацію» (ч. 4 ст. 21) у разі смерті пайовика його пай переходить до його спадкоємця, і селяни й самі не знають, які величезні гроші ними успадковано. А у цього «Б. І КОМПАНІЇ»з УКООПСПІЛКИ ще вистачає нахабства брехати, що раз пайовик помер - то вони його дітям і онукам нічого не винні.»

Перше речення абз. 43 «Продаж такого майна, як правило, здійснювався для себе або своїх родичів.»

Абз. 52 «Цей універмаг «Б. І КОМПА- НІЄЮ»був проданий за 15 200 гривень! Після чого новий власник ФІРМА ТОВ «ДР ГРУП»виставила його на продаж за 1 200 000 доларів, у гривнях це більше 9 мільйонів гривень! «Б. І КОМПАНІЯ»занижують вартість майна у 592 рази! Про «підставні» приватні фірми, контрольовані керівництвом споживчої кооперації, що використовують майно пайовиків для свого власного збагачення.»

Абз. 57 «Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживчу кооперацію»спілка споживчих товариств може складатись тільки зі споживчих товариств. Ніякі інші «господарюючі суб'єкти»просто не мають права входити до Укоопспілки. Зверніть увагу на те, яка величезна кількість саме «інших суб'єктів»по відношенню до суб'єктів споживчої кооперації вказана на сайті -1921 суб'єкт споживчої кооперації (хоча по Статуту їх 38) і 7293 інших господарюючих суб'єктів.»

Абз. 58 «Що ж це за загадкові «інші господарюючи суб'єкти», які не є споживчими товариствами, але з якихось невідомих причин входять до її складу. Ці суб'єкти - банки, ТОВ, акціонерні товариства та страхові компанії, які належать «Б. І КОМПАНІЇ», їх друзям та родичам.»

Абз. 59 «Ці господарюючі суб'єкти паразитують на споживчій кооперації, поволі підживлюючи старіючого на своїй посаді Бабенка, який міцно тримається за своє крісло доти, доки ще є, що красти. Саме у власність цих структур утікає власність споживчих товариств і пайовиків. Вони утворюють величезний холдинг «Б. і компанія», і власниками є вже не пайовики, а Бабенко та їх друзі. Помре пайовик —його власність передається одному з таких «господарюючих суб'єктів». Чим менше залишається на світі пайовиків, тим товща у Б. пика. Те, що вони не вважають пайовиків власниками майна Укоопспілки, ясно вже з витягів з «Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки)»(п. 1 Розділ VI).».

Абз. 61 «Тобто відповідно до вищезазначеного пайовики ніяких прав власності на споживчі підприємства не мають. Вони існують самі по собі, а майно споживчої кооперації - саме по собі. Якщо пайовик вирішив стати співвласником якогось підприємства споживчої кооперації, то він повинен отримати згоду дійсного власника майна! При цьому вищі органи управління Укоопспілки в односторонньому порядку вирішують, співвласниками якого саме майна пайовики ніколи та ні за яких обставин не стануть!»

Абз. 61 «Хтось після цього ще сумнівається, що саме «Б. І КОМПАНІЯ»вважають себе повноправними господарями майна?»

Абз. 74 «Більш масового організованого шахрайського діяння ще не спостерігалося в жодній країні світу.»

3,4 речення абз 75 Посадові особи споживчої кооперації приймали на нелегітимних зборах окремі положення до статуту, які позбавляли пайовиків (власників) майна, а собі надавали права розпродавати майно пайовиків. Тому вкрай необхідно встановити кожного пайовика споживчих товариств, а в разі їхньої смерті - осіб, які за законом мають право на спадщину.

Абз. 77 «Враховуючи, що в більшості родин кількість пайовиків становить 3-4 особи, їхня частка майна у споживчій кооперації може складати близько 80 тисяч гривень.»

Абз. 100 Наслідки вищезазначеної Афери можуть бути непередбачуваними. Ми не повинні допустити народних зворушень, а тим більше пролиття крові. Народ України вже не здивуєш, мабуть, жодним судовим рішенням, але коли народ зрозуміє, скільки мільярдів доларів у нього вкрали керівники споживчої кооперації і зневіриться в тому, що влада зможе все награбоване у народу повернути, то гарантії спокійного життя в державі, напевно, не зможе дати ніхто, бо люди можуть у цьому випадку захищати свої права зі зброєю в руках.

Абз. 103 Ситуація, яка склалась навколо питання пограбування 12 мільйонів 305 тисяч громадян України, є загрозою Національній економічній безпеці України.

Що розміщена за електронною адресою:

http://komitet.com.ua/resonance crime#hb. сайту Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією».

3.          Зобов'язати Всеукраїнську громадську організацію «Національний комітет по боротьбі з корупцією»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 26477297) в термін не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили розмістити спростування вказаної недостовірної інформації на офіційному сайті Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією" тим же шрифтом з відміткою «спростування»та розмістити відповідне посилання на дану статтю на головній сторінці сайту також з відміткою «спростування».

4.          Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Національний комітет по боротьбі з корупцією" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 26477297) на користь Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 00012635) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                           Л.В.Прокопенко