Вирок № 67772047, 13.06.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/839/2016

Справа № 428/13783/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря Гетьманцевої Ю.Ю.,

прокурора Новохатської І.Г., Гринченка Д.В.,

захисника Мозолєва О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сєвєродонецьк матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанськ Луганської області, громадянина України, українця, з середньо - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: - 09.02.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.187, ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, звільненого 23.06.2016 року по відбуттю строку покарання; - 21.02.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1

30.11.2016 року, приблизно в період часу з 13-30 годин до 13-40 годин ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні Луганського університету ім. В. Даля, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 43, реалізуючи свій злочинний намір, який виник раптово і був спрямований на таємне викрадання чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, діючи повторно, з корисливих мотивів, взяв зі столу у приміщенні бібліотеки мобільний телефон марки «Bravis-Omega» в корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/677е від 13.12.2016 року, залишкова вартість викраденого майна на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме на 01 грудня 2016 року, склада 1430,00 грн. (одна тисяча чотириста тридцять грн. 00 коп.)

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1430,00 гривень.

Епізод 2.

18 грудня 2016 року приблизно о 13-20 год., ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні кафедрального собору, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Соборна, 1, реалізуючи свій злочинний намір, який виник раптово і був спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, таємно, з корисливих мотивів, взяв з лавочки жіночу сумку, яка належить ОСОБА_4, в якій знаходився мобільний телефон марки «Fly», модель IQ4410 Quad Phoenix, в корпусі чорного кольору, та грошові кошти в сумі 170 грн. Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/710е від 29.12.2016 року, ринкова вартість мобільного телефону марки «Fly», модель IQ441 Quad Phoenix на момент вчинення кримінального правопорушення, за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 1300 (одна тисяча триста) гривень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1470,00 гривень.

Епізод 3.

15 січня 2017 року приблизно о 09-30 ОСОБА_2 прийшов до пункту прийому металобрухту, який розташований на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 приміщення якого орендує ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, для здійснення господарської діяльності, а саме: операцій з металобрухтом, де зустрівся із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, який проходив стажування у вказаному пункті, та фактично здійснював прийом металобрухту, та розрахунок за нього. Знаходячись в приміщенні вказаного пункту прийому металобрухту, у ОСОБА_2 раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала такого нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, та реалізуючи його, ОСОБА_2 підшукав зручний момент для здійснення нападу, приблизно о 09 год. 45 хв., діючи умисно, протиправно, з корисливих намірів, переслідуючи мету незаконного збагачення, скориставшись тим, що ОСОБА_7 відволікся, та за його діями не спостерігає, зайшов за його спину та взяв у руки молоток, що знаходився у приміщенні пункту прийому металобрухту.

В подальшому ОСОБА_2, діючи умисно та протиправно, знаходячись позаду потерпілого, заздалегідь пристосованим знаряддям вчинення злочину, наніс ОСОБА_7 три удари молотком, який тримав в лівій руці, по потилиці, спричинивши йому тілесні ушкодження.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_7 впав на підлогу, після чого ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, взяв у руки металевий лом (цвяходер), та присікаючи можливий опір ОСОБА_7, висказуючи погрозу здоров'ю останнього, з тумбочки, розташованої у приміщенні пункту прийому металобрухту, дістав гроші в сумі 2500 гривень, які належать ОСОБА_5, після чого з місця вчинення злочину зник, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження, у вигляді забиті, розтрощенні рани потиличної області, які згідно із висновком судово - медичної експертизи № 8 від 18.01.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та могли утворитися при вказаних обставинах. Потерпілому ОСОБА_5 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 2500 грн.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 187 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальних актах, визнав повністю, у вчиненні кримінальних правопорушень щиро розкаявся, скористався своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України, та відмовився давати пояснення суду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання пояснив, що він проходив стажування в пункті прийому металобрухту, який розташований за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Хімків, 46-а. 15.01.2017 року приблизно о 9 годині ранку до пункту прийому металобрухту зайшов обвинувачений та сказав, що йому потрібно перевезти метал. Він зателефонував господарю, щоб викликати машину. Поки чекали машину, обвинувачений непомітно підійшов до нього ззаду та почав наносити йому удари по голові молотком, який взяв приміщенні пункту прийому металобрухту. Він намагався захищатися, взяв металеву трубу, яка лежала поряд, після чого обвинувачений втік, а він потрапив у лікарню, що було потім він не пам'ятає. Внаслідок дій обвинуваченого, йому було спричинено тілесні ушкодження. Завдану йому шкоду обвинувачений не відшкодував. Просив призначити обвинуваченому суворе покарання пов'язане з позбавленням волі.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надавши суду письмову заяву, в яких просили розглянути справу без їх участі.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилися, надавши суду письмові заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, покарання призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, що прокурор, потерпілі не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_6, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за епізодам №№ 1-2, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

Дії ОСОБА_2 за епізодами №3, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майно, поєднаним з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), особою, яка раніше вчинила розбій, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України за ч.2 ст.185 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та за ч.2 ст.187 КК України - до категорії тяжких злочинів. Дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, суспільно корисною працею не займався, за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні, у вчиненому щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, заподіяна потерпілим шкода не усунена.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно із ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно із ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, особи обвинуваченого, який хоча і розкаявся у вчинених злочинах, але раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, заподіяна шкода потерпілим не усунена, отже враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів та пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також враховуючи думку потерпілих, суд вважає, що відповідно до вимог ст.50 КК України, виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, тобто призначивши покарання за ч.2 ст.185 у вигляді позбавлення волі та ч.2 стт.187 КК України у вигляді позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України, суд не вбачає.

Оскільки обвинувачений був засуджений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.02.2017 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за вчинення злочину 25.11.2016 року, а ставлення йому в вину злочинів по даній кримінальній справі, які він вчинив до постановлення попереднього вироку, суд при призначені остаточного покарання керується вимогами ч.4 ст.70 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» відповідно до ч.5 ст.72 КК України підлягає зарахуванню попереднього ув'язнення (строк перебування під вартою на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2017 року, рахувати саме з 20.01.2017 року) у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення (тримання під вартою як запобіжний захід, обраний судом під час досудового розгляду кримінального провадження), проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Оскільки обвинувачений з 20 січня 2017 року перебуває під вартою, а відповідно до ч.5 ст.72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі, тому при призначенні покарання даний строк повинен бути зарахований у загальний строк покарання до дня постановлення вироку судом.

Цивільний позов не заявлено. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст.118-124 КПК України. Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

- за ч.2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У відповідності зі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю вчинений злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою, строк покарання рахувати з дня його фактичного виконання, зарахувавши у строк відбуття покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 20 січня 2017 року до 13 червня 2017 року, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Речові докази по справі:

- жіночу сумку, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, дзеркало, дві губні помади, пудру, гаманець, чеки, дисконтні картки, банківські карти в кількості 4 штук, косметичний олівець, рукавиці чорного кольору, блокнот, аркуш паперу з друкованим текстом, конверт від банківської карти з пін-кодом, які передані під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити у власності ОСОБА_4;

- карту пам'яті «Micro SD 32 GB Team», яка передана під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити у власності ОСОБА_5

- поліпропіленовий мішок з дубльонкою коричневого кольору та прозорий пакет з рукавичками коричневого кольору, які передані до складу зберігання речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП України в Луганській області, повернути власнику, засудженому ОСОБА_2;

- два паперових конверта зі змивами рідини бурого кольору, контрольним змивом, зразком марлевого тампону, два паперових конверта з відібраними зразками крові потерпілого ОСОБА_6, зразок бинта; один слід долоні та 13 слідів пальців рук, що знаходяться в сейф пакеті № 0832579; три дактилокарти, що знаходяться в сейф пакеті № 2335694; два молотка в сейф пакетах № 3083692 та № 3164253, поліпропіленовий мішок з металевим ломом; два гіпсових зліпки слідів низу підошви взуття, первинна упаковка, паперова бирка, поліетиленовий пакет чорного кольору з парою зимових чобіт (кросівок) та первинною биркою, які знаходяться в полімерному пакеті №1709101, та передані на зберігання в камеру схову речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП України в Луганській області - знищити;

- оптичний носій «Maxitech CD 52?, 80 msn, 700 Mb» на який були перекопійовані файли з відеозаписами з камери відеоспостереження, який знаходиться в матеріалах даного кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу зберігання кримінального провадження.

Процесуальні витрати за проведення: - товарознавчих експертиз №19/113/9-3/677е від 13.12.2016 року в розмірі 351 грн. 84 коп.; № 19/113/9-3/710е від 29.12.2016 року в розмірі 615 грн. 72 коп.; - дактилоскопічних експертиз №19/113/6-1/34е від 27.01.2017 року в розмірі 770 грн. 35 коп.; - №19/113/6-1/35е від 30.01.2017 року в розмірі 439 грн. 80 коп., - №19/113/6-1/69е від 21.02.2017 року в розмірі 439 грн. 80 коп.; - трасологічних експертиз №19/113/6-2/48е від 22.02.2017 року в розмірі 879 грн. 60 коп., № 19/113/6-2/67-е від 09.03.2017 року в розмірі 1650 грн. 75 коп. стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя В.М. Олійник