Рішення № 6777158, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/613 11.11.09 За позовом Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Літа Центр” до товариства з обмеженою відповідальністю „Українська торгова компанія” про стягнення 7083,98 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Жахалова О.В. (дов. від 19.10.2009)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 40 від 01.05.2009 у розмірі 7083,98 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2009 порушено провадження у справі №50/613 та призначено до розгляду на 21.10.2009.

В судове засідання 21.10.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи із-за неявки представника відповідача був відкладений на 11.11.2009.

В судове засідання 11.11.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2009 повторно не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009 між Київською філією товариства з обмеженою відповідальністю „Літа Центр” (далі –позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „Українська торгова компанія” (далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки № 40 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору Постачальник зобов’язується протягом дії цього договору передати покупцеві продукцію окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

Загальна сума Договору визначається загальною сумою товару проданого відповідно до умов договору (п.1.3.).

Якість товару повинна відповідати діючим стандартам ДСТу і ТУ на даний вид товару і підтверджуватись відповідними документами (п.1.4.). Кількість та асортимент товару вказується у накладних (товарно-транспортних накладних) згідно попереднього замовлення (п.1.5.).

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п.1.2.).

Відповідно до п.2.1. розрахунок проводиться за отриманий товар покупцем шляхом перерахунку грошових засобів платіжним дорученням на рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових грошових засобів в касу постачальника.

Оплата за кожну партію товару проводиться на умовах відстрочки платежу –14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю (п.2.2.).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 6886,08 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № РН-0000202 від 11.06.2009 на суму 2582,28 грн.;

- № РН-0000157 від 28.05.2009 на суму 1721,52 грн.;

- № РН-0000339 від 29.07.2009 на суму 2582,28 грн.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач не розрахувався і його заборгованість за вищевказаним договором становить 6886,08 грн., що також визнається відповідачем, про що свідчить підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.09.2009 (долучений до матеріалів справи).

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21.01.2006, акт звірки взаєморозрахунків є підставою для визначення кредитового сальдо взаємозобов”язань на певну дату.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6886,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за відповідним договором поставки № 40 від 01.05.2009 в сумі 6886,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 155,10 грн. та 3 % річних в розмірі 42,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень чи доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгова компанія” (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 30265076) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Київської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Літа Центр” (02094, м. Київ, вул. Магніторська, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 36016330) основний борг в сумі 6 886 (шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 08 коп., 3% річних в сумі 42 (сорок дві) грн. 80 коп., індекс інфляції в розмірі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн. 10 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 17.11.2009