Ухвала суду № 67771022, 07.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/753/17 Справа № 200/9156/17 Слідчий суддя - Сліщенко Ю.Г. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Живоглядової І.К., Кленцарь В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Старовойтова Є.В.

захисника-адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на вилучені під час обшуку 31.05.2017 за адресою: м. Дніпро, вул. Новоміська, 38 предмети і документи, які містяться у опечатаних 6 картонних коробках та 14 поліетиленових пакетах у кримінальному провадженні № 12017040030000747 від 26.05.2017 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 206-2 КК України.

В ухвалі слідчий суддя зазначив про обгрунтованість клопотання слідчого та дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно може бути конфіскованим, тобто відповідає критеріям вказаним у п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді та скасувати її.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 372 КПК України, оскільки в ній не зазначено секретаря судового засідання та вказана не вірна назва суду. Розгляд справи було проведено без виклику підозрюваної, що є порушенням ч.2 ст. 172 КПК України. Вказує, що слідчий суддя наклав арешт не з тих підстав про, які йдеться у клопотанні слідчого. Вилучення майна проводилося з порушенням ч.9 ст. 236 та ч.3 ст. 105 КПК України тому, що слідчий не надав опис вилученого майна та додатки до протоколу не підписані слідчим та особами, які їх виготовляли.

Що стосується строку на оскарження ухвали вказує, що її було отримано у канцелярії Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська лише 19 червня 2017 року, а тому строк для подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 395 КПК України повинен обчислюватися з дати отримання копії ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та, з підстав зазначених в скарзі, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику підозрюваної та захисника, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали. Матеріалами провадження встановлено, що копія оскаржуваної ухвали отримана 19.06.2017 р., а апеляційна скарга подана 22.06.2017 р., тобто в строк на апеляційне оскарження даного судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів не входить в обговорення питання поновлення строку оскарження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 170, пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (ст. 170), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного… , за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна…

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що вилучені 31.05.2017 під час проведення обшуку у будинку ОСОБА_3 за адресою: м. Дніпро, вул. Новоміська, 38 предмети і документи перелік яких наведено у клопотання відповідають критеріям визначеним в ст. 98 КПК України та можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні, що є підставою для накладення арешту на вказані предмети та документи.

Крім того, досудове розслідування здійснюється по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12017040030000747від 26.05.2017р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченогоч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 206-2 КК України, в якому ОСОБА_3 повідомлено про підозру. Санкція частини 3 статті 206-2 КК України, передбачає обовязкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України також є підставою для застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ували слідчого судді, а також що для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 170 КПК України тимчасове накладення арешту на майно є доцільним та необхідним.

Апеляційним судом встановлено дотримання належним чином слідчим суддею вимог п. п. 2, 5 ч. 2 та п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України щодо врахування ним можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), що досудове розслідування здійснюється за статтею КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна та особі у провадженні повідомлено про підозру, а також вимоги щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також щодо визначення порядку виконання ухвали.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

З огляду на невеликий проміжок часу проведення досудового розслідування, на даному етапі в матеріалах провадження відсутні належні докази які давали б беззаперечні підстави суду прийти до висновку про безпідставність накладення арешту на вказане майно. Збирання таких доказів і є одним із завдань досудового розслідування, а арешт майна як один із засобів забезпечення кримінального провадження в даному випадку є необхідним для досягнення його дієвості.

Доводи захисника про незаконність ухвали слідчого судді, оскільки в ній неправильно зазначена назва суду, не вказаний секретар судового засідання та не повідомлений захисник і власник майна про розгляд клопотання слідчого, не свідчить про незаконність або необґрунтованість судового рішення в цілому і не може бути самодостатньою підставою для його скасування та відмови в задоволенні клопотання слідчого.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а відповідні доводи захисника задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2017 року про накладення арешту шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на вилучені під час обшуку 31.05.2017 за адресою: м. Дніпро, вул. Новоміська, 38 предмети і документи, які містяться у опечатаних 6 картонних коробках та 14 поліетиленових пакетах у кримінальному провадженні № 12017040030000747 від 26.05.2017 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 206-2 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

О. П. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Кленцарь