Рішення № 67771013, 12.07.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/46/17 Справа № 202/449/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.12.2005 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 2100 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36,00% на рік.

Відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість станом на 30.09.2013 року у розмірі 14007,90 грн., яка складається з: 3179,80 грн. заборгованість за кредитом, 9684,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 643,23 грн. штраф (процентна складова).

За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 01.12.2005 року у розмірі 14007,90 грн. та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, просив рішення суду скасувати.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, а у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а тому позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із заявою про застосування позовної давності відповідач до суду першої інстанції не звертався, а тому відсутні правові підстави для застосуванням судом позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про те, що п.7 ч. 13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки норма Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 року по справі № 6-239цс14.

Однак суд першої інстанції невірно тлумачив зазначені норми матеріального права та ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом статей 526, 530, 610, 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 01.12.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав Позичальнику кредитний ліміт у сумі 2110,00 грн. зі сплатою 36,00% річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується власноручним підписом у заяві.

За п.п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

За п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість станом на 30.09.2013 року у розмірі 14007,90 грн., яка складається з: 3179,80 грн. заборгованість за кредитом, 9684,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 643,23 грн. штраф (процентна складова), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 510 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.12.2005 року у розмірі 14007 грн. 90 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 3179,80 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 9684,87 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 643,23 грн. та судові витрати в розмірі 510,90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_2