Ухвала суду № 67769460, 14.07.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4883/17

В справі № 760/11851/17-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення надмірно сплачених коштів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 4 658, 63 гр. за проведення судової експертизи в справі Голосіївського районного суду м. Києва.

В відкритті провадження в справі має бути відмовлено, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст.15 цього Кодексу встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Цивільне судочинство, до якого відноситься позовне провадження, в рамках якого позивач звернувся до суду, це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ, який характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз»яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст. ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Так, предметом спору, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів, сплачених ним за проведення експертизи в справі за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: різниці між сплаченою ним сумою вартості експертизи, призначеної ухвалою суду в межах цивільної справи, та стягнутої суми судових витрат з відповідачів у цій частині за наслідками розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що стягнута з відповідачів сума судових витрат на користь позивача була здійснена в порядку ст.88 ЦПК України, а саме: пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 вівд 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки, тобто нте можуть бути предметом спору окремого позову.

В п.35 постанови зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Цивільне судочинство, до якого відноситься позовне провадження, це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ, який характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вище викладене свідчить про те, що визначеного законом матеріально-правового спору між позивачем та визначеним ним відповідачем не існує і існувати не може.

З викладеного вище випливає, що спірні питання, пов»язані з призначенням та проведенням експертизи в межах цивільної справи, її вартості, а також правильність розподілу судових витрат при ухваленні рішення, не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому підстави для відкриття провадження в даній справі відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє в відкритті провадження в цивільній справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 122 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

В відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення надмірно сплачених коштів відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: