Рішення № 6776862, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/443 09.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адаком» до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району міста Києва

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Алпатьєва Н.Ю. (довіреність № 2 від 12.01.2009р.);

від відповідача Марченко О.Ю. (довіреність від 01.10.2009р.);

В судовому засіданні 09.11.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адаком»(надалі ТОВ «Адаком», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району міста Києва (надалі відповідач) боргу за поставлену техніку у розмірі 203373, 20 грн., пені за несвоєчасну оплату у сумі подвійної облікової ставки НБУ на підставі Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»в сумі 49501, 39 грн. згідно приведеного розрахунку, інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 31710, 62 грн., 3% річних за період прострочення оплати у розмірі 6131, 61 грн..

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару згідно накладної № РН-000024 від 15.07.2008р., сплачено не у повному обсязі виставлений рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 27.05.2008р., чим порушено умови договору № 107/2008/Т від 26.05.2008р.. Претензію про оплату товару відповідач залишив без відповіді, коштів не сплатив, і як про те зазначав позивач у позовній заяві примірник договору № 107/2008/Т від 26.05.2008р. залишився у відповідача котрий відмовляється повертати його. Загальна заборгованість відповідача складає 203373, 20 грн. у зв’язку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку. З посиланням на положення Цивільного кодексу України до стягнення з межах позову заявлено також суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що факти наведені в позовній заяві не відповідають дійсності у зв’язку з чим вимоги позивача є безпідставні та необґрунтовані.

Договір поставки на який посилається позивач між сторонами укладений не був, оскільки мало місце недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку розрахунків. При здійсненні поставки товару за накладною від 15.07.2008р. сторони домовились щодо оплати товару протягом місяця не менш ніж 50% вартості товару, а виплата інших 50% поставленої техніки мала проводитись протягом трьох років відповідно до графіку закріпленого в договорі, який мав підготувати позивач.

Оскільки підготовлений позивачем та наданий відповідачу примірник договору суттєво відрізнявся від погоджених між сторонами умов, відповідачем такий не підписувався, а позивач погодився виправити наявні помилки. Виправлений примірник договору так і не був підготовлений позивачем, не наданий також і на неодноразові прохання керівника підприємства-відповідача.

Вимоги позивача по сплаті боргу відповідач вважає безпідставними оскільки договір на який зроблено посилання в позовній заяві між сторонами не укладався, графік платежів сторонами не затверджувався, відповідно не можна вважати наявним прострочення в оплаті, що на думку відповідача, є свідченням також безпідставності вимог позивача по сплаті інфляційних збитків та 3% річних.

Вимагати стягнення пені з відповідача, останній вважає неможливим через неукладення між сторонами відповідного договору в якому б погоджувався такий вид відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей з приводу поставки техніки, ТОВ «Адаком»на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району міста Києва було передано рекультиватор з сіялкою, трактор двохколісний, рекультиватор газонний, противагове грузило, косарка тракторна загальною вартістю 534373, 20 грн..

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договору у вигляді окремого документу щодо поставки техніки між сторонами укладено не було, оскільки, як про те стверджує відповідач між сторонами не досягнуто згоди щодо строків та порядку оплати товару, а посилання позивача на укладення договору № 107/2008/Т від 26.05.2008р. не підтверджено належними доказами, яких не надано в тому числі на вимоги суду (ухвала від 17.08.2009р.).

          Договір, який у копії представлений до матеріалів справи не підписаний з боку відповідача і жодних підстав стверджувати що такий був ним підписаний немає. Зазначення у призначенні платежу номеру договору відповідач пояснює наявною між сторонами домовленістю про його укладення, однак жодних належних доказів що поставка товару, оплата за який здійснювалась згідно виставленого рахунку-фактури від 27.05.2008р., відбувалась в межах договору № 107/2008/Т від 26.05.2008р. матеріали справи не містять.

Видаткова накладна № РН-000024 від 15.07.2008р. на суму 534373, 20 грн. яка підтверджує здійснення поставки техніки, довіреність серії ЯПД № 763085 від 15.07.2008р. на підставі якої відбулось отримання товару, а також часткова сплата товару свідчать про оформлення між сторонами правових відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.

Сплата за товар на підставі виставленого рахунку-фактури № СФ-0000026 від 27.05.2008р. здійснена відповідачем частково, згідно платіжних доручень № 569 від 26.05.2008р., № 1436 від 01.10.2008р., № 1521 від 19.10.2008р., № 354 від 26.05.2009р., проведено оплату на загальну суму 331000 грн., несплаченою залишилась вартість товару в сумі 203373, 20 грн. заборгованість у вказаній сумі заявлена до стягнення з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка техніки на користь відповідача, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості (вих. 56 від 26.05.2009р.), у якій пропонував у безспірному порядку перерахувати суму заборгованості 204373, 20 грн. + 40852, 24 грн. пені. Доказом направлення претензії відповідачу є поштовий чек № 9499 від 29.05.2009р. з описом вкладенням до цінного листа, які в оригіналах наявні в матеріалах справи.

З урахуванням проведеної оплати 26.05.2009р. на суму 1000 грн., строк виконання зобов’язань по оплаті переданої техніки згідно видаткової накладної № РН-000024 від 15.07.2008р. на суму 203373, 20 грн., є таким що настав з урахуванням направленої вимоги - 05.06.2009р..

Сума заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не погашена, доказів зворотнього суду не представлено у зв’язку з чим вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 49501, 39 грн. обчисленої позивачем з посиланням на прострочення визначене згідно умов договору № 107/2008/Т від 26.05.2008р., який відповідачем не підписувався та не погоджувався, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за невиконання зобов’язань щодо оплати переданого товару за накладною від 15.07.208р. позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не представлено, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом вище, строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару для відповідача є таким що настав згідно направленої претензії, невірним є нарахування позивачем штрафних санкцій (інфляційних збитків, 3% річних) в періоді з 26.07.2008р.. У вказаному періоді позивачем не допускалось прострочення в оплаті, а вимоги про стягнення нарахованих сум є безпідставними.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 2 975 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2268, 37 грн..

Заявлені до стягнення витрати позивача на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В даному випадку договір про надання юридичних послуг № 04/09 від 10.06.2009р. укладено позивачем з Приватним підприємством «Юридична фірма «Радник»яке не є адвокатом в розумінні наведених положень.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом’янського району міста Києва (03061, м. Київ, вул. Новопольова 95, р/р 26009010001527 з ЗФ ВАТ КБ «Хрещатик»м. Київ, МФО 322595, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31806913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адаком»(юрид. адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри 9, к. 414; адреса: 08131, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, вул. Щорса 80, р/р 26002005067301 в ВАТ «Сведбанк»у м. Києві, МФО 300164, ідент. код 34188309) 203373, 20 грн. (двісті три тисячі триста сімдесят три гривні 20 копійок) основного боргу, 2268, 37 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень 37 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 16.11.2009