Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 27/482 03.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія» про стягнення 537 684, 27 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: Ящук Ю.Л. –представник за довіреністю від 15.01.09 р.;
від відповідача: Стадний Ю.В. –представник за довіреністю від 23.01.09 р.,
Жорник О.О. –представник за довіреністю від 10.05.08 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія»про стягнення 537 684, 27 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 02/02-П від 02.02.06 р. позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 13 234 656, 26 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання по оплаті робіт виконав частково.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 423 398,84 грн. –основного боргу, 18 130,75 грн. –пені, 2 435,99 грн. –3 % річних та 93 718,69 грн. –інфляційних збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.09 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.10.09 р.
Представник позивача у судовому засіданні 19.10.09 р. частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 19.10.09 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 30.09.09 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 03.11.09 р.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.09 р. подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.10.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.
Крім того, у судовому засіданні 03.11.09 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що після звернення до суду відповідач частково погасив суму заборгованості, сплативши позивачу 10 000,00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача 413 398,84 грн. –основного боргу, 18 130,75 грн. –пені, 2 435,99 грн. –3 % річних та 93 718,69 грн. –інфляційних збитків.
Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на викладене, суд прийняв подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.09 р. подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.10.09 р., та надав письмовий відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що не заперечує проти задоволення вимоги позивача про стягнення основного боргу.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені та збитків від інфляції відповідач вказує, що їх нарахування здійснено позивачем з порушенням вимог законодавства.
Крім того, у зв’язку з перебуванням відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою, останній заявив клопотання про зменшення розміру належних до стягнення збитків від інфляції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –
ВСТАНОВИВ:
02.02.06 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейм-93» (надалі –позивач) укладено договір підряду № 02/02-П на виконання електромонтажних робіт (надалі –договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався за завданням відповідача виконати роботи з прокладення внутрішніх мереж електропостачання, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.
На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 13 234 656,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат типової форми КБ-3 за лютий 2006 р. на суму 11 686,80 грн., за березень 2006 р. на суму 38 808,00 грн., за квітень 2006 р. на суму 69 331,20 грн., за травень 2006 р. на суму 171 476,40 грн., за червень 2006 р. на суму 285 474,00 грн., за липень 2006 р. на суму 521 643,86 грн., за серпень 2006 р. на суму 387 576,00 грн., за вересень 2006 р. на суму 325 158,00 грн., за жовтень 2006 р. на суму 707 662,80 грн., за листопад 2006 р. на суму 410 186,40 грн., за грудень 2006 р. на суму 513 427,20 грн., за січень 2007 р. на суму 404 134,80 грн., за лютий 2007 р. на суму 364 993,20 грн., за березень 2007 р. на суму 328 104,00 грн., за квітень 2007 р. на суму 248 782,80 грн., за травень 2007 р. на суму 423 736,80 грн., за червень 2007 р. на суму 962 335,20 грн., за липень 2007 р. на суму 417 252,00 грн., за серпень 2007 р. на суму 1 112 550,00 грн., за вересень 2007 р. на суму 283 639,20 грн., за жовтень 2007 р. на суму 289 028,40 грн., за листопад 2007 р. на суму 270 283,20 грн., за грудень 2007 р. на суму 887 708,40 грн., за грудень 2007 р. на суму 5 335,20 грн., за січень 2008 р. на суму 483 315,60 грн., за лютий 2008 р. на суму 452 870,40 грн., за березень 2008 р. на суму 306 126,00 грн., за квітень 2008 р. на суму 1 439 829,60 грн., за квітень 2008 р. на суму 4 646,40 грн., за квітень 2008 р. на суму 10 154,40 грн., за травень 2008 р. на суму 423 870,00 грн., за травень 2008 р. на суму 480 021,60 грн., за червень 2008 р. на суму 19 035,60 грн., за червень 2008 р. на суму 54 238,80 грн., за липень 2008 р. на суму 1 104,00 грн., за липень 2008 р. на суму 119 130,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі типових форм КБ-2в та КБ-3.
Таким чином, виконані роботи відповідач у будь-якому разі зобов’язаний був оплатити у термін до 10.08.08 р.
Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за виконані роботи, сплативши позивачу 12 821 257,42 грн.
Отже, станом на день розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем складає 413 398,84 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В частині 1 статті 838 ЦК України зазначається, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.
Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати робіт не надав, проти задоволення вимоги позивача про стягнення основного боргу не заперечував.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 413 398,84 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 130,75 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати за виконані роботи кожного етапу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми неоплачених робіт за кожен день прострочення.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки за роботи, виконані в липні 2008 р., відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 10.08.08 р., прострочення виконання зобов’язань з оплати виконаних за договором робіт у будь-якому разі має місце не пізніше ніж з 11.08.08 р. Як зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Тому, нарахування пені за договором має здійснюватися не пізніше ніж до 10.02.09 р.
З поданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, судом вбачається, що пеню за прострочення оплати робіт, виконаних за договором, позивач просить стягнути починаючи з 15.06.09 р.
Таким чином, пеня за договором нарахована позивачем поза межами встановленого законодавством строку.
З огляду на викладене, позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 130,75 грн. суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 2 435,99 грн. та збитки від інфляції в розмірі 93 718,69 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних:
423 398,84 грн. (заборгованість) * 3 % * 70 (з 19.06.09 р. до 27.08.09 р.) / 365 = 2 435,99 грн.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 435,99 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Збитки від інфляції складають:
843 162,80 грн. * 99,9 % –843 162,80 грн. = –843,46 грн.
603 398,84 грн. * 101,1 % –603 398,84 грн. = 6 637,39 грн.
553 398,84 грн. * (101,7 % * 101,5 %) –553 398,84 грн. = 17 874,78 грн.
548 398,84 грн. * 102,1 % –548 398,84 грн. = 11 516,38 грн.
538 398,84 грн. * (102,9 % * 101,5 %) –538 398,84 грн. = 23 904,91 грн.
503 398,84 грн. * 101,4 % –503 398,84 грн. = 7 047,58 грн.
483 398,84 грн. * 100,9 % –483 398,84 грн. = 4 350,59 грн.
448 398,84 грн. * 100,5 % –448 398,84 грн. = 2 241,99 грн.
423 398,84 грн. * (101,1 % * 99,9 %) –423 398,84 грн. = 4 233,99
Отже, за перерахунком суду, загальний розмір збитків від інфляції складає 76 964,15 грн.
У зв’язку з перебуванням відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою, останній просить зменшити розмір належних до стягнення збитків від інфляції.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Виходячи зі змісту наведених норм, приймаючи рішення, суд має право зменшити розмір виключно штрафних санкцій.
Інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Індекс інфляції не можна розцінювати як захід впливу на особу за вчинене нею правопорушення у сфері господарювання та, у зв’язку з цим, відносити до штрафних санкцій в розумінні наведеної вище частини 1 статті 230 ГК України.
З огляду на викладене, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та відхиляє його.
Тому, позовна вимога про стягнення збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню в розмірі 76 964,15 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості після звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 838, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія»(04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8; ідентифікаційний код 32735084) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5-А; ідентифікаційний код 31867122) заборгованість у розмірі 413 398 (чотириста тринадцять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 84 коп., 3 % річних у розмірі 2 435 (дві тисячі чотириста тридцять п’ять) грн. 99 коп., збитки від інфляції в розмірі 76 964 (сімдесят шість тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 15 коп., 5 027 (п’ять тисяч двадцять сім) грн. 88 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –12.11.2009 року
Судове рішення № 6776853, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.11.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 27/482. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: