Рішення № 6776744, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/405 09.11.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бока маркет» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор» про стягнення 13991,80 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача          Китайгора В.Г. по довіреності б/н від 06.08.2009р.

Від відповідача          не з’явився

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бока маркет»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»9073,20 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 181,20 грн. 3% річних, 701,80 грн. процентів за користування чужими коштами, 1403,40 грн. пені, 2632,20 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 2 від 07.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2009р. порушено провадження у справі № 36/405, розгляд справи призначено на 09.11.2009р.

В судовому засіданні 09.11.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 20.10.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та 26.10.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується його підписом на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 8486313.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бока маркет»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гламор»(далі покупець, відповідач) 07.07.2009р. було укладено договір поставки № 2, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач –прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п. 2.5 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової або товарно-транспортної накладної.

За видатковими накладними № РН-0000129 від 28.10.2008р., № РН-0000165 від 12.11.2008р., № РН-0000207 від 27.11.2008р., № РН-0000058 від 07.02.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9224,71 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки та підписом його представника на зазначених накладних

Покупець, згідно з п. 4.3 договору, зобов’язався розрахуватись з постачальником протягом тридцяти календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 2 від 07.07.2008р. виконав неналежним чином, оскільки оплатив поставлений товар лише частково, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем складає 8224,71 грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, доданим до матеріалів справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявлену позивачем претензію № 002 від 29.04.2009р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 8224,71 грн. відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору поставки № 2 від 07.07.2008р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що відповідач за отриману продукцію за договором поставки № 2 від 07.07.2008р. розрахувався лише частково, в сумі 1000,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 8224,71 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 6.2 договору передбачено, що за порушення строків і порядку розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф у розмірі 2% від суми невчасно оплачених товарів по кожному факту несвоєчасної оплати за поставлені товари.

Сторони дійшли згоди (п. 6.3 договору), що за прострочку платежу понад тридцять днів з моменту виникнення зобов’язання по оплаті товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від неоплаченої суми отриманого товару.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пунктів 6.2, 6.3 договору № 2 від 07.08.2008р., підлягає стягненню пеня в сумі 1403,40 грн., а також штраф в розмірі 2632,20 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 181,20грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 848,49 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 701,80 грн. процентів за користування чужими коштами, нарахованих на підставі ч. 1 ст. 1048 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позикодавець, відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки між сторонами у справі виникли правовідносин по договору поставки, то положення зазначеної норми, яка встановлює розмір процентів за договором позики, який має іншу правову природу, застосуванню не підлягають.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, то суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»із подальшими змінами витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд, відповідно до п. 12 Роз’яснення, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Позивачем в якості доказу понесення витрат на оплату послуг адвоката наданий договір від 05.08.2009р. про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бока маркет»та Адвокатом Китайгора Володимиром Григоровичем, платіжне доручення № 445 від 17.08.2009р. на суму 3 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, з урахуванням ціни позову, а також того, що позов задоволено частково, підлягає стягненню 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»(01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25-Г; 03150, м. Київ, вул. Щорса, 3, код ЄДРПОУ 32250009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бока маркет»(03131, м. Київ, вул. Столичне шосе, 104-А, код ЄДРПОУ 35726230) 8 224 (вісім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 71 коп. заборгованості, 1403 (одну тисячу чотириста три) грн. 40 коп. пені, 2632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 20 коп. штрафу, 848 (вісімсот сорок вісім) грн. 49 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 20 коп. 3% річних, 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 132 (сто тридцять дві) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.