Рішення № 6776711, 13.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/418 13.11.09 За позовом           Приватного підприємства "Злагода-2000", м. Київ До          Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної           інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна",

          м. Київ

про          зобов’язання вчинити дії

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Савицький А.О. - пред. по довір.

Від відповідача          Пузир А.М. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна-нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Києві за адресою вул. Черкаська, 19/58 площею 74,3 кв.м.; вул. Салютна, 21-23 площею 65,1 кв.м.; вул. Борщагівська, 6А площею 54,5 кв.м. та зобов’язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на зазначені вище об’єкти нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що своєю відмовою зареєструвати право власності, відповідач не визнає права власності позивача на спірне майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.11.2009р.

В судовому засіданні 11.11.2009р. було оголошено перерву до 13.11.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відмові щодо проведення реєстрації права власності.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          Згідно рішень Київської міської ради від 01.03.2001 року №205/1182 та від 27.04.2000 року №111/832 та на підставі договорів оренди від 26.07.2001 року та від 03.11.2000 року, Приватне підприємство «Злагода-2000»орендує земельні ділянки площею 0,0145 га (вул. Черкаська, 19/58), площею 0,0120 га (вул. Салютна, 21-23) та площею 0,0146 га (вул. Борщагівська, 6).

          Протягом 1998-2000 років підприємство за власні кошти збудувало нежитлові будівлі в м. Києві, а саме: будівлю Літ. «А»площею 74,3 кв.м. за адресою вул. Черкаська, 19/58; будівлю літ. «А»площею 65,1 кв.м. за адресою вул. Салютна, 21-23; будівлю літ. «А»площею 54,5 кв.м. за адресою вул. Борщагівська, 6А.

          Розпорядженнями Шевченківської районної у м. Києві Державної адміністрації від 02.03.2006 року №№ 353, 355, 352 затверджені акти Державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів за вказаними адресами : по вул. Черкаській 19/58, Салютній 21/23, Борщагівській, 6-а у м. Києві.

          Згідно Експертного висновку «Про технічний стан нежитлових окремо стоячих будівель», складеного ДП «Інститут «Київгео»ВАТ «Київпроект»(ліц. серія АВ №408655) на замовлення ПП «Злагода 2000», будівля літ. «А» площею 74,3 кв.м. за адресою вул. Черкаська, 19/58 розташовано на фундаменті –монолітна залізобетонна плита, будівлі літ. «А»площею 54,5 кв.м. за адресою вул. Борщагівська, 6А та літ. «А»площею 65,1 кв.м. за адресою вул. Салютна, 21-23 розміщені на стрічкових фундаментах з монолітного залізобетону. Технічний стан перелічених вище приміщень характеризується як задовільний, істотних пошкоджень в несучих та огороджувальних конструкціях будівлі не засвідчено.

          Позивач звернувся до відповідача з клопотанням зареєструвати право власності на спірні об’єкти нерухомості.

14.10.2009р. позивач отримав від відповідача лист № 44408 з відмовою, яка мотивована відсутністю правовстановлюючих документів , на підставі яких здійснюється реєстрація.

          У зв’язку з викладеним вище, позивач вважає, що дії відповідача свідчать про невизнання відповідачем його права власності на збудовані об’єкти нерухомого майна, що перешкоджає йому в повній мірі здійснювати володіння, користування і розпорядження ними.

          За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу.

          Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

          Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

          Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

          Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

          За таких обставин, право власності позивача на спірне нерухоме майно виникло на підставі зазначених вище документів та на підставі норм ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          За змістом вказаної статті, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з’єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним власником) свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

          Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

          Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі —державна реєстрація прав) —офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

          Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

          Як встановлено судом, з метою реєстрації права власності, позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», в чому йому було відмовлено, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа. Саме відмова відповідача у проведенні реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, стала підставою і приводом для звернення до суду і саме на неї посилається відповідач як на дії, що свідчать про невизнання права власності останнього.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

          Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.(ст. 368 ЦК ).

          Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до ч. 1 та п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N157/6445 (далі –Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем на правомірній правовій підставі було набуто у власність згадані об’єкти нерухомого майна.

За таких обставин, заперечення відповідача визнаються безпідставними , а позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 317 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за приватним підприємством «Злагода-2000»(03061, м. Київ, пр-т Перемоги, 17/1, ЄДРПОУ 25405672) право власності на об’єкти нерухомого майна-нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Києві за адресами: Будівля Літ. «А»площею 74,3 кв.м. за адресою вул. Черкаська, 19/58; Будівля літ. «А»площею 65,1 кв.м. за адресою вул. Салютна, 21-23; Будівля літ. «А»площею 54,5 кв.м. за адресою вул. Борщагівська, 6А.

3.          Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ. вул. Трьохсвятительська, 4-в, ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Приватним підприємством «Злагода-2000»(03061, м. Київ, пр-т Перемоги, 17/1, ЄДРПОУ 25405672) право власності на об’єкти нерухомого майна-нежитлові будівлі, що знаходяться в м. Києві за адресами: Будівля Літ. «А»площею 74,3 кв.м. за адресою вул. Черкаська, 19/58; Будівля літ. «А»площею 65,1 кв.м. за адресою вул. Салютна, 21-23; Будівля літ. «А»площею 54,5 кв.м. за адресою вул. Борщагівська, 6А.

4.          Стягнути з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ. вул. Трьохсвятительська, 4-в, ЄДРПОУ 03359836) на користь Приватного підприємства «Злагода-2000»(03061, м. Київ, пр-т Перемоги, 17/1, ЄДРПОУ 25405672), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 85 (вісімдесят п’ять) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя          господарського суду міста Києва

                                                                                                    Н. І. Качан