Рішення № 6776673, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 15/373 20.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" про стягнення 21 723,14 грн.

Суддя

Представники:

від позивача – Шумаков Д.В.

від відповідача –не з"явилися

У судовому засіданні 20.10.2009 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс -Груп" (далі - позивач) " до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" (далі - відповідач) про стягнення 27 723,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відовідачем зобовязань за договором поставки №107/1718 від 03.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2009 порушено провадження у справі № 15/373.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2009 продовжено строк розгляду спору у справі № 15/373 .

Відповідач у судове засідання в черговий раз не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертранс -Груп" (далі -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святослав" (далі - Відповідач) укладено Договір поставки № 107/1718(далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у справі), відповідно до умов якого Позивач взяв на себе зобов"язання поставити та передати у власність Відповідача Товар (напої) в асортименті, а останній зобов"язався прийняти Товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах та у порядку, визначених зазначеним Договором.

Позивач виконав свої зобов’язання щодо поставки товару, а саме поставив Товар Відповідачу на суму 21 723,14 грн., що підтверджується товарними (товарно-транспортними) накладними: №ТТН №1662-16Б від 27.05.2008 на суму 3 625,16 грн., ТТН №1676-16 Б від 28.05.20008 на суму 5 019,00 грн., ТНН №1787-16 Б від 07.06.2008 на суму 3 596,76 грн., ТТН №1786-16 Б від 07.06.20058 на суму 3 198,16 грн., ТТН №1860-16 Б від 13.06.2008 на суму 1 405,28 грн., ТТН №1875-16 Б від 14.06.2008 на суму 3 216,12 грн., ТТН №1971-16 Б від 21.06.2008 на суму 1662,36 грн. (копії наявні у матеріалах справи).

Згідно з п. 6.3 Договору, Відповідач зобов"зався вчасно оплачувати кожну партію Товару поставлену Позивачем протягом 28 календарних днів з моменту передачі Товару.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості переданого товару не виконав.

Станом на день подання позовної заяви сума основного боргу відповідача складала 21 723,14 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 723,14 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

На день винесення рішення сума боргу складає 21 723,14 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 233,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 670,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс -Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" (04210, м. Київ, пр.-т Г. Сталінграду,39-В, код ЄДРПОУ 31724464, р/р 260007701 у ВАТ АБ "Укргазбанк" МФО 320478), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс -Груп" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Софійська,10-А; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул.Сирецька,33-А, код ЄДРПОУ 35465839 р/р 26008003072900 у АБ "Інг Банк Україна" м. Київ, МФО 300539) 21 723(двадцять одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 14 коп. основного боргу, 233(двісті тридцять три) грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                       Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 11.11.2009