Рішення № 6776661, 28.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/355 28.10.09 За позовом Кредитної спілки "Карат" до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" про розірвання договору, стягнення боргу та відшкодування збитків - 66 224,16грн.

Суддя І.Д. Курдельчук

Представники:

від позивача Джемілєв М.Т. за дор. № 19 від 12.01.09р.,

Тарасов А.В. за дор. № 54 від 06.02.09р.

від відповідача Жорова В.Л. за дов. № 13-11-18336 від 18.09.08р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті № 03/2003/30299 від 04.09.2003р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»та Кредитною спілкою «Карат»та стягнення з відповідача 46625,25 грн. залишку коштів на рахунку позивача, 18479,91 грн. неотриманого прибутку (втраченої вигоди), 1119,00 грн. інфляційних витрат, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобовязання за укладеним 04.09.2003р. договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті, який включає в себе обслуговування рахунку позивача, оскільки банк відмовляє підприємцю у використанні та отриманні власних коштів, чим порушуються права позивача по вільному розпорядженню своїми коштами.

14.09.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/355, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 06.10.09.

В судове засідання 06.10.09 з'явився представник позивача, надав заяву про уточнення позову і просив п.2 резолютивної частини позовної заяви врахувати в новій реакції - зобовязати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" перерахувати залишок коштів на р/р 26009036244700, у АКІБ “Укрсиббанк”в м. Харків.

Представник відповідача не з'явився, вимог ухвали не виконав, поважних причин такої процесуальної поведінки суду не повідомив.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.09 представник позивача

Розгляд справи відкладений на 28.10.09, зобовязано сторони виконати вимоги ухвали про порушення провадження в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 14.09.09 зявилися представники сторін, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням поданих уточнень позовних вимог.

Позивач зазначив, що відповідач ігнорує заяви клієнта, вчиняє інші неправомірні дії, і як стверджує позивач ним понесені збитки у виді неодержаного прибутку в сумі 18479,91 грн. та втрати від інфляції через невчасне повернення грошових коштів і відповідач повинен повертаючи борг сплатити три проценти річних.

Звернення до відповідача розірвання договору на видачу готівки, відповідача проігнорував, відмовився розірвати договір та запропонував зміну до договору.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що загальна сума коштів на поточному рахунку позивача станом на 27.10.09 становить 49072,45 грн., наголосив про призначення тимчасової адміністрації і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 11.08.09 до 10.02.10, а тому з урахуванням викладеного та на підставі положень ст. 2, ч. 2. ст. 58, ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» позовні вимоги позивача у частині стягнення інфляційних витрат є такими, що суперечать норма чинного законодавства України.

Разом з тим, представник відповідача просила у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів з банку розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

04.09.03 між ВАТ КБ «Надра»в особі відділення № 3 філії ВАТ КБ «Надра»- «банк»та Кредитною спілкою «Карат»- «клієнт»був укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті № 03/2003/30299 (надалі - договір), відповідно до умов якого «банк»зобовязався відкрити «клієнту» поточний рахунок № 2630903029901 в національній валюті у відповідності з Інструкцією НБУ «Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті»від 18.12.98 № 527 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Позивач надав банку розпорядження - платіжні доручення № 2 від 09.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 400,00 грн. одержувачу ПП ОСОБА_1., № 3 від 09.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 300,00 грн. одержувачу Підприємцю ОСОБА_1, № № 11, 12, 13, 14 від 13.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 1681,00 грн., 8199,00 грн., 8199,00 грн. та 1793,00 грн. одержувачу НАКСУ, № 21, 22 від 15.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 172,50 грн. та 537,75 грн. одержувачу УДСО при ГУМВС України в Харківській області, № 23, 24, 26 від 15.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 8333,00 грн., 1710,00 грн., 15000,00 грн. одержувачу ОКС НАКСУ, № 25 від 15.01.09 на перерахування грошових коштів в сумі 300,00 грн. одержувачу ВАКС, які банком не виконані.

Обовязками банку за договором (п. 2.3.1, п. 2.3.3) є надання клієнту комплексу послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню у відповідності з діючими нормативними актами НБУ; здійснення операцій у відповідності з діючим законодавством України та нормативними актами НБУ.

Строки виконання банками переказу коштів за розрахунковим документом клієнта закріплені в п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пункт 30.1 ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” передбачає, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Покладені договором від 04.09.05 на відповідача обовязки щодо перерахування коштів згідно платіжних доручень № 2 від 09.01.09 на рахунок одержувача ПП ОСОБА_1., № 3 від 09.01.09 на рахунок одержувача Підприємцю ОСОБА_1, № № 11, 12, 13, 14 від 13.01.09 на рахунок одержувача НАКСУ, № 21, 22 від 15.01.09 на рахунок одержувача УДСО при ГУМВС України в Харківській області, № 23, 24, 26 від 15.01.09 на рахунок одержувача ОКС НАКСУ, № 25 від 15.01.09 на рахунок одержувача ВАКС, банком не виконані.

Листом вих. № 108 від 20.03.09 позивач просив відповідача, у звязку з порушенням ним умов договору на розрахунково-касове обслуговування № 03/2003/30299 від 04.09.2003р., повернути на розрахунковий рахунок позивача гроші, списані на підставі вищевказаних платіжних доручень.

Як стверджує відповідач банк не відмовляється від виконання своїх зобовязань, а зобов'язання виконувати доручення клієнта виникло у банку з моменту укладення договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті № 03/2003/30299 від 04.09.03, тому з урахуванням введеного мораторію, зобовязання виконанню не підлягає.

Позивач повідомив 29.06.09 (вих..№327) відповідача (вх..№265 від 30.06.09) про розірвання договору через неналежне виконання його умов банком.

В ході листування, банк пропонував продовжити договір на умовах додаткової угоди, позивач наполягав на розірванні і поверненні грошових коштів.

Господарський суд дійшов висновку про відмову банку розірвати договір на обґрунтовану вимогу клієнта.

На скаргу позивача про незаконні дії тимчасової адміністрації ВАТ КБ «Надра»до НБУ останній листом №54-013/1822 від 23.09.09 відреагував рекомендацією звернутись до суду.

Згідно ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Статтею 51 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Як вбачається з наведеного вище, розпорядження позивача відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунки контрагентів позивача.

Згідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до умов договору (п. 2.2.1, 2.2.4) позивач наділений правом самостійно розпоряджатися коштами на своєму поточному рахунку у відповідності до діючого законодавства; вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків та виконання інших послуг, передбачених даним договором.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання банком умов договору та порушення вимог закону та нормативно правових актів НБУ.

Позивач з урахуванням поданих уточнень предявив вимогу про розірвання договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування в національній валюті № 03/2003/30299 від 04.09.2003р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»та Кредитною спілкою «Карат»та зобовязання Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" перерахувати залишок коштів на р/р 26009036244700, у АКІБ “Укрсиббанк”в м. Харків.

Згідно з п.8.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту остаточного прийняття рішення про розірвання у відповідності з п.п.5.1, 5.2.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне ж положення містить ст. 188 Господарського кодексу України, згідно якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право на дострокове розірвання договору від 04.09.2003р. встановлено у п. 5.1 договору, згідно якого сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна направити письмову пропозицію про це іншій стороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 2 ст. 653 вказаного Кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з п.5.3 договору сторона, яка отримала пропозицію про зміну доповнення або розірвання договору повинна надати відповідь на неї не пізніше ніж через 10 днів після отримання такої пропозиції. Якщо сторони не досягли згоди, а також у випадку, якщо відповідь не отримана у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена особа має право розірвати договір або передати спір на розгляд арбітражного суду.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Отже, враховуючи умови договору щодо 10 денного строку на надання відповіді і імперативну норму Закону листування договір є розрізаним з 11.07.09.

У звязку з чим у позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини 3 вказаної статті залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як вже зазначалося, у відповідності до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобовязаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пункт 2 ст.1060 ЦК України закріплює обов'язок банку видати банківський вклад на першу вимогу вкладника.

Наведене свідчить, що у зв'язку із зверненням позивача про розірвання договору, що передбачене умовами договору, договір припинив свою дію наслідком чого має бути повернення позивачу залишку коштів, які знаходяться на його р/р 26009036244700, відкритому в ВАТ КБ «Надра».

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що боржник зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за прострочення виконання грошового зобовязання.

Однак, умовами договору на відповідача покладений обовязок вчинення певних дій, а не виконання грошового зобовязання, а отже підстави для нарахування індексу інфляції за невиконання відповідачем власних зобовязань по договору є безпідставним, а тому в цій частині вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1119,00 грн. задоволенню не підлягає.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно до ст.1073 названого кодексу у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2. 22 ЦК України особа, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до положень ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зокрема, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст. 225 ГК України включаються, зокрема: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статуту КС «Карат», позивач є неприбутковою організацією обєднанням фізичних осіб її членів з метою надання взаємного кредитуванні для задоволення власних потреб за рахунок обєднання грошових коштів.

Відповідно до протоколу №13 на засіданні спостережної ради КС «Карат», яке відбулось 21.07.08 були встановлені процентні ставки по внескам (вкладам) членів кредитної спілки , які в залежності від строку і умов залучення коштів встановлені на рівні від 18% до 24% річних, крім того, для всіх кредитів встановлена ставка у розмірі 72 % річних.

Позивачем надані суду докази звернення членів спілки про кредитування і надання фінансових послуг.

Позивач, не маючи змоги скористатись власними коштами для задоволення заяв членів спілки, розміщеними на рахунку у ВАТ КБ «Надра»змушений був відмовити членам у наданні кредитів на платній основі.

Судом встановлено, що в січні 2009 до позивача за кредитуванням звертались члени спілки із заявами на суми 4500,00грн.4000,00грн., 6000,00грн., 3000,00грн., 1700,00грн., 3500,00грн, 6500,00грн.,5000,00грн., 8000,00грн., 2000,00грн., 2000,00грн., 1500,00грн., 500,00грн., 3000,00грн., 3000,00грн., 2500,00грн, 1800,00грн., 2000,00грн., 4000,00грн., 1000,00грн., 470,00грн., загалом на суму 65520,00грн. для задоволення різного роду побутових потреб, придбання товарів, тощо та для оплати послуг лікування, навчання, тощо, про, що свідчить витяг з журналу реєстрації звернень.

Суд погоджується з твердженням позивача, що збитки у вигляді упущеної вигоди для спілки і як наслідок для її членів виникли в зв'язку з неналежним виконанням банком обовязку перераховувати грошові кошти його контрагентам та відмовою відповідача достроково, у визначений позивачем строк, розірвати договір банківського вкладу та повернути його грошові кошти.

За таких обставини, дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача втраченої вигоди 18479,91 грн. за розрахунком позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.10.09 представник відповідача заявив усне клопотання про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача 18479,91 на шість місяців.

Враховуючи надане суду право при прийнятті судового рішення розстрочити його виконання передбачене п. 6 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 18479,91 грн. на шість місяців, з наступним графіком погашення в кожний останній день місяця: листопад 2009р. 3079,98 грн., грудень 2009р. 3079,98 грн., січень 2010р. 3079,98 грн., лютий 2010р. 3079,98 грн., березень 2010р. 3079,98 грн., квітень 2010р. 3080,01 грн.

Господарський суд враховує постанову Правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку “Надра” прийнято рішення щодо призначення тимчасової адміністрації, та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 по 10.08.2009р.. Дія мораторію продовжена відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Визначення мораторію наведене у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин), відповідно з яким мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 10.02.2009р.

Відповідно до пункту 1 частини 3 цієї статті потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що положення про мораторій за своєю суттю і є відстрочкою виконання прострочених зобовязань банку, зокрема, перед кредиторами банку на час дії мораторію, а також забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів кредиторів банку.

Заява про розірвання договору подана, а вимога про стягнення залишку грошей на рахунку, в подальшому про перерахування їх на інший рахунок, предявлена після введення мораторію.

Посилання відповідача на призначення тимчасової адміністрації і введення мораторію як на підставу для відмови у позові є недоречними і безпідставними та такими, що не спростовують і не заперечують позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій банку, господарський суд покладає на нього державне мито незалежно від результатів вирішення спору, як це передбачено ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем предявлені позовні вимоги майнового характеру в сумі 66224,16 грн., які були частково змінені на немайнові про зобовязання вчинити дії.

Майновою залишилась вимога про стягнення 19598,99грн.

Відповідно до підпункту «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду справляється державне мито у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. НМ 17 грн.

Отже, із позовної заяви в частині позовної вимоги майнового характеру КС «Карат»оплаті підлягає 195,99 грн.

Відповідно до частини першої ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин сплата державного мита, згідно до платіжного доручення №482 від 14.08.09 проведена в розмірі 662,24 грн., є більшою і підлягає частковому поверненню в розмірі 466,25 грн.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст. 49 цього кодексу витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема 15, код ЄДРПОУ 20025456) перерахувати залишок коштів на рахунку Кредитної спілки «Карат»(63701, Харківська область, м.Купянськ, вул. Тітова, 2, ідент. код 26356148), відкритому у Відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема 15, код ЄДРПОУ 20025456) на рахунок р/р 26009036244700 Кредитної спілки «Карат»(63701, Харківська область, м.Купянськ, вул. Тітова, 2, ідент. код 26356148), відкритому у АКІБ “Укрсиббанк” в м. Харків”, МФО 351005.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Кредитної спілки «Карат»(63701, Харківська область, м.Купянськ, вул.Тітова, 2, код ЄДРПОУ 26356148) 18479 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 91 коп. з розстрочкою виконання рішення суду на шість місяців, з наступним графіком погашення: до 30 листопада 2009р. 3079,98 грн., до 30 грудня 2009р. 3079,98 грн., до 30 січня 2010р. 3079,98 грн., до 28 лютого 2010р. 3079,98 грн., до 30 березня 2010р. 3079,98 грн., до 30 квітня 2010р. 3080,01 грн.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема 15, код ЄДРПОУ 20025456) на користь Кредитної спілки «Карат»(63701, Харківська область, м.Купянськ, вул. Тітова, 2, код ЄДРПОУ 26356148) 280 (двісті вісімдесят),99 державне мито, 155 (сто пятдесят пять), 92 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Повернути Кредитній спілці «Карат»(63701, Харківська область, м.Купянськ, вул. Тітова, 2, код ЄДРПОУ 26356148) частково державне мито в сумі 477 (чотириста сімдесят сім),44 грн. сплачене у більшому розмірі згідно до платіжного доручення №482 від 14.08.09, оригінал якої зберігається у матеріалах справи №13/355 у Господарському суді міста Києва (01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 44-б).

7. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата підписання: 11.11.09