Рішення № 6776499, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/314 09.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна» до Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни про стягнення 79522,56 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Гончаренко В.В. (довіреність № 01/8-09ю від 31.08.2009 р.)

Від відповідача: не з»явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни (відповідача) про стягнення заборгованості за поставлений товар (каву смажену та розчинну під торгівельною маркою «TCHIBO»та «DAVIDOFF») у розмірі 79552.56 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № РН –0000029 від 30.01.2009 р. та товарно –транспортної накладної № 29 від 30.01.2009 р., проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/314 та призначено справу до розгляду на 23.10.2009 р. о 10:00 год.

21.10.2009 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з неможливістю явки та просив суд зобов»язати позивача направити відповідачу копію позовної заяви з додатками за адресою: 02132, м. Київ, вул. Осокірська, 7-А. При цьому будь –яких заперечень по суті позовних вимог відповідач не зазначив та не надіслав суду.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2009 р. подав документи для залучення до матеріалів справи, в т.ч. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АГ № 9999192 щодо Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни станом на 14.10.2009 р. та витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/7235-1 від 12.10.2009 р. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна»станом на 15.09.2009 р.

В судовому засіданні 23.10.2009 р. розглянуте та задоволене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Клопотання відповідача щодо зобов»язання судом позивача направити відповідачу копію позовної заяви з додатками за адресою: 02132, м. Київ, вул. Осокірська, 7-А судом відхилено з наступних підстав:

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, докази надіслання її копії та доданих до неї документів відповідачам у справі.

Крім того, пунктом 2 частині 2 статті 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, місце проживання (для фізичних осіб осіб).

При цьому суд враховує, що відповідно до абз. 6 п. 3.1 Роз'ясненень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997, № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою здійснюється шляхом державної реєстрації останньої (ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

У частині 4 ст. 17 зазначеного Закону України наведений перелік відомостей щодо фізичної особи - підприємця, які повинні міститися у Єдиному державному реєстрі, зокрема, ім"я фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, місце проживання, дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата та номер запису про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію тощо.

У позовній заяві у якості місця проживання відповідача зазначена наступна адреса: 02132,м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 6-А.

Згідно фіскального чеку № 4674 від 28.09.2009 р. та опису вкладення у цінний лист позивач направив позовну заяву і додані до неї документи відповідачу за вищезазначеною адресою, яка відповідає даними державної реєстрації відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АГ № 9999192 щодо Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни. Отже, позивач виконав вимоги ст. 56, 57 ГПК України, а суд не зобов»язаний покладати на останнього додаткові вимоги, не передбачені приписами ГПК України.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст.. 22 ГПК України, відповідач, як сторона судового процесу, не позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії тощо.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Отже, подання відзиву є правом, а не обов»язоком відповідача та суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2009 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.11.2009 р. о 09:30 год. у зв’язку з необхідністю витребування доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009 р. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 05.10.2009 р. та від 23.10.2009 р. не виконав, відзив на позовну заяву не подав і не надіслав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві: 02132,м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 6-А та яка відповідає адресі місця проживання відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АГ № 9999192 щодо Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/314. Причини неявки відповідача в судове засідання 09.11.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2009 р. подав для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 09.11.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На твердження позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна», ним було поставлено відповідачу - Фізичній особі –підприємцю Сахно Марині Олександрівні каву смажену та розчинну під торгівельною маркою «TCHIBO»та «DAVIDOFF»(надалі –Товар) на загальну суму 79522,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН –0000029 від 30.01.2009 р. та товарно –транспортною накладною № 29 від 30.01.2009 р. (копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

Позивач зазначив, що розрахунок за отриманий товар відповідач не здійснив. Враховуючи те, що строк оплати поставленого Товару у видатковій накладний № РН –0000029 від 30.01.2009 р. сторонами не визначено, позивач звернувся до відповідача з листом № 04/09/09-ю від 02.09.2009 р. щодо підписання акту звірки взаєморозрахунку за період з 01.01.2009 р. по 30.08.2009 р. (надалі –Лист) та з вимогою про здійснення платежу на суму 79522,56 грн. № 04/09/09-ю від 02.09.2009 р. (надалі –Вимога) Відповідно до Вимоги позивача, останній просив погасити дебіторську заборгованість у сумі 79522,56 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання пре»явленої вимоги у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Лист і Вимога були надіслані відповідачу 02.09.2009 р. що підтверджується фіскальним чеком № 2097 від 02.09.2009 р. та описом вкладення у цінний лист (копія фіскального чеку та оригінал опису знаходяться в матеріалах справи).

Зазначені Лист і Вимога були отримані відповідачем 05.09.2009 р. та 07.09.2009 р. відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 70639 та № 70663 (копії повідомлень знаходяться в матеріалах справи).

Проте, станом на час подання позову до суду, вимога позивача про сплату заборгованості відповідачем задоволена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: видаткова накладна № РН –0000029 від 30.01.2009 р. та товарно –транспортна накладна № 29 від 30.01.2009 р., свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

По матеріалам справи встановлено, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач відповідно до видаткової накладної № РН –0000029 від 30.01.2009 р. та товарно –транспортної накладної № 29 від 30.01.2009 р. отримав спірний Товар на загальну суму 79522,56 грн., що підтверджується особистим підписом Сахно Марини Олександрівни як Фізичної особи –підприємця.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 8 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу зобов’язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.

Згідно ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару є видаткові та товаро - транспортні накладні.

Отже, видаткова накладна № РН –0000029 від 30.01.2009 р. та товарно –транспортна накладна № 29 від 30.01.2009 р., які оформлені у відповідності до вищенаведених вимог та містять підписи сторін, приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем Товару на загальну суму 79522,56 грн. та отримання цього Товару відповідачем, а рівно у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у наведеній сумі.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки договір у письмовій формі на поставку Товару між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цього Товару (шляхом підтвердження до виконання замовлення стосовно продажу, зокрема, кави смажену та розчинну під торгівельною маркою «TCHIBO»та «DAVIDOFF»), а у видатковій накладний № РН –0000029 від 30.01.2009 р. на поставку Товару строк (термін) його оплати сторонами не був встановлений, у такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого Товару слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Фактично в матеріалах справи міститься Вимога, направлена позивачем відповідачу 02.09.2009 р. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (наведене підтверджується фіскальним чеком № 2097 від 02.09.2009 р. та описом вкладення у цінний лист). Зазначена Вимога була отримана відповідачем 07.09.2009 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 70663.

Враховуючи, що відповідно до змісту Вимоги позивач просив відповідача погасити дебіторську заборгованість у сумі 79522,56 грн. «протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання, пре»явленої вимоги»та у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що дату отримання Вимоги відповідачем (07.09.2009 р.) слід вважати датою пред’явлення позивачем вимоги про виконання боржником обов’язку згідно приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті поставленого Товару у семиденний строк з 07.09.2009 р. та до 14.09.2009 р.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати Товару згідно видатковій накладний № РН –0000029 від 30.01.2009 р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. При цьому, днем настання прострочки виконання грошового зобовЧязання з боку відповідача вважається 15.09.2009 р.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 79522,56 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № РН –0000029 від 30.01.2009 р. Товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання 23.10.2009 р. та 09.11.2009 р. не з»явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 79522,56 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 795,23 грн. Платіжним дорученням № 3267 від 23.09.2009 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 796,00 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 0,77 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 795,23 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 203, 205, 207, 525, 526, 530, 545, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 54, 56, 57, 59, 75, 77, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця Сахно Марини Олександрівни (02132,м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 6-А; ідентифікаційний код 2862309247) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна»(04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8; ідентифікаційний код 35255240; рахунок № 26005010003722 в Філії Унікредит Банк ТзОВ м. Київ, МФО 300744), 79522,56 грн. (сімдесят дев»ять тисяч п»ятсот двадцять дві гривні 56 коп.) основного боргу, 795,23 грн. (сімсот дев»яносто п»ять гривень 23 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна»(04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8; ідентифікаційний код 35255240; рахунок № 26005010003722 в Філії Унікредит Банк ТзОВ м. Київ, МФО 300744) з Доходу державного бюджету 0,77 грн. (нуль гривень 77 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 3267 від 23.09.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/314.

4. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.11.2009 р.