Ухвала суду № 67762945, 17.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 липня 2017 року Справа № 908/2109/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення"на ухвалу відДонецького апеляційного господарського суду 01.11.2016у справі Господарського суду№ 908/2109/15-г Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек"просолідарне стягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 908/2109/15-г.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення, обґрунтовуючи його важким фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" та відсутністю фахівця в галузі права на підприємстві.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку заявником касаційної скарги є юридична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст. 42 Господарського кодексу України).

У зв'язку з цим сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав належних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних.

За таких обставин клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 908/2109/15-г задоволенню не підлягає.

Наведене є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Беручи до уваги, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження судового рішення колегією суддів не розглядається.

Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 908/2109/15-г.

2. Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецьквуглезбагачення" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 у справі № 908/2109/15-г.

Головуючий суддяН.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ