Постанова № 67762941, 17.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року Справа № 922/2664/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О. за участю представників: позивача, відповідачане з'явились (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017у справі№922/2664/16 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської ради доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4провнесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про внесення змін до договору оренди землі від 16.01.2006, шляхом визнання укладеною додаткової угоди у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Ільїн О.В., судді Россолов В.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 залишено без змін.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій вказували про те, що спірний договір оренди землі від 16.01.2006 припинив свою дію і зобов'язання по даному договору між його сторонами - Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_4 припинились.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 17.05.2017 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія визнала за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 28.09.2005 за №170/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між Харківською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) 16.01.2006 було укладено договір оренди землі, зареєстрований за № 340667100008, відповідно до умов якого відповідачу було надано в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1850 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком до 01.10.2030.

Вищевказаний договір, того ж числа, було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 340667100008.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28.09.2007 уклали з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Б-2", загальною площею 338,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їм на праві приватної власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.07.2007, справа № 2-3680/07/08 та зареєстрованого 05.09.2007 у реєстрі прав власності на нерухоме майно КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (номер запису 6770 в книзі 1).

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстровано в реєстрі за № 2755.

Крім того, 28.01.2013 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 передав безоплатно (подарував) ОСОБА_5 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю літ. В-3, загальною площею 399,6 кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 0,1850 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 120.

Поряд з цим, рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, згідно пункту 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Попередня вартість 1 квадратного метру землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 №335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 № 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007" та була введена в дію з 01.03.2008.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено (пункти 2, 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було одержано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку загальною площею 0,1850 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку станом на 24.09.2013 № 3255/08, одержано витяг № 649 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, підготовлено проект додаткової угоди від 27.11.2014 до договору оренди землі, який разом із листом-пропозицією від 04.12.2014 № 1859/0/30-14 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 11.12.2014.

Вказані вимоги виконавчого органу Харківської міської ради відповідачем було проігноровано, у встановлений термін відповідь на лист-пропозицію до Харківської міської ради направлено не було.

Колегія суддів касаційної інстанції надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам зауважує, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що у випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; - для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради суди попередніх інстанцій вказували про те, що відповідач фактично не користується спірною земельною ділянкою, а отже і його обов'язок вносити зміни до договору оренди земельної ділянки та сплачувати орендну плату мав припинитися з моменту переходу прав на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, адже відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

Як вже зазначалось, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 28.09.2007 уклали з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "Б-2", загальною площею 338,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції вищезазначеному договору купівлі-продажу не надали належної правової оцінки, а також не з'ясовували відповідність нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди) та не встановили чи здійснено державну реєстрацію права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно.

З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для вирішення даного спору.

Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого чи апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої та апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, суд першої інстанції повинен встановити чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі №922/2664/16 та рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В. Корсак

В.Швець