Ухвала суду № 6776176, 28.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 6/520 28.09.09 За позовом           Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс» Про                     зобов’язання виконати мирову угоду від 26.10.2006 р. Суддя Ковтун С.А. Представники учасників процесу:

Від позивача                     Лучко О.В. (за дов.)

Від відповідача                    не з’явились

Обставини справи:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс»про зобов’язання відповідача виконати мирову угоду від 26.10.2006 р., затверджену ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. в сумі 3586014,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі були виконані зобов’язання за мировою угодою від 26.10.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс», затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. по справі 42/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. № 05-6-42/454 у прийнятті позовної заяви було відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 р. вказану ухвалу було скасовано, матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 06.08.2009 р. було порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи на 28.09.2009 р..

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. у справі 42/20 було затверджено мирову угоду від 26.10.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-плюс».

Умовами мирової угоди сторони погодили як предмет угоди (зобов’язання здійснити розрахунок грошовими коштами), так і строки розрахунків.

Відповідач свої зобов’язання за мировою угодою виконав частково на суму 6000 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 3586014,84 грн.

Відповідно до п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 р. по справі 42/40, відповідача зобов’язано сплатити на користь позивача 3592014,84 грн.

В силу ч. 4 ст. 78 ГПК України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода за своєю правовою природою - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому випадку мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначене кореспондується з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі –рішення).

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Враховуючи, що мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а Закон України «Про виконавче провадження»спрямований на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку заінтересована сторона має звернутися до суду, який видав ухвалу про затвердження мирової угоди, з заявою про зміну порядку її виконання з добровільного на примусовий, що стане підставою для вчинення державною виконавчою службою дій, спрямованих на примусове виконання.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв’язку з чим у сторін з укладанням такої угоди, і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов’язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов’язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали встановлене ст. 121 ГПК України; право на пред’явлення її до виконання, визначене ст. 115 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.

Суд вважає за необхідне повернути відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» з Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Припинити провадження у справі.

Повернути відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, рахунок 2600755010771 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик»в м. Києві, МФО 300830, код 03327664) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн.

Суддя                                                                                                     С.А. Ковтун

Ухвалу підписано 03.11.2009 р.