Рішення № 6776165, 08.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/367 08.09.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна-консалтингова компанія»

до           публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк «Київ»

про           стягнення 128876,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Галатюк Т.С. - представник за довіреністю № 4 від 20.05.2008 року;

Рудь С.В. - представник за довіреністю № 4 від 20.05.2008 року;

від відповідача: Лемішко В.М. - представник за довіреністю № 506/186 від 15.06.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційна-консалтингова компанія»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 128876,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.05.2007 року між ним та акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Голосіївської філії Мотренко О.М. укладено договір № 54 про депозитний вклад, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок на строк з 11 травня 2007 року по 11 травня 2008 року.

Відповідно до п. 1.2. вкладник розміщує вільні грошові кошти в сумі 79500,00 гривень на депозитний рахунок банку на строк по 11 травня 2008 року.

Відповідно до п. 1.3. договору банк приймає грошові кошти в сумі 79500,00 грн. на депозитний вкладі під 16 % процентів річних та зобов’язується повернути суму вкладу та нараховані відсотки 12 травня 2008 року на умовах та в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 1.4. договору повернення вкладу та виплата відсотків вкладнику здійснюється банком в строки та в порядку, встановлених цим договором, на поточний рахунок вкладника, визначений в розділі 7 цього договору зі спливом строку, визначеного в п.п. 1.1. цього договору або до спливу цього строку здійснюється банком, шляхом договірного списання грошових коштів з депозитного рахунку, про що вкладник доручає банку здійснити таке договірне списання з моменту підписання цього договору.

08.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року відповідно до якої договір пролонгується по 12 травня 2009 року та відсоткова ставка з 12 травня складає 16,5 % річних.

Відповідно додаткової угоди № 6 від 01.10.2008 року до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року з 01 жовтня 2008 року відсоткова ставка складає 19 % річних.

Додатковою угодою № 8 від 30.01.2009 року до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року визначено, що у зв’язку з реорганізацією Голосіївської філії АКБ «Київ»у Голосіївське відділення АКБ «Київ» банк закриває депозитний рахунок вкладника та перераховує кошти у сумі 53000,00 грн. на рахунок позивача, відкритий у Голосіївському відділення АКБ «Київ».

06.05.2009 року позивач звернувся до відповідача листом № 23 від 06.05.2009 року з проханням повернути депозитний вклад у зв’язку із закінченням дії договору.

Оскільки відповідачем також не були нараховані відсотки по вкладу за березень, квітень та травень 2009 року, позивач нарахував відповідачеві 2517,48 грн. упущеної вигоди в результаті не нарахування та невиплати відсотків по депозитному договору.

У відповідь на лист відповідач листом № 01-291 від 14.05.2009 року повідомив, що у відповідача введена тимчасова адміністрація та запропонував переоформити вклад та поповнити його на суму невиплачених процентів.

Станом на день подання позовної заяви відповідачем вклад позивачеві не повернений.

У зв’язку з невиконанням умов договору позивач змушений скористуватись юридичними послугами на суму 40000,00 грн. крім того, між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «СЛ Капітал»підписаний договір купівлі-продажу цінних паперів № 51 Д-09 від 05.05.2009 року, відповідно якового позивач мав намір купити цінні папери та здійснити оплату їх вартості до 20.05.2009 року. Позивач у даному випадку розраховував на грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку відповідно до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року, в результаті невиконання умов договору купівлі-продажу цінних паперів № 51 Д-09 від 05.05.2009 року ТОВ «Фінансова компанія «СЛ Капітал»нарахував позивачеві штраф та пеню у сумі 3276,31 грн.

Також позивач нарахував відповідачеві відшкодування моральної шкоди у сумі 30000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 128876,15 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/367, розгляд справи призначено на 21.07.2009 року.

У судове засідання 21.07.2009 року з’явились представники сторін та подали спільну заяву про продовження строків розгляду справи.

Представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/367 від 05.06.2009 року.

Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомив, що 11.06.2009 року грошові кошти позивача в сумі 53000,00 грн. були переведені відповідачем на поточний рахунок позивача.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошена перерва для надання додаткових доказів по справі до 08.09.2009 року.

У судове засідання 08.09.2009 року з’явились представники сторін.

Представником відповідача було подано клопотання про зміну організаційно-правової форми відповідача з акціонерного комерційного банку «Київ»на публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»та подано відзив на позовну заяву (доповнену), відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі..

Представники позивача через загальний відділ діловодства подали доповнену позовну заяву, надали пояснення по справі та просили суд стягнути з відповідача реальні збитки у сумі 40000,00 грн., пеню в сумі 4183,00 грн., індекс інфляції у сумі 848,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1288,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору та відмовляє в частині стягнення пені, індексу інфляції та частково задовольняє позов в частині стягнення збитків та судових витрат.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.05.2007 року між позивачем та акціонерним комерційним банком «Київ»в особі директора Голосіївської філії Мотренко О.М. укладено договір № 54 про депозитний вклад, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок на строк з 11 травня 2007 року по 11 травня 2008 року.

Відповідно до п. 1.2. вкладник розміщує вільні грошові кошти в сумі 79500,00 гривень на депозитний рахунок банку на строк по 11 травня 2008 року.

Відповідно до п. 1.3. договору банк приймає грошові кошти в сумі 79500,00 грн. на депозитний вкладі під 16 % процентів річних та зобов’язується повернути суму вкладу та нараховані відсотки 12 травня 2008 року на умовах та в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 1.4. договору повернення вкладу та виплата відсотків вкладнику здійснюється банком в строки та в порядку, встановлених цим договором, на поточний рахунок вкладника, визначений в розділі 7 цього договору зі спливом строку, визначеного в п.п. 1.1. цього договору або до спливу цього строку здійснюється банком, шляхом договірного списання грошових коштів з депозитного рахунку, про що вкладник доручає банку здійснити таке договірне списання з моменту підписання цього договору.

08.05.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року відповідно до якої договір пролонгується по 12 травня 2009 року та відсоткова ставка з 12 травня складає 16,5 % річних.

Відповідно додаткової угоди № 6 від 01.10.2008 року до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року з 01 жовтня 2008 року відсоткова ставка складає 19 % річних.

Додатковою угодою № 8 від 30.01.2009 року до депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року визначено, що у зв’язку з реорганізацією Голосіївської філії АКБ «Київ»у Голосіївське відділення АКБ «Київ» банк закриває депозитний рахунок вкладника та перераховує кошти у сумі 53000,00 грн. на рахунок позивача, відкритий у Голосіївському відділення АКБ «Київ».

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

06.05.2009 року позивач звернувся до відповідача листом № 23 від 06.05.2009 року з проханням повернути депозитний вклад у зв’язку із закінченням дії договору.

У відповідь на лист відповідач листом № 01-291 від 14.05.2009 року повідомив, що у відповідача введена тимчасова адміністрація та запропонував переоформити вклад та поповнити його на суму невиплачених процентів.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем, що 11.06.2009 року грошові кошти позивача згідно депозитного договору № 54 від 11.04.2007 року в сумі 53000,00 грн. були переведені відповідачем на поточний рахунок позивача, також відповідачем сплачені позивачеві відсотки за цим же депозитним договором у сумі 303,48 грн. та 827,67 грн., відповідно до виписки по особовому рахунку за період з 01.06.2009 року по 20.07.2009 року.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 53000,00 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача 40000,00 грн. реальних збитків, посилаючись на те, що для захисту свого порушеного права та у зв’язку з відсутністю у штаті фахівця з правових питань, який би мав можливість представляти інтереси в суді, позивач змушений був звернутись за допомогою до адвоката для ведення справи щодо стягнення заборгованості.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Також, в матеріалах справи наявні: договір № 10 про надання юридичних послуг від 14.05.2009 року укладений позивачем та відповідно до якого, а саме п. 1.1. передбачено, що виконавець зобов’язується підготувати позовну заяву та подати до господарського суду м. Києва; відповідно до п. 4.1. договору вартість юридичних послуг складає 40000,000 грн.; акт прийомки-здачі наданих/отриманих послуг до договору № 10 від 14.05.2009 року про надання юридичних послуг та банківська виписка, що засвідчує перерахування коштів позивачем у сумі 40000,00 грн. з призначенням платежу «за послуги адвоката згідно договору № 10 від 14.05.2009 року», платіжне доручення № 49 від 20.05.2009 року про перерахування коштів за послуги адвоката згідно договору № 10 від 14.05.2009 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2583 від 25.05.2006 року видане Рудь Світлані Віталіївні.

Відповідно до пояснень у судовому засіданні представника позивача у договорі № 10 про надання юридичних послуг від 14.05.2009 року та акті прийомки-здачі наданих/отриманих послуг до договору № 10 від 14.05.2009 року допущена помилка і замість Печерського відділення ВАТ «Ощадбанк»слід читати Голосіївське відділення АКБ «Київ», оскільки всі інші реквізити договору співпадають.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду, від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”(в редакції роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду Україна”) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки реальні збитки полягають у відшкодуванні витрат на представництво інтересів в господарському суді судом враховано, що розмір відшкодування судових витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує розмір реальних збитків з огляду на розумну необхідність до 2650,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення реальних збитків у сумі 2650,00 грн. в іншій частині –в розмірі 37350 грн. відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4183,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 53 від 06.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач нараховує відповідачеві пеню у сумі 4183,00 грн. за період з 14.05.2009 року по 29.07.2009 року –під час дії мораторію.

Таким чином, хоча відповідачем і було прострочено виконання зобов’язання по депозитного договору № 54 від 11.05.2007 року, але беручи до уваги вищезазначені норми законодавства України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4183,00 грн. не підлягає задоволенню.

Представник позивача просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 848,00 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 848,00 грн. не підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 465 від 06.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 10.08.2009 року до 09.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом присудження до відшкодування збитків, зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 1262,50 грн., на відповідача –26,50 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 306,06 грн., на відповідача –6,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ч.2 ст.34, п.2 ч.1, ч.5 ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині основної суми заборгованості.

2.В частині стягнення реальних збитків в сумі 37350 грн., пені у сумі 4183,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 848,00 грн. відмовити.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; код ЄДРПОУ 14371869) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційна-консалтингова компанія»(02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-а, оф. 99; р/р 260053011386 в філії Печерському відділенні № 3715 м. Києва в ВАТ «Ощадбанк», МФО 320241, код ЄДРПОУ 33495919), реальні збитки у сумі 2 650 (дві тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 26 (двадцять шість) грн. 50 коп. та 6 (шість) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 06.11.2009 року.