Рішення № 6776066, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/467 24.09.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про стягнення 364 604,81 грн. Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Реутов В.А.- представник за довіреністю;

від відповідача: Бескоровайний О.В.- довіреність №Д07/2009/07/10-1 від 10.07.2009

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про стягнення 364 604,81грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з оплатою теплової енергії згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації через їх скасування указами Президента України як таких, що суперечать Конституції та законам України. При цьому, за попередньодіючими тарифами позивач повністю розрахувався з відповідачем та здійснив передоплату в розмірі 364 604,81грн., яку і просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою від 30.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03.09.2009 року.

03.09.2009 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.09.2009.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України судом, за згодою представників позивача та відповідача в судовому засіданні 24.09.2009 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено наступні договори на надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді: №3010141 від 01.05.2001, №311330 від 28.02.2003, №8594014 від 01.07.2001, №335927 від 01.04.2006, №3040002 від 03.08.2005, №310691 від 01.01.2001, №520513 від 01.08.2004, №9357005 від 22.11.2005, №8423022 від 01.03.2005, №230122 від 26.11.1999, №8624030 від 01.09.2006, №3010068 від 01.05.2001, №720370 від 01.01.2002, №8363004 від 23.05.2001, №1310383 від 01.07.2004, №620313 від 01.09.2004, №510210 від 26.06.2004, №620862 від 01.12.2003, №8624042 від 01.10.2003.

Згідно з умовами вищезазначених договорів (п.2.1) сторони зобов'язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Починаючи з грудня 2008 року по березень 2009 року КМДА неодноразово змінювала тарифи на теплову енергію (розпорядження КМДА №1780/3 від 25.12.2008, №33 від 16.01.2009, №127, 128 від 05.02.2009, №203 від 02.03.2009). У зв»язку з даними змінами між сторонами до всіх вищезазначених договорів були складені та підписані обома сторонами Акти звірки взаєморозрахунків за теплову енергію.

На підставі цих Актів станом на 01.05.2009 на рахунках відповідача знаходиться 364 604,81 грн. надмірно сплачених позивачем, що не заперечується відповідачем.

Листи позивача щодо повернення 364 604,81 грн., залишені відповідачем без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З наведених норм вбачається, що господарський суд не застосовує правові акти державних органів, якщо вони не відповідають законодавству України. При цьому Президенту України надані повноваження визначати чи суперечать акти місцевих державних адміністрацій нормам Конституції та законів України та скасувати їх в зв’язку з такою суперечністю.

          Як встановлено судом розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.08р., №1780/1 від 25.12.08р., №128 від 05.02.09р. були встановлені нові тарифи на теплову енергію, що постачається відповідачем. Дані розпорядження були скасовані указами Президента України, як такі, що суперечать Конституції та законам України.

          За цих обставин суд при вирішення даного спору не застосовує норми та право положення розпоряджень Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.08р., №1780/1 від 25.12.08р., №128 від 05.02.09р. в зв’язку з їх скасуванням як такмих, що суперечать Конституції та законам України.

Згідно з ст.25 Закону України «Про теплопостачання»теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати перерахунок за спожиту енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до п.39 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 споживач теплової енергії має право вимагати від теплопостачальної організації достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування коштів сплачених наперед.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вказаними нормами права передбачений такий спосіб захисту права як примусове виконання обов'язку в натурі та відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 364 604,81грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) –364 604,81 грн. (триста шістдесят чотири тисячі шістсот чотири гривні вісімдесят одна копійка) –боргу, 3646, 05 грн. (три тисячі шістсот сорок шість гривень п’ять копійок) грн. –державного мита, 315, 50 грн. (триста п'ятнадцять гривень п’ятдесят копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: