Рішення № 6775936, 23.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/52 23.02.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» до           відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про           стягнення 209954,09 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бичек В.А. –представник за довіреністю № 9 від 01.01.2009 року;

від відповідача: Могільовкін Р.Ю.- представник за довіреністю № 645 від 06.10.2008 року.

встановив :

Акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»про стягнення 209954,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2008 року між ним та Полтавським відділення Кременчуцької філії відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»укладено договір № 10ДС-85-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи –резидента.

Відповідно до п.1.1 договору № 10ДС-85-08 від 09.09.2008 року вкладник передає банку вільні безготівкові кошти в сумі 200000,00 грн. на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до умов п.4.3.2 договору № 10ДС-85-08 від 09.09.2008 року вкладник зобов’язаний повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад за першою вимогою до спливу строку, встановленого в п.1.1 цього договору за 3 (три) робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

10.10.2008 року до відповідача надійшов (факсом) лист позивача вих. № 3172 від 10.10.2008 року з проханням достроково повернути грошовий вклад.

У відповідь на вищезазначений лист відповідачем факсом надіслано лист від 14.10.2008 року вих. № 5095/20-2175-01, в якому відповідач відмовляється виконати договірні зобов’язання посилаючись на постанову НБУ № 319.

У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2009 року порушено провадження у справі №33/52, розгляд справи призначено на 23.02.2009 року.

У судовому засіданні 23.02.2009 року представник позивача через загальний відділ діловодства подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.01.2009 року, письмові пояснення, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що відповідачем 15.12.2008 року повернено вклад та у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 20765,58 грн.

Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1000,00 грн., індекс інфляції в розмірі 10785,47 грн., пеню в розмірі 8 052,00 грн. (за період з 15.10.2008 року по 15.12.2008 року) та в розмірі 471,36 грн. (за період з15.12.2008 року по 20.01.2009 року), та витрати по сплаті державного мита в сумі 2099,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає, вимоги позивача про повернення вкладу за договором строкового банківського вкладу у національній валюті юридичної особи № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року з врахування заяви про уточнення позовних вимог, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив суд в позові відмовити.

Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі грошові кошти) відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в частині позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»в особі керуючого Полтавським відділенням кременчуцької філії відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»та акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»було укладено договір № 10/ДС-85-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п.1.1 договору 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року вкладник передає банку, а банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок №26518850000007 грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. строком до 15.12.2008 року та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу, що надійшла на рахунок, і проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

10.10.2008 року відповідач отримав від позивача лист вих. № 3172 від 10.10.2008 року з проханням достроково повернути депозитний вклад в сумі 200000,00 грн. згідно договору банківського вкладу № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року Даний факт підтверджується штампом відповідача із зазначенням вхідного реєстраційного номеру № 291 від 10.10.2008 року.

Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Так, пунктом 4.3.2 договору № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року передбачено, що вкладник зобов’язаний повідомити банк письмово про свій намір отримати за першою вимогою до спливу строку, встановленого п.1.1 цього договору за 3 (три) робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

Згідно з п.4.4.3 договору № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року вкладник має право вимагати повернення вкладу до спливу строку, встановленого в п.1.1 цього договору в порядку, визначеному п.1.5 цього договору.

Пунктом 1.5 договору № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року передбачено, що витребування вкладником вкладу або його частини допускається за згодою банку та за умови надання вкладником до банку письмової вимоги про дострокове повернення вкладу або його частини за 3 (три) робочих дні до запропонованої дати повернення.

У відповідь на вищезазначений лист відповідачем факсом надіслано лист від 14.10.2008 року вих. № 5095/20-2175-01, в якому відповідач відмовляється виконати договірні зобов’язання у зв’язку з постановою НБУ № 319 від 11.10.2008 року.

Щодо постанови Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»№ 319 від 11.10.2008 року, то вона не була належним чином зареєстрована в Міністерстві Юстиції України та у зв’язку з чим не набула чинності.

Згідно статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 статті 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Статтею 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Крім того, постановою Правління Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків»№ 413 від 04.12.2008 року вищезазначена постанова втратила чинність.

Як встановлено судом, відповідач 15.12.2008 року повернув позивачу вклад в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та не заперечується сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору № 10/ДС-85-08 від 09.09.2008 року передбачено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника та/або нарахованих процентів за ним, банк виплачує вкладнику пеню у розмірі 0,1% (одна десята) процента за кожен день прострочення від суми, сплата якої прострочена. При цьому розмір пені не може перевищувати розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач отримав лист позивача вих. № 3172 від 10.10.2008 року про дострокове повернення депозиту 10.10.2008 року та відповідно до договору вкладник зобов’язаний повідомити банк письмово про свій намір отримати за першою вимогою до спливу строку, встановленого п.1.1 цього договору за 3 (три) робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування вкладу, тому датою повернення вкладу є 15.10.2008 року.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8052,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 1000,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 10786,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 15.12.2008 року по 20.01.2009 року в розмірі 471,36 грн. не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідачем повернено депозит 15.12.2008 року, тобто сплачено борг в повному обсязі, а також, нарахування пені на штрафні санкції (пеню, три проценти річних та індекс інфляції) не передбачено законодавством України.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 48,29 грн., на відповідача –2051,25 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 2,71 грн., на відповідача –115,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 38; к/р 32003188501 в Головному управлінні НБУ по м. Києву, МФО 300863, код ЄДРПОУ 21666051) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) пеню в розмірі 8 052 (вісім тисяч п’ятдесят дві) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 10 786 (десять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп., три проценти річних в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 051 (дві тисячі п’ятдесят одна) грн. 25 коп. та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 471,36 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання: 04.03.2009 року.