Ухвала суду № 67758170, 14.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7423/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 44573-13 та № 44574-13 від 26.10.2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2016 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №№ 44573-13, 44574-13 про визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 9430,16 грн. та 3683,64 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції послався на те, що до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.10.2016 року за № 44573- 13 та № 44574-13, відповідачем не додано будь-якого розрахунку податкового зобов'язання із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, якого саме об'єкту він стосується.

Також, суд першої інстанції послався на те, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району не встановлювались та рішення з цього питання Дмитрівською сільською радою не приймалось.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень № 44573-13 та № 44574-13 від 26.10.2016 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до положень п. 9 розділу 2 Порядку надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року, до податкового повідомлення-рішення повинен додаватись розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Згідно з п. 1 розділу 3 вказаного Порядку, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою Ф) не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.10.2016 року №№ 44573-13, 44574-13, відповідачем не додано розрахунку податкового зобов'язання із зазначенням необхідної для їх визначення інформації, зокрема, якого саме об'єкту він стосується.

Так само, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідачем не надано будь-якого розрахунку податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, та не визначено відносно, якого саме об'єкту винесені ці рішення.

Також, як в запереченнях на заявлений адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань розміру податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями 26.10.2016 року.

Поряд з цим, за правилами пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто, з наведеного вбачається, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 26.10.2016 року та направляючи ці рішення позивачу після цієї дати, відповідачем були порушенні вимоги пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України в частині строків для надіслання такого роду податкових повідомлень - рішень.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що за правилами п. 8.1 ст. 8, пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10, ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у період, за який позивачу виставлено податкове зобов'язання) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Аналогічні вимоги містить п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у наведеній редакції, відповідно до якого сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також, відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, у цій же редакції, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР.

Так, пунктом 24 частини 1 статті 26 наведеного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, а Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

При цьому, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Так, згідно пп. 12.3.2, 12.3.3, 12.34 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у період, за який позивачу виставлено податкове зобов'язання) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, правила щодо прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.

З наведених положень податкового та бюджетного законодавства вбачається, що місцеві ради мають обов'язково вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Тобто, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Тобто, зазначеними приписами було рекомендовано органам місцевого самоврядування, а не зобов'язано, прийняти рішення щодо встановлення у 2015 році місцевого податку на майно.

При цьому, Законом № 71-VІІІ не були внесені зміни до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016 року № 75049128, позивач є власником 16/50 частин об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу будівель та споруд АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Іншими співвласниками вказаного об'єкту нерухомого майна також є ОСОБА_3, якому належить 1/2 частина, та приватне підприємство «АГРОЛІДЕР-Т 7», якому належить 9/50 частини цього об'єкту нерухомого майна.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та жодним чином не спростовується апелянтом, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік на території Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району не встановлювались та рішення з цього питання Дмитрівською сільською радою не приймалось.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 26.10.2016 року №№ 44573- 13, 44574-13, наявність підстав для їх скасування та задоволення заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець