Постанова № 67756682, 11.07.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р. Справа № 809/875/17

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря Федів А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Левченка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів №№ 818, 244 о/с від 06.06.2016, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ

16.06.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів №№ 818, 244 о/с від 06.06.2016, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що позивача, 06.06.2017 згідно наказу №244 о/с було звільнено у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Підставою звільнення слугував наказ №818 від 06.06.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Тисменицького ВП. Дане звільнення та підставу звільнення ОСОБА_1 вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу, яке в даному випадку застосоване без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності. Тому наказ про його звільнення є протиправним та таким, що порушує його права, свободи та законні інтереси і підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмове заперечення на адміністративний позов. Зазначив, що в органах Національної поліції начальник повинен особливу увагу приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості. Звернув увагу на те, що підставою звільнення позивача зі служби в поліції стали саме факти неналежно виконання ним службових обов'язків як керівника щодо навчання та виховання кадрів, що були встановленні висновком службового розслідування від 06.06.2017 та які сприяли вчиненню підлеглим ОСОБА_5 надзвичайної події, а відтак будь-яких порушень відповідач при звільненні позивача не допустив, а діяв у відповідності до вимог статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Закону України «Про Національну поліцію». Тому оскаржувані накази є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Підполковник поліції ОСОБА_1 з 02.08.1999 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 06.06.2017 - на службі в Національній поліції. З 03.02.2015 обіймав посаду заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в відсутності дієвого контролю за діями підлеглих та призвело до допущення майором поліції ОСОБА_5 ряду порушень вимог чинного законодавства України, керуючись статтями 2, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ГУ, підполковник поліції ОСОБА_1, заступник начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області наказом № 818 від 06.06.2017 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України (а.с. 43). Відповідно до даного наказу ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за результатами службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни працівниками Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківської області, яке було призначено наказом ГУНП в Івано-Франківської області від 31.05.2017 № 799 (а.с. 21).

Наказом по особову складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 244 о/с від 06.06.2016 на підставі підпункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а.с. 6).

На думку позивача, накази ГУНП в Івано-Франківської області №№ 818, 244 о/с від 06.06.2016 винесені не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже, звільнення позивача із займаної посади є протиправним. Правомірність та обґрунтованість вказаних наказів є предметом даного адміністративного спору.

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

У відповідності до статті 1 Закону України «Про національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, служба, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону; підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 9 Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України від 22.04.2006 № 3460-ІУ (із наступними змінами).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейськими Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівника органів внутрішніх справ.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України вказує, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Згідно абз. 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Стаття 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Виходячи із положень ст. 14 Дисциплінарного статуту та вимог п. 2.6. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС №230 від 12.03.2013, начальником ГУНП в Івано-Франківській області Шкутовим В.В. видано наказ № 799 від 11.05.2017 «Про призначення та проведення службового розслідування» відповідно до відкритого кримінального провадження №12017090000000079 від 15.05.2017 за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди окремими працівниками Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області.

В подальшому, висновком службового розслідування від 06.06.2017 за фактом порушення службової дисципліни працівниками Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, затвердженого начальником ГУНП в Івано-Франківській області полковником поліції Шкутовим В.В., встановлено факт відкриття кримінального провадження прокуратурою Івано-Франківської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та затримання працівниками Івано-Франківського управління ДВБ НП України, спільно з працівниками прокуратури Івано-Франківської області та управління СБУ в Івано-Франківській області старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_5 Також, згідно висновку вказаного службового розслідування встановлено, що 24.05.2017 майору поліції ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, в зв'язку із вчиненням ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За результатами проведеного службового розслідування, за неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає у відсутності дієвого контролю за діями підлеглих, що призвело до допущення майором поліції ОСОБА_5 ряду порушень вимог чинного законодавства України на заступника начальника відділу - начальника СКП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Судом також встановлено, що було притягнуто до дисциплінарної відповідальності керівний склад Тисменицького відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області, зокрема, за відсутність дієвого контролю за діями підлеглих, що призвело до допущення майором поліції ОСОБА_5 ряду порушень вимог чинного законодавства України.

Зазначений висновок службового розслідування слугував прийняттю оскаржуваного наказу № 244 о/с від 06.06.2016.

Згідно ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Крім того необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Судом встановлено, що 31.05.2017 ОСОБА_1, в рамках службового розслідування були надані пояснення щодо обставин вчинення його підлеглим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, де зазначив, що про затримання майора ОСОБА_5 23.05.2017 дізнався від начальника Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції Щербанюка Т.М. Відмітив, що відомостями щодо причетності ОСОБА_5 до вимагання від суб'єкта господарської діяльності неправомірної вимоги не володів, спілкувався останній раз з своїм підлеглим ще до його виходу у відпустку. Також зазначив, що на кожній оперативній нараді постійно наголошує особовому складу про недопустимість порушення у службовій діяльності чинного законодавства України (а.с. 29).

Суд зазначає, що на момент вчинення підлеглим ОСОБА_5 дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, підполковник поліції ОСОБА_1 займав посаду начальника СКП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області.

Таким чином, приступивши до виконання своїх обов'язків на посаді заступника начальника відділу - начальника СКП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області з 03.02.2015 та склавши присягу працівника Національної поліції України, позивач взяв на себе не тільки права, а й обов'язки начальника, а отже мав усвідомлювати, що за їх порушення він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до особового складу, в тому числі старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу Поліції ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_5, доведено під підпис доручення ГУНП від 27.01.2017 № 9/05/12-2017 «Про «стан дисципліни та законності серед особового складу підпорядкованих підрозділів ГУНП» та відповідно до нього вимоги Законів України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, «Про запобігання корупції» від 14.10.2014, розділу XVII "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг" Кримінального кодексу України, наказу МВС України від 09.11.2016 № 1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», та наказу НПУ рід 23.09.2016 № 920 "Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України". Майору поліції ОСОБА_5 доведено під підпис доручення Національної поліції України від 03.04.2017 № 3384/01/12-2017 «Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни» та відповідно до службової телеграми ГУНП від 07.04.2017 № 1090/108/05/12-2017 в системі службової підготовки додатково вивчено розділ XVII "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг" Кримінального кодексу України, розділ І-ІV Закону України "Про Національну поліцію" та розділ І, IV, VI Закону України "Про запобігання корупції".

Також судом встановлено, що у Тисменицькому відділі поліції відбувалися щомісячні, а останні два місяці (перед звільненням позивача) щотижневі оперативні наради, які оформляються протоколами, та відповідно до яких при начальникові відділу розглядаються питання стану дотримання службової дисципліни працівниками поліції.

Таким чином, позивач, як заступник начальника відділу - начальника СКП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, усвідомлював свою роль, в контролі за додержанням службової дисципліни свого особистого складу та здійснював відповідні заходи з метою дотримання підпорядкованим особовим складом службової дисципліни.

Суд зазначає, що згідно наказу ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області про надання відпусток від 22.05.2017 за № 222 о/с, майор поліції ОСОБА_5 з 22.05.2017 перебував у щорічній відпустці (а.с. 40). Тобто на момент його затримання він не перебував на службі, а отже за його дії позивач, як його керівник, не міг нести відповідальність.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до службової характеристики, позивач характеризується виключно з позитивної сторони, є учасником бойових дій (а.с. 5). Діючих дисциплінарних стягнень у позивача немає, що підтверджується його послужним списком, наявним у матеріалах справи (а.с. 32-39).

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку про неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає у відсутності дієвого контролю за службовою діяльністю підлеглих та відсутності доведеності вини ОСОБА_1, у зв'язку із вжиттям позивачем залежних від нього належних заходів щодо організації профілактичної роботи з питань дотримання дисципліни і законності, недопущення надзвичайних подій та попередження вчинення особовим складом Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області корупційних правопорушень.

Крім того, суд бере до уваги обгрунтування позивача в тій частині, що на даний час рішення по факту вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу Поліції ГУНП в Івано-Франківській області майором поліції ОСОБА_5 не прийнято, а тому зазначений факт судом не підтверджено, в зв'язку із чим накладення дисциплінарного стягнення на позивача в частині винесення оскаржуваного наказу, є передчасним.

Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллен де Рібемон проти Франції», в якому суд зазначив, що принцип презумпції невинуватості - перш за все гарантія процесуального характеру у кримінальних справах, але сфера застосування цього принципу значно ширша: він обов'язковий не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

В силу ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому заявлені позивачем вимоги у частині визнання протиправними та скасування наказів №№ 818, 244 о/с від 06.06.2016 підлягають до задоволення.

Щодо правомірності решти заявлених позивачем вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з дати його звільнення, тобто з 06.06.2017.

При цьому, суд керується позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 (№ рішення у ЄДРСР 41602330), відповідно до якої у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 2 даного Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в у 2017 році становила: у січні - 20, у лютому - 20, у березні - 22, у квітні - 19, у травні - 20, у червні - 20, у липні - 21.

Вимушений прогул позивача з 07.06.2017 (наступний робочий день за днем звільнення) по 11.07.2017 (дата ухвалення судом рішення) становить: 24 дні (17 днів у червні та 7 днів у липні).

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно п.п. 5 і 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно поданої позивачем в судовому засіданні довідки від 28.06.2017 за № 404 про розрахунок середньоденного та середньомісячного грошового утримання на день звільнення, виданої управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Івано-Франківській області, розмір середньоденної заробітної плати, яка має бути врахована, при обчисленні середньої заробітної плати, складає 549,88 грн. (а.с. 41).

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 24 дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 13 197,12 грн., який підлягає стягненню на його користь з Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак постанова суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 06.06.2017 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 06.06.2017 № 818 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 06.06.2017 № 244 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 197,12 грн.

Допустити негайне виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.07.2017.