Рішення № 6775551, 09.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09 Справа № 3/244/09

Суддя

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Оріон-Експорт”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Оріон”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 6000,00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ТОВ “Торговий Дім “Оріон-Експорт” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Компанія “Оріон” про стягнення заборгованості у розмірі 6000,00 грн. у зв’язку із поставкою товару.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 258, 526, 530, 625, 691 ЦК України та ст. 1, 2, 12, 22, 67,69, 82 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/244/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 28.10.2009р. о 17 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 28.10.2009р. у зв’язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 09.11.2009р. о 14 год. 10 хв.

Представники сторін у судове засідання 09.11.2009р. не з’явилися, витребуваних судом документів не надали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Копія ухвали від 19.10.2009р. про порушення провадження у справі №3/244/09 вручена представникам позивача за юридичною та фактичною адресою, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №6365728, №6365730.

Копії ухвал про порушення провадження у справі № 3/244/09 від 19.10.2009р. та про відкладення розгляду справи від 28.10.2009р., направлені на юридичну адресу відповідача, зазначеної у позовній заяві, повернулись до канцелярії господарського суду Запорізької області з відміткою пошти: “За зазначеною адресою не проживає”. Ухвала про порушення провадження у справі № 3/244/09 від 19.10.2009р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 28.10.2009р., направлені на фактичну адресу відповідача зазначену в позовній заяві, отримана відповідачем 21.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6366368 від 19.10.2009р.

Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору по суті, отже справу розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.11.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Торговий Дім “Оріон-Експорт” (позивач), поставлено ТОВ “Компанія “ Оріон” (відповідач) товар на загальну суму 17805,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХКТ-100868 від 21.06.2007р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, перерахувавши 11805, 56 грн. на рахунок позивача.

23.06.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 1 від 04.06.2009р. з вимогою протягом семи днів з дня її отримання оплатити залишок оплати за товар, отриманий по накладній № ХКТ-100868 від 21.06.2007р. Поштове повідомлення про отримання відповідачем листа з вимогою не повернулося. Відповіді на вимогу № 1 відповідач не надав, суму боргу у розмірі 6000,00 грн. не повернув.

09.07.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 2 від 07.07.2009р. з вимогою протягом семи днів з дня її отримання оплатити залишок оплати за товар, отриманий по накладній № ХКТ-100868 від 21.06.2007р. Поштове повідомлення про отримання відповідачем листа з вимогою № 2 не повернулося. Відповіді на вимогу № 2 відповідач не надав, суму боргу у розмірі 6000,00 грн. не повернув.

20.08.2009р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 3 від 18.08.2009р. відповідно до якої позивач також пропонував протягом семи днів з дня її отримання оплатити залишок оплати за товар, отриманий по накладній № ХКТ-100868 від 21.06.2007р. Поштове повідомлення про отримання відповідачем листа з вимогою не повернулося. Вимога № 3 отримана відповідачем 10.09.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 12513014 від 20.08.2009р. Відповіді на вимогу № 3 відповідач не надав, суму боргу у розмірі 6000,00 грн. не повернув.

Станом на 09.11.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової сплати суми основного боргу, складає 6000,00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між ТОВ “Торговий Дім “Оріон-Експорт” та ТОВ “Компанія “Оріон” та дії цих осіб –поставка товару та прийняття його у власність.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладної № ХКТ-100868 від 21.06.2007р., довіреності Серії ЯНУ №723046 на отримання цінностей, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача направлялися:

23.06.2009р. вимога №1 від 04.06.2009р.;

09.07.2009р. вимога № 2 від 07.07.2009р.;

20.08.2009р. вимога № 3 від 18.08.2009р.

про сплату протягом семи днів з дня отримання вимоги залишку оплати за товар, отриманий по накладній № ХКТ-100868 від 21.06.2007р., в сумі 6 000,00 грн.

Зазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Оскільки претензія (вимога №3) отримана відповідачем 10.09.2009р., строк виконання зобов’язання настав 17.09.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що ТОВ “Компанія “Оріон” не виконало своїх грошових зобов’язань перед позивачем в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Оріон” (69091, м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 17-1, р/р 260030007000073 у ВАТ “Родовід-Банк” м. Київ, МФО 321712, код ЄДРПОУ 32292190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Оріон-Експорт” (79000, м. Львів, вул. Сіховська, 16, рахунок № 2600513070 в ЛОД АППБ “Аваль” м. Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 34260291) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –11.09.2009р.