Рішення № 6775526, 21.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09 Справа № 18/233/09

Суддя

за позовом фірми “Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.” (фактична адреса: Донау-Сіті-Штрассе, 11, А-1220 Відень, Австрія; адреса для листування: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ Напівфабрикатів” (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 27)

про стягнення 184 331,95 євро

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Желтовський В.М., довіреність б/н від 07.05.2008 р., паспорт серія СО 522064 від 24.11.2000 р.

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.09.2009 р. звернувся позивач –фірма “Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ Напівфабрикатів” про стягнення 184 331,95 євро, а саме: 162 407,00 євро основного боргу, 21 924,95 євро пені у розмірі 13,5 % річних, на підставі Контракту № 126/2005 від 16.06.2005 р. та ст.ст. 14, 16, 22, 530, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. порушено провадження у справі № 18/233/09, судове засідання призначено на 21.10.2009 р.

У судовому засіданні 21.10.2009 р. представник позивача надав клопотання, де просив суд залучити до справи, актуальний витяг з торгівельного реєстру про реєстрацію позивача, вказане клопотання судом задоволено, надані документи прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Крім того, представник позивача надав заяву, в якій просив вважати заявлені до стягнення 13,5 % річних, згідно п. 5.5 Контракту та ч. 1 ст. 625 ЦК України у розмірі 21 924,95 євро розрахованими за період часу з 15.09.2008 р. по 15.09.2009 р., що дорівнює 365 календарних днів і відповідає розрахунку, наведеному у позовній заяві. Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судові засідання 21.10.2009 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідачем отримана ухвала про порушення провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 01.10.2009 р. за № 6248411.

21.10.2009 р. розгляд справи закінчений і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2005 р. фірма «Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.»(надалі позивач, продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ Напівфабрикатів»(надалі відповідач, покупець) уклали Контракт № 126/2005 (надалі контракт).

Відповідно до п. 1. контракту, позивач продав, а відповідач придбав на умовах СІР Запоріжжя (INCOTERMS) товар кількістю та вартістю відповідно додатку № 1 даного контракту. Товар призначений для експорту в Україну.

Загальна сума контракту складає 283726,00 євро (розділ 2 контракту).

За умовами контракту (п. 5.4.) повний розрахунок повинен був бути проведений відповідачем протягом 720 календарних днів з моменту постачання товару згідно вказаного у контракті плану платежів.

Позивач виконав умови контракту у повному обсязі та належним чином, товар (обладнання) поставив відповідачу.

Відповідач, в свою чергу, умови контракту виконав не належним чином, товар (обладнання) отримав, але його вартість оплатив частково.

Відповідач неодноразово звертався до позивача про перенесення дати сплати платежів, в зв'язку з виробничою необхідністю та необхідністю фінансування будівництва нового виробничого цеху (листи вих. № МГІ-131 від 19.06.2005 р., вих. № МП-167 від 31.08.2005 р., вих. № МП-208 від 06.10.2005 р., вих. № 85 від 13.04.2006 р., вих. № 90 від 19.04.2006 р., вих. № 98 від 19.05.2006 р., вих. № 104 від 29.05.2006 р. та вих. № 250 від 09.11.2006 р.).

Зважаючи на неодноразові перенесення оплат та з метою встановлення єдиного плану оплат, сторонами було узгоджено новий порядок розрахунків разом з календарним переліком платежів, затвердженим додатковою угодою № 2 від 13.06.2006 р. до контракту № 126/2005, Проте погашення заборгованості відповідачем було проведено лише частково.

Відповідач вчасно не сплатив за товар, згідно графіку затвердженим додатковою угодою № 2 від 13.06.2006 р.

З метою, вкотре, врегулювати питання оплати, між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 15.06.2007 р. до вказаного вище контракту, за якою відповідачу знову надано відстрочку виконання оплат та відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 177407,00 євро та зобов'язався повністю погасити заборгованість до 15.12.2008 р.

Проте відповідач знову не виконав взяті на себе зобов’язання і, позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 333 від 23.07.2008 р.), про вимогу сплатити 177407,00 євро, після якої, відповідач здійснив платежі на загальну суму в 10000,00 євро.

Позивач направив відповідачу претензію (вих. № 444 від 04.11.2008 р.) з вимогою про повне погашення заборгованості у сумі 162407,00 євро, де, вказав, що згідно п. 5.6. контракту, передбачене право позивача вимагати у відповідача негайної повної сплати суми контракту у випадку прострочення сплати чергового платежу більш ніж на 14 банківських днів.

Відповідач, вказану претензію, залишив без реагування та задоволення.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 162407,00 євро основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 ЦК України, визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, де строк оплати за товар, був продовжений, але відповідач вчасно не виконав свої зобов’язання.

Згідно зі ст. 706 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання;... покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.

За таких обставин, вимоги позивача, в частині стягнення з відповідач боргу, за поставлений товар, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю в сумі – 162407,00 євро.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 21924,95 євро 13,5 % річних, за період часу з 15.09.2008 р. по 15.09.2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у контракті визначили (п. 5.5.), що у випадку затримки платежів відповідач сплачує 13,5 % річних від несплаченої суми.

Наданий позивачем розрахунок 13,5 % річних суд вважає обґрунтованим та вірним, а вимогу про стягнення із відповідача 21924,95 євро, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач не надав суду документальних доказів, які б спростували позицію позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов задовольняється.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Світ Напівфабрикатів” (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 27, р/р 26007498201 в АБ “Металург”, МФО 313582, в/р 26006301158847/978 в Запорізькому Центральному відділенні Промінвестбанку, код ЄДРПОУ 32292274, ІПН 322922708293; SWIFT: UPIB UA UX ZAP, к/р № 39015901313355 Промінвестбанк (м. Київ), SWIFT: UPIB UA UX, к/р № 08 138 11400 Dresdner Bank AG, Франкфурт-на-Майні, SWIFT: DRES DE FF) на користь фірми “Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.” (Донау-Сіті-Штрасе, 11, A-1220, Відень, Австрія, рахунок № 632.240 Райффайзенландесбанк Нідеростеррейх-Відень АГ Ф.-В.-Райффайзен-плац 1, А-1020 Відень, код банку 32000, SWIFT CODE: RLNW AT WW IBAN: AT753200000000632240; адреса для листування: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5) 16 2407 (сто шістдесят дві тисячі чотириста сім) євро основного боргу; 21 924 (двадцять одну тисячу дев’ятсот двадцять чотири) євро 95 євроцентів 13,5 % річних; 1843 (одну тисячу вісімсот сорок три) євро 32 євроцента державного мита, 12 (дванадцять) євро 50 євроцентів та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 11.11.2009 р.