Рішення № 6775484, 10.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.09 Справа № 14/56/09-4/188/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод”, (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. І.Франка, 1-А; фактична адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, корп. В, оф. 308)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, (72300, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 175)

Про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., 2 375,26 грн. пені, 887,67 грн. річних відсотків та 3 940,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Слятіна Д.О. –довіреність б/н від 05.02.2009 р.

27.01.2009 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод”, м. Чернігів (далі за текстом –ТОВ “ПВЕЗ”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., 3 649,31 грн. пені, 460,27 грн. річних відсотків та 1 700,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2009 р. (суддя Хоролець Т.Г.) порушено провадження у справі № 14/56/09, судове засідання призначено на 02.03.2009 р.

          Судове засідання 02.03.2009 р. не відбулося у зв’язку із направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України.

          У зв’язку із відмовою Вищим господарським судом України у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2009 р. у справі № 14/56/09 та поверненням матеріалів справи до господарського суду Запорізької області, ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2009 р. (суддя Хоролець Т.Г.) по справі № 14/56/09 було призначено судове засідання на 18.05.2009 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 15.05.2009 р. № 369 у зв’язку із закінченням повноважень судді Хоролець Т.Г. справу № 14/56/09 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 р. справа № 14/56/09 прийнята до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 14/56/09-4/188/09 та у зв’язку із витребуванням матеріалів справи № 14/56/09 до Вищого господарського суду України провадження по справі № 14/56/09-4/188/09 на підставі ст. 79 ГПК України зупинялося до повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2009 р. у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 14/56/09-4/188/09 було поновлено з призначенням судового засідання на 05.10.2009 р.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 13.10.2009 р.

У зв’язку із неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладався до 04.11.2009 р.

В судовому засіданні 04.11.2009 р. після дослідження судом всіх обставин справи та вивчення всіх залучених до матеріалів справи письмових доказів судом було з’ясовано питання щодо наявності у сторін будь-яких клопотань до закінчення судового розгляду та з’ясована згода сторін на оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частин рішення. Представником відповідача було заявлено усне клопотання про оголошення рішення суду в повному обсязі. У зв’язку із цим в судовому засіданні 04.11.2009 р. оголошувалася перерва до 10.11.2009 р. для підготовки та оголошення рішення суду у повному обсязі.

В судовому засіданні 10.11.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України рішення за погодженням з представником відповідача вступну та резолютивну частини рішення, яке було виготовлено у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів фіксації судового процесу –програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні 04.11.2009 р. до початку судового розгляду справи № 14/56/09-4/188/09 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням в порядку ст., ст. 22, 41 ГПК України про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- чи здійснювалося за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., укладеним між ТОВ “ПВЕЗ” та ТОВ “Агропромислова компанія”, передача товару –дрожей кормових в кількості 20 тон від продавця до покупця?;

- чи здійснювалася за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., укладеним між ТОВ “ПВЕЗ” та ТОВ “Агропромислова компанія”, оплата товару –дрожей кормових в кількості 20 тон вартістю 45 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ) покупцем на користь продавця?

Позивач проти клопотання ТОВ “Агропромислова компанія” про призначення у справі № 14/56/09-4/188/09 судово-бухгалтерської експертизи заперечив та вважає, що вирішення питань, які відповідач вважає за необхідне поставити на вирішення судової експертизи, можуть бути вирішені судом шляхом дослідження наданих сторонами до матеріалів справи письмових доказів (первинних бухгалтерських та розрахункових документів).

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експерту.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, дослідивши матеріали справи № 14/56/09-4/188/09 та заслухавши думку представників сторін з цього приводу, судом клопотання про призначення у справі № 14/56/09-4/188/09 судово-бухгалтерської експертизи відхиляється, оскільки вирішення питань, які запропоновані відповідачем на вирішення експертизи не потребують спеціальних знань, їх вирішення цілком можливе шляхом аналізу та співставлення первинних бухгалтерських та розрахункових документів, наданих представниками сторін.

Статтею 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зауважити, що у разі наявності між сторонами суперечностей по розрахункам як за спірним договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., так і за іншими угодами між ними, вони мали можливість як до порушення провадження у справі, так і під час судового вирішення даної справи провести звірку взаємних розрахунків та скласти повний, детальний і документально підтверджений акт звірки розрахунків. Як свідчать матеріали справи, 07.09.2009 р. ТОВ “ПВЕЗ” направляло на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків, однак відповідач зазначений акт не підписав, свого контррозрахунку позивачу не направив.

Судом розглянуті та вирішені по суті збільшені позовні вимоги, прийняті до розгляду в судовому засіданні 05.10.2009 р., про стягнення з ТОВ “Агропромислова компанія” про 20 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., 2 375,26 грн. пені, 887,67 грн. річних відсотків та 3 940,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Позивач в судове засідання 10.11.2009 р. не з’явився. про причини неявки суд не попередив. Про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, присутній в попередньому судовому засіданні, був повідомлений належним чином.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 530, 611, 625 ЦК України і полягають в тому, що 07.04.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 07/04/08-1, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити товар –дріжджі кормові у кількості 20 тон загальною вартістю 45 200,00 грн. з ПДВ. Поставка товару за умовами Договору була здійснена позивачем відповідачу 09.04.2008 р., що підтверджується видатковою накладною № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. Відповідачем товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчить довіреність на отримання ТМЦ серії ЯОЧ № 425452 від 31.08.2008 р. Факт того, що за видатковою накладною № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. відповідачем був отриманий товар саме за договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. підтверджується тим, що назва товару (дріжджі кормові), кількість товару (20 тон) і ціна товару (45 200,00 грн. з ПДВ) за договором та видатковою накладною повністю співпадають. Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач зобов’язався здійснити 100 % оплату вартості товару в безготівковій формі протягом 5-и банківських днів з дати поставки товару. Отже, оплату товару відповідач повинен був здійснити в строк до 14.04.2008 р. На виконання умов п. 3.3 Договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. на загальну суму 45 200,00 грн. з ПДВ. При цьому, видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. містить посилання на рахунок-фактуру № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. Стосовно доводів відповідача, що рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. не містить посилань на договір № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., позивач просить суд прийняти до уваги те, що бухгалтерією підприємства рахунки-фактури формуються за допомогою електронної бухгалтерської програми “1С”, а зазначений програмний продукт у формі “рахунок-фактура” не містить поля для зазначення такого реквізиту як договір, його номер і дата. Відповідач у встановлений строк не виконав свої зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару. Оплата за отриманий товар відповідачем була здійснена частково в сумі 25 200,00 грн. 22.04.2008 р., що підтверджується відповідною банківською випискою. При цьому, у призначенні платежу відповідачем здійснено посилання саме на рахунок-фактуру № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. становить 20 000,00 грн. Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що в разі прострочення оплати вартості товару, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє на дату прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд задовольнити збільшені позовні вимоги та стягнути з ТОВ “Агропромислова компанія” 20 000,00 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., 2 375,26 грн. пені, 887,67 грн. річних відсотків та 3 940,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

          Відповідач проти позову заперечив, вважає, що позивач не довів факту наявності у ТОВ “Агропромислова компанія” заборгованості саме за Договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. Свою позицію відповідач мотивує тим, що рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. не містить посилання на Договір № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., що унеможливлює довести належність цього рахунку-фактури до спірного договору. Більш того, у зв’язку із тим, що в рахунку-фактурі № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. не зазначено реквізиту жодного договору купівлі-продажу, то взагалі не можливо визначити до якого саме договору відносяться сплачені за цим рахунком-фактурою грошові кошти в сумі 25 200,00 грн. Відповідач вважає, що за договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. у нього взагалі відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відповідач сплачував на користь позивача грошові кошти за іншими рахунками-фактурами, які виставляв йому позивач без прив’язки до конкретного договору. Як зазначає відповідач, позивач регулярно щотижня кілька разів на місяць щомісячно протягом 2007 –2008 року здійснював постачання відповідачу товару –дрожей кормових. При цьому, за умовами всіх цих договорів позивач повинен був виготовлювати і виписувати відповідачу за кожним окремо взятим договором купівлі-продажу рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, на підставі яких оформлювалися передача-прийом товару та його оплата. Оскільки отримання товару та рахунку-фактури на його оплату у часі не завжди збігалися, але враховуючи тривалі довірливі відносини між сторонами, відповідач здійснював оплату кожного рахунку-фактури за фактом його отримання.

Крім того, відповідач посилається на те, що примірники товарно-транспортної накладної № 01ЧН від 09.04.2008 р., один з яких надавався позивачем суду для огляду для підтвердження отримання відповідачем 20 тон дрожей кормових згідно спірного договору, та примірник наявний у відповідача, містять розбіжності. Зокрема, в наданому позивачем примірники зазначено, що з товар супроводжується видатковою накладною № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. та рахунком-фактурою № РОL00000000144 від 09.04.2008 р., виписаними згідно договору купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., а примірник відповідача не містить таких позначок. Також, відповідач звертає увагу суду на той факт, що довіреність на отримання ТМЦ серії ЯОЧ № 425452 від 31.08.2008 р., на яку посилається позивач як на доказ отримання відповідачем товару за спірним договором, взагалі має дату раніше ніж дата спірного договору. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що подані позивачем докази не підтверджують одержання відповідачем саме за договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. 20 тон дрожей кормових, виставлення позивачем саме за договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. рахунку-фактуру № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. та наявності у відповідача обов’язку сплатити на користь позивача заборгованості за договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. Отже, у суду відсутні законні підстави для задоволення позову. Просить суд в позові відмовити.

На заперечення відповідача позивач зазначив, що доводи відповідача стовно того, що рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. та видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. видані не по договору купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. є недоведеними, оскільки відповідач не надав суду жодного іншого договору, укладеного між сторонами, який би свідчив, що зазначені рахунок-фактура та видаткова накладна видані саме за цим договором. Крім того, позивач просить суд зауважити на те, що відповідач не спростовує факту отримання від ТОВ “ПВЕЗ” дрожей кормових, які були предметом за договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. Стосовно товарно-транспортної накладної № 01ЧН від 09.04.2008 р. позивач зазначив, що доставка товару відповідачу здійснювалася не транспортом позивача, а із залученням третьої сторони –перевізника (СПД Савчун), тому заповнення цієї графи товарно-транспортної накладної було здійснено після прибуття автомобіля перевізника і навантаження на нього товару на екземплярі позивача, а відповідачу рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. та видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. були передані водієм разом з вантажем.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 р. між ТОВ “ПВЕЗ” (позивачем у справі) та ТОВ “Агропромислова компанія” (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 07/04/08-1 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар –дріжджі кормові в кількості 20 тон, ціною 2 260,00 грн. з ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 45 200,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється позивачем автомобільним транспортом. Позивач зобов’язаний поставити товар до цеху відповідача на адресу: м. Мелітополь, вул. Кірова, 175.

У відповідності до п. 3.2 Договору товар вважається поставленим позивачем з дати надходження товару на місце призначення, зазначене в пункті 3.1 Договору.

Пунктом 3.7 Договору сторони обумовили, що перехід права власності та ризику випадкової загибелі чи пошкодження товару здійснюється в момент поставки товару.

Умовами п. 2.1 Договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу 100 % вартості товару в безготівковій формі протягом п’яти днів з дати поставки товару.

При цьому, відповідно до п. 3.3 Договору, позивач зобов’язався надати відповідачу (його представнику) оригінали наступних документів, що супроводжують товар: рахунок-фактуру на товар, сертифікат (посвідчення) якості, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору та не заперечується сторонами, протягом 2007 –2008 року між сторонами фактично склалися довгострокові відношення щодо поставки дрожей кормових, які оформлювалися відповідними договорами купівлі-продажу, в тому числі Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р.

На виконання умов Договору № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. згідно видаткової накладної № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар –дріжджі кормові в кількості 20 тон, ціною 1 883,33 грн. без ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 37 666,67 грн. без ПДВ (45 200,00 грн. з ПДВ).

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача Белинським Г.А. без жодних претензій та зауважень, про що свідчать довіреність на отримання товару серії ЯОЧ № 425452 від 31.03.2008 р. та підпис вказаної уповноваженої особи на видатковій накладній № РОL00000000132 від 09.04.2008 р.

Дослідивши в судових засіданнях наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено, що найменування товару (дріжджі кормові), кількість товару (20 тон), ціна товару з 1-у тону (2 260,00 грн. з урахуванням ПДВ) і загальна вартість товару (45 200,00 грн. з урахуванням ПДВ), які зазначені в Договорі № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. та в видатковій накладній № РОL00000000132 від 09.04.2008 р., повністю співпадають.

Враховуючи наведене, проаналізувавши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що отриманий відповідачем 09.04.2008 р. на підставі видаткової накладної № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. товар поставлявся йому позивачем саме за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р.

Наведеним спростовується твердження відповідача стосовно того, що позивач не довів одержання ТОВ “Агропромислова компанія” саме за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. 20 тон дрожей кормових.

Безпідставним також суд вважає доводи відповідача, що довіреність на отримання товару серії ЯОЧ № 425452 від 31.03.2008 р. не може підтверджувати факт отримання ним товару згідно видаткової накладної № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., оскільки вона датована раніше ніж сторони уклали Договір № 07/04/08-1, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 99 від 16.05.1996 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, товари відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 зазначеної Інструкції передбачено, що у разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу) але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність.

Згідно з п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів. Довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються в порядку планових платежів або доставка яких здійснюються централізовано-кільцевим перевезенням, допускається видавати на календарний місяць.

Відповідно до п. 13 цієї ж Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт здачі-приймання або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий –додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Зі змісту довіреності на отримання товару серії ЯОЧ № 425452 вбачається, що вона видана уповноваженій особі ТОВ “Агропромислова компанія” Белинському Г.А. 31.03.2008 р. на строк до 30.04.2008 р. для отриманні від ТОВ “Поліський ВЕЗ” за договором дрожей кормових в кількості 80 тон.

На видатковій накладній № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. міститься позначка “отримав через Белинського Г.А. за довіреністю від 31.03.2008 р. серія ЯОЧ № 425452, довіреність при накладній № 113 від 31.03.2008 р.”.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт існування між сторонами інших, аніж за спірним договором, відносин щодо поставки дрожей кормових, суд вважає, що довіреність на отримання товару серії ЯОЧ № 425452 від 31.03.2008 р. оформлена у повній відповідності до чинних правил та є належним доказом отримання ТОВ “Агропромислова компанія” товару згідно видаткової накладної № РОL00000000132 від 09.04.2008 р.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 174 ГК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

На оплату поставленого товару позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. на суму 45 200,00 грн. з ПДВ.

Твердження відповідача, що позивач не довів того, що рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. виставлявся саме за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., спростовується тим, що, по-перше, видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. містить посилання на вказаний рахунок-фактуру, а, по-друге, і рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р., і видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р., і Договір № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. мають повне співпадіння у зазначенні найменування товару, кількості товару, ціни товару за 1-у тону і загальної вартість товару.

Отже, враховуючи умови п. 2.1 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару, отриманого згідно видаткової накладної № РОL00000000132 від 09.04.2008 р., протягом п’яти днів з дати поставки товару, тобто у строк до 14.04.2008 р.

Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар був оплачений частково 22.04.2008 р. в сумі 25 200,00 грн., що підтверджується випискою банку за 22.04.2008 р. При цьому в призначенні платежу при перерахуванні грошових коштів в сумі 25 200,00 грн. ТОВ “Агропромислова компанія” було зазначено: “Сплата за дріжджі кормові згідно рах. № 144 від 09.04.2008 р.”. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час вирішення даної справи за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 20 000,00 грн.

Заперечуючи проти наявності заборгованості перед позивачем за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. відповідач посилався на те, що в період з 09.04.2008 р. по 16.04.2008 р. позивач отримав від відповідача за дрожі кормові грошові кошти в загальній сумі 63 950,00 грн., які значно більші від суми за спірним договором, а саме 6 460,00 грн. –платіжним дорученням № 746 від 14.04.2008 р., 20 000,00 грн. –платіжним дорученням № 548 від 09.04.2008 р., 7 490,00 грн. –платіжним дорученням № 670 від 14.04.2008 р., 30 000,00 грн. –платіжним дорученням № 688 від 16.04.2008 р.

Вказані заперечення відповідача спростовуються тим, що відповідно до пояснень позивача станом на 01.01.2008 р. за розрахунками між сторонами сальдо на користь ТОВ “ПВЕЗ” склало 160 200,01 грн., крім того, протягом договірних відносин проплати за товар відповідачем не завжди здійснювалися чітко в тій сумі, яка зазначалася в договорах, в деяких випадках відповідач здійснював передплату за товар.

Також оцінивши надані відповідачем платіжні доручення, суд робить висновок, що проплати за даними платіжними документами відбувалися за дріжджі кормові, але за рахунками, що були виписані раніше ніж був укладений Договір купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. Як вбачається з цих платіжних документів в графі призначення платежу самим відповідачем зазначалось: сплата за дріжджі кормові згідно рах. № 110 від 21.03.2008 р., згідно рах № 124 від 01.04.2008 р., згідно рах № 105 від 23.03.2008 р. Тому дані платіжні доручення не можуть бути доказами оплати товару за Договором купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 7.2 Договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до повного виконання обов’язків сторонами.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Агропромислова компанія” 20 000,00 грн. основного боргу за Договором № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стовно того, що рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. та видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. видані не по Договору купівлі-продажу № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р., оскільки не містять посилання на нього, судом відхиляються, оскільки жодним пунктом Договору № 07/04/08-1 від 07.04.2008 р. не передбачено обов’язку позивача оформлювати зазначені документи з обов’язковим зазначенням реквізиту “дата та номер договору”.

Доводи відповідача, що примірники товарно-транспортної накладної № 01ЧН від 09.04.2008 р. позивача і відповідача, якою позивач також підтверджує поставку ТОВ “Агропромислова компанія” товару за спірним договором, містять суттєві розбіжності, а, отже, факт поставки товару є недоведеним, суд вважає необґрунтованими, оскільки дата поставки товару, найменування товару та його кількість у цих примірниках товарно-транспортної накладної відповідають поставці товару, яка відбулася 09.04.2008 р.

Також суд враховує пояснення позивача, що доставка товару відповідачу здійснювалася не транспортом позивача, а із залученням третьої сторони –перевізника (СПД Савчун), тому заповнення цієї графи товарно-транспортної накладної було здійснено після прибуття автомобіля перевізника і навантаження на нього товару на екземплярі позивача, а відповідачу рахунок-фактура № РОL00000000144 від 09.04.2008 р. та видаткова накладна № РОL00000000132 від 09.04.2008 р. були передані водієм разом з вантажем.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.2 Договору, який передбачає, що в разі прострочення оплати вартості товару, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 2 375,26 грн. за період з 15.04.2008 р. по 15.10.2008 р.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, становить 3 940,00 грн., а сума річних процентів складає 887,67 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 940,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 887,67 грн. річних процентів заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 611, 625, 655, 692, ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія”, (72300, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 31914947, р/р № 26003325104210 в Мелітопольській філії АКБСР “Укрсоцбанк”, МФО 313463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод”, (юридична адреса: 14021, м. Чернігів, вул. І.Франка, 1-А; фактична адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, корп. В, оф. 308, код ЄДРПОУ 33336034, р/р № 2600601000122 в ЧФ ВАТ “Кредо банк” м. Чернігів, МФО 353713) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п’ять) грн. 26 коп. пені, 3 940 (три тисячі дев’ятсот сорок) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. річних відсотків та 390 (триста дев’яносто) грн. 03 коп. судових витрат.

Видати наказ.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “10” листопада 2009 р.