Ухвала суду № 67754617, 12.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2716/17

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» - Ліповуза Дмитра Ігоровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди посилаючись на те, що 04.03.2015 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Левітана в м. Одесі, не витримав безпечної дистанції з попереду зупинившимся автомобілем НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху України».

Постановою судді Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/3514/15-п, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у сумі 425 гривень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.05.2014 року за № АІ/0579036 була застрахована в СК «Альфа-Гарант».

У зв`язку із відмовою СК «Альфа-Гарант» від виплати обгрунтовано визначеного на підставі діючих законодавчих актів розміру страхового відшкодування ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 11526 гривень 03 копійки, а також судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» - Ліповуз Д.І. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 04.03.2015 року о 18 годині 45 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Левітана в м. Одесі, не витримав безпечної дистанції з попереду зупинившимся автомобілем НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху України».

Вказана обставина встановлена постановою судді Київського районного суду м. Одеси по справі № 520/3514/15-п, якою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у сумі 425 грн.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановленим судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, завдано технічних пошкоджень, як вбачається з довідки ДАЇ м. Одеси.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Статтею 1188 названого Кодексу встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до пункту 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Також в пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реэстраційного документа на транспортний засіб).

При розгляді таких спорів до участі у справі залучається власник майна як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Таким чином позивачка, яка керувала автомобілем «Fiat Grande Punto», державний номер НОМЕР_2, без доручення, але на підставі визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України документів у вигляді посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В» від 30.06.2010 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тому, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому транспортному засобу.

З вищезазначеного вбачається, що ДТП, внаслідок якого завдано механічних пошкоджень автомобілю, яким керувала позивач, сталося з вини відповідача ОСОБА_4 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в страховій компанії «Альфа - Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ /0579036, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 гривень з урахуванням франшизи в розмірі 1000 гривень, що дорівнює 49000 гривень.

Проте, 25 березня 2015 року листом № 8856 Моторно (транспорте) страхове бюро України повідомило, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_4 на дату ДТП не була застрахована.

Позивач пояснила, що після подання запитів до СК «Альфа-Гарант», а також до МП «Універсал ЛТД», у якого винуватцем ДТП був придбаний поліс, СК «Альфа-Гарант» визнала зазначений поліс дійсним та 19.05.2015 року, без узгодження розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на його отримання, та без направлення заявнику письмового повідомлення про прийняте рішення, здійснила виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобілю у розмірі 4279,07 гривень без урахуванням франшизи та ПДВ.

Однак, незалежний судовий експерт ОСОБА_7 на замовлення позивача 01.04.2015 року виготовив висновок № 5353, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобілю Fiat Grande Punto становить 21977,10 гривень, а вартість матеріальних збитків, завданих власнику пошкодженого автомобілю, становить 15079,41 гривень.

В зв'язку з тим, що сума відшкодування, яка була виплачена СК «Альфа-Гарант», не відображає реальному розміру матеріального збитку, завданого транспортному засобу в наслідок ДТП, є значно меншою від визначеної незалежним експертом вартості матеріальних збитків, 29 травня 2015 року позивачка звернулась з листом до СК «Альфа-Грант», де просила обґрунтувати зазначений страховою компанією розмір страхового відшкодування по ДТП, яке сталося 04.03.2015 року.

В листі від 10.07.2015 року за вих. № 12/2455 СК «Альфа - Гарант» зазначила, що згідно складеного на її замовлення товариством «Експертум АВЕ» звіту № 11276 вартість матеріального збитку, завданого в ДТП 04.03.2015 року автомобілю Fiat Grande Punto, складає 6 334, 89 гривень, а висновок незалежного експерта № 5353 від 01.04.2015 року не приймається до розрахунку, так як він складений станом на 01.04.2015 року.

Вирішуючи справу по суті суд обгрунтовано взяв до уваги висновок незалежного судового експерта ОСОБА_7 через те, що звіт оцінювача відповідача містить грубі помилки, які були допущені як при здійсненні розрахунку завданого матеріального збитку, так і при процедурі огляду пошкодженого транспортного засобу.

Серед зазначених порушень є те, що огляд пошкодженого транспортного засобу проводився представником товариства «Експертум-АВЕ» неуважно та не професійно, без детального вивчення завданих пошкоджень та їх правильного фіксування.

Більш того, огляд пошкоджень автомобіля проводився ОСОБА_8 в м. Одесі, про що свідчить її підпис на протоколі огляду транспортного засобу від 06.03.2015 року, а звіт про вартість матеріальних збитків виконувався взагалі іншою особою - ОСОБА_6, що є прямим і грубим порушенням вимог п. 5.1 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

В п. 5.1. зазначеної Методики вказано, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за спідодометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Окрім цього, в звіті № 11276 від 24.03.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-АВЕ» про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобілю Fiat Grande Punt , державний номер НОМЕР_2, також допущені грубі помилки і при здійсненні розрахунку завданого збитку.

Оцінювачем ОСОБА_6 невірно визначена дата вводу пошкодженого транспортного засобу в експлуатацію (вказана дата 01.01.2008 року, а фактично автомобіль вийшов з заводу - виробника 18.04.2008 року), що потягнуло за собою невірне визначення строку його експлуатації - замість 6,83 років вказано 7,18 років.

В звіті № 11276 від 24.03.2015 року невірно визначений коефіцієнт ринку регіону - замість 1,03 вказаний 1,0, що дало заниження вартості матеріального збитку.

Визначаючи вартість продажу автомобіля, оцінювач ОСОБА_10 тільки вказав цю вартість - 173 910,00 грн., не зазначаючи з яких джерел та як він її отримав, до того ж занизивши її, оскільки вартість аналогічного автомобіля виходячи з даних довідника «Бюлетень товарознавця» № 81 від 2015 року та інформації Інтернет сайта складає 190170 гривень.

Також оцінювачем ОСОБА_6 занижено вартість однієї нормо години на ремонтні та малярні роботи в м. Одесі - замість вартості однієї нормо години на ремонтні роботи в розмірі 150 грн./година вказано 100 грн./година, а на малярні роботи замість 195 грн./година вказано 165 грн./година.

В звіті № 11276 від 24.03.2015 року занижено кількість годин на ремонт, оскільки кількість годин на ремонт регламентована в додатку 7 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» та залежить від площі пошкодження деталі.

Так як в протоколі огляду ОСОБА_8 в м. Одесі не було вказано площі пошкоджених деталей, то оцінювач ОСОБА_11 в м. Бровари Київської області не зміг правильно визначити роботи з їх малярки.

Звіт № 11276 від 24.03.2015 року містить неправильні ціни на запасні частини, які взагалі введені оцінювачем вручну, що може мати місце тільки при відсутності вартості запасної частини в програмі «АУДАТЕКС» і тільки після її уточнення у регіонального дилера. Таким чином оцінювачем ОСОБА_6 було занижено вартість запасних частин на суму 4 805,56 грн.

Незнання технологічного процесу ремонту оцінювача ОСОБА_6 призвело до відсутності в калькуляції робіт з мойки автомобіля перед ремонтом, підбору красок, поліровки окрашених деталей після ремонту, антикорозійної обробки деталей, що ремонтувались та інше.

Ще одна помилка, допущена в звіті № 11276 від 24.03.2015 року - відрахування ПДВ з вартості нормо години за ремонтно-відновлювальні роботи.

Наслідком вказаних помилок стало суттєве заниження в звіті № 11276 від 24.03.2015 року вартості матеріального збитку (страхового відшкодування).

Помилки та неправильне застосування «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» в звіті ТОВ «Експертум-АВЕ» № 11276 від 24.03.2015 року детально викладені в поясненнях експерта ОСОБА_7, діючого на підставі свідоцтва № 851, виданого центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 23.08.2013 року про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів, вартості збитків, завданих власнику транспортного засобу», який був допитаний у судовому засіданні.

Що стосується посилань відповідача на те, що в період між оглядом пошкодженого транспортного засобу представником товариства «Експертум-АВЕ» 06.03.2015 року та незалежним експертом 18.03.2015 року автомобіль експлуатувався, на нього негативно впливали погодні умови, а тому незалежний висновок № 5353 від 01.04.2015 року не може бути належним підтвердженням завданої шкоди, є такими, що також не заслуговують на увагу, оскільки опис пошкоджень, виконаних працівниками Державної служби автоінспекції на дату ДПТ, а також опис та фото фіксація, виконані експертом під час огляду, та їх вивчення доводить про відсутність впливу погодних умов на стан завданих 04.03.2015 року в ДТП ушкоджень автомобілю Fiat Grande Punto, державний номер НОМЕР_2.

До того ж, огляд автомобілю представниками товариства «Експертум-АВЕ» теж проводився не в день дорожньо-транспортної пригоди.

Різниця в пробігу пошкодженого автомобіля між двома оглядами ніякого впливу на вартість матеріального збитку в бік збільшення не впливає. Зазначена різниця вимагає тільки незначний вплив на ринкову вартість транспортного засобу та коефіцієнт фізичного зносу в бік збільшення на тисячні долі, що призводить тільки до зменшення матеріального збитку.

Даючи оцінку запереченням відповідача стосовно відшкодування страховою компанією вартості матеріального збитку без врахування ПДВ, суд правильно послався на ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якою вказано, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Позивачкою на підтвердження факту оплати проведеного ремонту автомобілю НОМЕР_2, до матеріалів справи додано акт приймання - передачі робіт від 23.07.2015 року на суму 14 760 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України та п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування-страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Таким чином, до стягнення із відповідача СК «Альфа-Гарант» на користь позивача належить сума, яка розраховується наступним чином 15 079, 41 гривень (вартість матеріальних збитків) - 4 279 гривень (виплачене страховою компанією відшкодування) - 1 000 гривень (франшиза) + 1 725, 62 гривень (сума додаткових витрат) = 11526,03 гривень.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильне визначення судом позивача, необґрунтоване збільшення вартості ремонту за рахунок витрат на телеграму про виклик експерта, вартості експертного висновку, необґрунтоване зарахування податку на додану вартість у вартість ремонту, експлуатація автомобіля після ДТП до його оцінки, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки спростовані дослідженими обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» - Ліповуза Дмитра Ігоровича- відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький