Рішення № 6775432, 02.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.09 Справа № 3/236/09

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Буд –Дизайн”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Шафрон”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу у розмірі 3 733, 80 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Марков Е.М., директор, рішення № 5 від 11.04.2005р.

від відповідача: не з’явився

ТОВ “Буд –Дизайн” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ НВП “Шафрон” про стягнення боргу у розмірі 3 733, 80 грн. за договором поставки товарів № 109 від 05.03.2009р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 610, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, ст. 1, 2, 35, 49, 54, 61, 64 ГПК України, п.п. 2.3, 2.4, 5.3 договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/236/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.10.2009р. о 16 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 22.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 02.11.2009р. о 17 годині 00 хвилин.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 02.11.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 3 733, 80 грн., з яких: 3 000, 00 грн. сума основного боргу, 525, 60 грн. –3 % річних від простроченої суми, 72, 60 грн. –втрат від інфляції грошових коштів, 135, 60 грн. –пені, судові витрати та послуги адвоката.

Зокрема зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товарів № 109 від 05.03.2009р.

На підставі договору, позивач поставив відповідачу полікарбонат у кількості 4 аркушів на суму 4 788, 00 грн. Факт передачі товару підтверджується товарною накладною № 103 від 05.03.2009р.

Відповідач повинен був розрахуватись з отриманий товар протягом 25 днів з моменту отримання рахунку, але він частково сплатив вартість товару у сумі 1 788, 00 грн.

В порушення п. 2.3 та п. 2.4 договору, відповідач не оплатив повну вартість товару у встановлений договором строк, чим свої обов’язки за договором не виконав. Сума боргу складає 3 000, 00 грн.

11.06.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою виконати зобов’язання щодо сплати суми боргу за договором поставки у триденний строк з моменту отримання претензії.

Відповідно до п. 2.3 договору поставки покупець зобов’язується оплатити вартість товару, який переданий покупцю за видатковою накладною на отримання товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

Згідно п. 5.3 договору за порушення зобов’язань, передбачених договором поставки, винна сторона відшкодовує іншій стороні неустойку в розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 000, 00 грн.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 525, 60 грн., 72, 60 грн. –втрат від інфляції грошових коштів та 135.,60 грн. –пені.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 02.11.2009р. становить 3 733, 80 грн., в тому числі: 3 000, 00 грн. сума основного боргу, 525, 60 грн. –3 % річних від простроченої суми, 72, 60 грн. –втрат від інфляції грошових коштів, 135, 60 грн. –пені.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/236/09 від 12.10.2009р., направлена відповідачу рекомендованим листом, до канцелярії господарського суду Запорізької області не повернулась. Копія ухвали від 22.10.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Буд –Дизайн” (продавець) та ТОВ НВП “Шафрон” (покупець) було укладено договір поставки товарів № 109 від 05.03.2009р. (надалі - Договір), згідно якому продавець зобов’язується передати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, найменування товару який є об’єктом поставки: полікарбонат, товщиною 10 мм в кількості 4 листи, розміром 2, 1 м. х 6 м. кожний. Порядок поставки товару здійснюється на умовах договору (п. 1.3 Договору). Загальна вартість товару, який поставляється по договору, складає 4 788, 00 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 788, 00 грн., що підтверджується накладною № 103 від 05.03.2009р. на суму 4 788, 00 грн., яка підписана відповідачем та скріплена його печаткою, виконавши тим самим взяті на себе зобов’язання по поставці товару у повному обсязі.

Згідно п. 2.3 Договору, покупець зобов’язується оплатити вартість товару, який передан покупцю по видатковій накладній на отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Покупець здійснює оплату за переданий товар в 25 денний строк, на підставі виданого продавцем рахунку (п. 2.4 Договору).

Відповідач взяте на себе зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару виконав частково, сплативши на користь позивача суму у розмірі 2 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою № 71 від 28.07.2009р.

12.06.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 15 від 11.06.2009р. з вимогою здійснити оплату протягом 3 днів з дня отримання претензії. Претензія отримана представником відповідача Шапаренко 08.07.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5959120 від 12.06.2009р. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Таким чином, станом на 02.11.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 2 788, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки товару № 109 від 05.03.2009р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку покупець здійснює оплату за переданий товар в 25 денний строк, на підставі виданого продавцем рахунку (п. 2.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки товару № 109 від 05.03.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

12.06.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 15 від 11.06.2009р. з вимогою здійснити оплату протягом 3 днів з дня отримання претензії. Претензія отримана представником відповідача Шапаренко 08.07.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 5959120 від 12.06.2009р. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 3 000, 00 грн. розрахована позивачем не вірно, оскільки відповідно до банківської виписки № 71 від 28.07.2009р. відповідач сплатив на користь позивача суму боргу у розмірі 2 000, 00 грн., а не 1 788, 00 грн. як зазначає позивач у позовній заяві.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ НВП “Шафрон” грошових зобов’язань, вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу по договору поставки товару № 109 від 05.03.2009р. в розмірі 2 788, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 135, 60 грн., 72, 60 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 525, 60 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми за період з 30.03.2009р. по 20.08.2009р. у розмірі 525, 60 грн. за поставлений товар розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку № 1 до позовної заяви). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 492, 83 грн.

Також судом встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів за період з 30.03.2009р по 20.08.2009р. у розмірі 72, 60 грн. розрахована позивачем не вірно (розрахунок у додатку № 1 до позовної заяви).

Фактично, за період з 30.03.2009р. по 20.08.2009р. сума інфляційних витрат від 2 788, 00 грн. складає 61, 69 грн.

Позивач у розрахунку суми інфляції, доданому до позову, зазначає суму 72, 60 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до п. 5.3 договору поставки товару № 109 від 05.03.2009р. за порушення зобов’язань передбачених договором винна сторона виплачує іншій стороні договору неустойку (штраф) у розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Господарським судом встановлено, що сума пені за період з 30.03.2009р. по 20.08.2009р. в розмірі 135, 60 грн. розрахована позивачем не вірно (розрахунок суми пені у додатку № 1 позовної заяви). Тобто, позивач припустився арифметичної помилки на 10, 16 грн.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги в частині стягнення 61, 69 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 32, 77 грн. –3 % річних від простроченої суми, 125, 44 грн. –пені, є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача і підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення 212, 00 грн. –суми основного боргу, 10, 91 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 492, 83 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 10, 16 грн. –пені в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 500, 00 грн. на відшкодування витрат за послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Договір про надання юридичних послуг між адвокатом Міховою Ю.О. і ТОВ “Буд –Дизайн” укладений 10.08.2009р. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 2 від 14.08.2009р. ТОВ “Буд –Дизайн” сплатило за вказаним договором 1 500, 00 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-8/155 від 13.02.2002р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до загальних положень договору від 10.08.2009р. про надання юридичних послуг між адвокатом Міховою Ю.О. і ТОВ “Буд –Дизайн” в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов’язується надати замовнику визначені договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарському суду загальної юрисдикції з питань стягнення боргу та штрафних санкцій з боржника - ТОВ НВП “Шафрон”, а замовник зобов’язується оплатити такі послуги.

Позовна заява підписана директором ТОВ “Буд –Дизайн” Марковим Е.М. 20.08.2009р. на 3 аркушах, судове засідання по справі № 3/236/09, в якому також був присутнім директор Марков Е.М., відбулося 02.11.2009р. і тривало 35 хвилин з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Також суд враховує наступні фактори в їх сукупності: ціна позову складає 3 733, 80 грн.; невеликий обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення; відсутність вірогідності того, що прийняття доручення перешкоджає прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнює їх виконання в звичайному часовому режимі; відсутність необхідності виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт.

Адвокат жодного разу в судові засідання не з’явився, позовну заяву не підписував.

Законом України від 26.12.2008р. №835-VI “Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час прийняття судового рішення по справі № 3/236/09 встановлений в сумі 650,00 грн.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката в сумі 1 500, 00 грн. є неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд обмежує цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи сумою 500, 00 грн.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Шафрон” (69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3, р/р 26000012717700 в відділенні № 397 АКИБ “УкрАТБанк” м. Запоріжжя, МФО 351005, код ЄДРПОУ 23856643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Буд –Дизайн” (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129, офіс 106, р/р 26009000342515 в філії ВАТ “Універсал Банк”, МФО 233001, код ЄДРПОУ 33431546) 2 788 (дві тисячі сімсот вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 61 (шістдесят одну) грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 32 (тридцять дві) грн. 77 коп. –3 % річних від простроченої суми, 125 (сто двадцять п’ять) грн. 44 коп. пені, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. –відшкодування витрат за послуги адвоката, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 212, 00 грн. –суми основного боргу, 10, 91 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 492, 83 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 10, 16 грн. –пені та 1 000, 00 грн. - відшкодування витрат за послуги адвоката в задоволенні позову слід відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –09.11.2009р.