Рішення № 6775236, 10.11.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2009                                                             Справа № 15/69

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Плюс”, смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область

до закритого акціонерного товариства „Скілур”, м. Ужгород

про стягнення 195770,00 грн., в тому числі 153998,00 грн. основного боргу за поставлений виноматеріал згідно з договором №12/12-08 від 12.12.08 та №12/03-09 від 14.09.09, 5522,90 грн. пені, а також 36249,10 грн. штрафу (згідно уточнених позовних вимог),

Суддя – Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача – Никислий В.О, представник по довіреності №40 від 14.09.09;

від відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Плюс” заявлено позов до закритого акціонерного товариства „Скілур” про стягнення 195770,00 грн., в тому числі 153998,00 грн. основного боргу за поставлений виноматеріал згідно з договором №12/12-08 від 12.12.08 та №12/03-09 від 14.09.09, 5522,90 грн. пені, а також 36249,10 грн. штрафу (згідно уточнених позовних вимог).

Представник позивача підтримав уточненні позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за товар, отриманий згідно укладених між сторонами договорів, пеню та штраф, аргументуючи обставинами, викладеними в уточненій позовній заяві.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень отримані відповідачем 21.09.09, 07.10.09 та 23.10.09).

На адресу господарського суду 20.10.09 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №125 від 02.10.09, в якому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу визнав в повному обсязі, однак проти стягнення штрафу заперечив, посилаючись на фінансово-економічну кризу в країні та тяжке фінансове становище підприємства; також заперечив проти стягнення пені у розмірі, визначеному позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Плюс” (продавець) та закритим акціонерним товариством „Скілур” (покупець) укладено договір на поставку виноматеріалів №12/12-08. Згідно предмету зазначеного договору продавець зобов’язувався поставити виноматеріал, покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором для подальшого виготовлення вина.

На виконання умов договору від 12.12.08 та на підставі видаткових накладних №РН-0000253 від 12.12.08, №РН-0000021 від 29.01.09 (а. с. 44, 36) та довіреностей №994636 від 11.12.08, № 003427 від 29.01.09 (а. с. 34, 42) покупець отримав від постачальника виноматеріал загальною вартістю 123752,00 грн.

П. 3.2 вищезазначеного договору встановлено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахунку коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору.

Однак, незважаючи на визначені в договорі умови, покупець розрахувався за отриманий товар тільки частково на суму 97000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи (а. с. 96 –102, 105 –107, 111).

Також 12 березня 2009 року між вищезазначеними сторонами було укладено договір на поставку виноматеріалів №12/03-09, згідно умов якого продавець зобов’язувався поставити виноматеріал, покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором для подальшого виготовлення вина.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за виноматеріали здійснюється шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця, але не пізніше 01.09.09.

За видатковими накладними №РН-0000057 від 17.03.09, №РН-0000066 від 08.04.09 (а. с. 22, 16) та довіреностями №430141 від 16.03.09 та №004057 від 06.04.09 (а. с. 21, 108) закрите акціонерне товариство „Скілур” отримало товар на загальну суму127246,00 грн.

Хоча продавець належним чином виконав умови укладеного договору від 12.03.09, покупець за отриманий товар до визначеного в договорі терміну (01.09.09) не розрахувався.

Сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків, де визначено, що станом на 11.09.09 заборгованість закритого акціонерного товариства „Скілур” перед товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Плюс” становить 153998,00 грн. (а. с. 80).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами, а саме договорами, укладеними між сторонами, видатковими накладними, дорученнями та актами звірки взаємних розрахунків. Відповідач частково оплачував поставлений товар, чим також визнав факт його отримання.

Крім того, у відзиві на позовну заяву №125 від 02.10.09 відповідач визнав наявну заборгованість за отримані виноматеріали у сумі 153998,00 грн. (а. с. 86 –88).

У зв’язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 153998,00 грн.

Умовами укладених між сторонами договорів визначено, що в разі прострочки строку по оплаті за поставлені виноматеріали, покупець оплачує продавцю пеню за кожний день просторочки в розмірі 0,5% (п. 6.2 договору №12/12-08 від 12.12.08) та 1% (п. 6.2 договору №12/03-09 від 12.03.09) від суми прострочки, але не більше 100% вартості, а також штраф у розмірі 5% (п. 6.2 договору №12/12-08 від 12.12.08) та 25% (п. 6.2 договору №12/03-09 від 12.03.09) від суми прострочки.

Однак, у відповідності до ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року, розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

У зв’язку з цим позивач уточнив позовні вимоги в частині заявленої пені у відповідності до вищезазначеної вимоги законодавства.

Отже, з відповідача належить стягнути 4616,40 грн. пені за договором №12/12-08 від 12.12.08 та 906,50 грн. за договором №12/03-09 від 12.03.09, тобто загалом 5522,90 грн.

Також позивач просить стягнути з закритого акціонерного товариства „Скілур” штраф за прострочення виконання зобов’язання щодо оплати товару у розмірі 4437,60 грн. за договором №12/12-08 від 12.12.08 та 31811,50 грн. за договором №12/03-09 від 12.03.09, тобто відповідно 5% і 25% від суми неоплаченого товару.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивач передбачив у вищезазначених договорах два види забезпечення виконання зобов’язання –штраф, розмір якого є значним (5% і 25% від суми прострочки). Суд вважає за можливе, на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи фінансове становище відповідача, ступінь виконання зобов’язання, зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача та стягнути з нього на користь позивача 1000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 3 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

          2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Скілур”, вул. Собранецька, 60, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 31962854) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Плюс”, вул. Кірова, 195, пгт. Лимарське Роздільнянського району Одеської області (р/р 26004310940901 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32898104) суму 160520/Сто шістдесят тисяч п’ятсот двадцять/ грн. 90 коп., в тому числі 153998/Сто п’ятдесят три тисячі дев’ятсот дев’яносто вісім/ грн. основного боргу, 5522 /П’ять тисяч п’ятсот двадцять дві/ грн. 90 коп. пені та 1000 /Одну тисячу/ грн. штраф, а також суму 1605 /Одну тисячу шістсот п’ять/ грн. 74 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 155 /Сто п’ятдесят п’ять/ грн. 76 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Ващиліна Н.М