Ухвала суду № 67750547, 30.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 червня 2017 року м. Київ К/800/21927/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016 року залишено без руху у зв'язку із відсутністю поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження та надано строк для наведення інших поважних підстав для поновлення цього строку, оскільки зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, обґрунтовані відсутністю у 2016 році коштів для сплати судового збору, визнано не поважними.

28 квітня 2017 року на виконання ухвали апеляційного суду від 13 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, відповідачем надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначено, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином та такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року, що, на думку відповідача, є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апелянтом не наведено нових достатніх підстав для поновлення пропущеного строку та не надано інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ніж ті, які були ним вказані при поданні апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність бюджетного фінансування в управлінні для сплати судового збору не може бути визнана поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. В свою чергу закон передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин, проте відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати це право, а тому вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на те, що вперше апеляційну скаргу відповідачем подано до суду у 2016 році, проте у зв'язку із відсутністю в управлінні коштів, передбачених для сплати судового збору, апеляційну скаргу було повернуто скаржнику.

Звертаючись із апеляційною скаргою повторно відповідач посилається на те, що положення частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (повернення апеляційної скарги) не позбавляє скаржника права на повторне звернення до суду із цією ж апеляційною скаргою.

Крім того, відповідач посилається на положення частини 2 статті 73 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Також відповідач посилається на те, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, яким позбавлено органи Пенсійного фонду України пільг щодо сплати судового збору, доручено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, проте всупереч цьому Закону кошти на сплату судового збору Пенсійному фонду України та його територіальним органам на 2016 рік виділено не було, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190. Тобто на момент подання першої апеляційної скарги у 2016 році відповідач не був звільнений від сплати судового збору, проте в той же час бюджетом Пенсійного фонду України не було передбачено коштів на цю мету, у зв'язку з чим управління Пенсійного фонду зверталось до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», Пенсійний фонд України та його органи від сплати судового збору звільнені з 1 січня 2017 року.

Проте із вказаними доводами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області погодитись не можна з огляду на те, що доводи відповідача фактично зводяться до неможливості сплати ним судового збору через відсутність відповідного фінансування з боку Кабінету Міністрів України, проте вказані доводи відповідача фактично стосуються законодавчого не врегулювання виділення коштів Пенсійному фонду України та його територіальним органам для сплати судового збору державою в особі Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, в подальшому вказане питання було врегульовано змінами, внесеними Верховною Радою України до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких з 1 січня 2017 року Пенсійний фонд України та його територіальні органи були звільнені від сплати судового збору.

Проте оскільки Пенсійний фонд України та його територіальні органи звільнені від сплати судового збору лише з 1 січня 2017 року, при цьому у 2016 році такий обов'язок був закріплений у Законі України «Про судовий збір» та підлягав обов'язковому виконанню, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у відкритті апеляційного оскарження на підставі пункту 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

В свою чергу, вирішення питання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору до закінчення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду та залежить від обставин кожної окремої справи та наданих скаржником обґрунтувань та доказів.

Крім того, відповідач звільнений від сплати судового збору з 1 січня 2017 року, проте із апеляційною скаргою повторно звернувся лише 22 березня 2017 року. Доводів неможливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження раніше - з 1 січня 2017 року по 22 березня 2017 року відповідачем також не надано.

Слід також зазначити, що якщо строки на ординарне апеляційне оскарження поновлені зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, то таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності. (Рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»)

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Швець