Постанова № 67749434, 12.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12 липня 2017 року Справа № 924/44/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Розізнана І.В. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. НВО №851504 від 22.02.2017 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 р.

у справі № 924/44/17

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 21150,00 грн. боргу по договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. за період з 01.03.2013 р. по 27.12.2016 р., 9469,57 грн. інфляційних нарахувань, 1220,65 грн. 3% річних, 3107,04 грн. пені

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 р. у справі № 924/44/17 частково задоволено позов приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 34947,26 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені відповідно до рішення суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 21150 грн. боргу з урахуванням 9469,57 грн. інфляційних нарахувань, 1218,83 грн. 3% річних та 3099,61 грн. пені. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 1,82 грн. 3% річних та 7,43 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 р. у справі № 924/44/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Скаржник вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 договір № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. не підписувався. Не вчинялись жодні дії, які б свідчили не лише про виконання ним умов договору, а й про його обізнаність в укладанні такого договору, а саме: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не надавав, а приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" не вимагала щоквартального звіту про використані твори відповідно до п. 2.4 договору; сторонами не складались щоквартальні акти про виплату роялті згідно п. 2.5 договору; не велося листування; фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 не здійснено жодного платежу на виконання умов договору; приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" не заявлялась претензія щодо сплати відповідачем заборгованості.

Зазначає, що відповідачем/скаржником в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на договорі № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. Таке клопотання суд першої інстанції не задоволив, оскільки визнав достатнім огляд в судовому засіданні оригіналу договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. за наявності печатки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Скаржник зазначає, що він не ознайомлений з оригіналом договору, на який послався суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволенні заявленого скаржником клопотання.

Також звертає увагу, що оригінал договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. не був предметом дослідження судом, який прийняв рішення у складі судової колегії, а оглядався одноособово суддею Заярнюком І.В. Судові засідання, що відбувалися після призначення справи до колегіального розгляду проходили без участі представника приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав».

Скаржник просить врахувати наведені обставини і скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 р. у справі № 924/44/17 у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не забезпечив участь представників в судовому засіданні та не повідомив суд про причини неявки. Відзив на апеляційну скаргу та оригінал договору на вимогу колегії суддів, викладену в ухвалах про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.05.2017 р. та про відкладення розгляду справи від 06.06.2017 р., - не надав. Поважних причин, з яких не виконані вимоги суду, не вбачається.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 101-102, 112-114/, явка представників в судове засідання обовязковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено таке.

01.03.2013 р. приватною організацією "Українська ліга авторських та суміжних прав"(УЛАСП), яка здійснює колективне управління майновими правами субєктів авторського права та суміжних прав, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як користувачем укладений договір № КБР-08/03/13 /а.с. 24-27/, за умовами якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договорм, дозвіл на таке використання, в тому числі усі необхідні майнові права для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов`язаний виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАПС відповідно до умов цього договору та закону (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.3 користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАПС винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, але не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює виплату винагороди (роялті) за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Платіж здійснюється не пізніше трьох днів після підписання цього договору.

Згідно з п.2.5. сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

Умовами п.2.6. сторони передбачили відповідальність користувача за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення. Відповідно до п.2.7. у разі затримки платежів більш ніж на три місяці, УЛАПС може визначити розмір заборгованості та штрафних санкцій, виходячи з приписів постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. №71, 72.

Згідно з п. 3.3 договору користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення використання творів в закладах користувача, зазначених у додатках до цього договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання зазначених вище обставин, користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих самих умовах (п.п. 5.1, 5.2).

Згідно п. 5.6. цей договір є підставою для здійснення розрахунків.

Договір підписаний представником приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" (УЛАСП) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2/користувачем і скріплений їх печатками.

01.03.2013 р. сторони склали додаток № 1 і додаток № 2 до договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. /а.с.28-29/.

Відповідно до додатку № 1 приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" та фізична особа-підприємець ОСОБА_2/користувач узгодили перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів, т визначили таким закладом кафе по вул. Проскурівська, 66/1 /а.с.28/.

Відповідно до додатку № 2 до договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. сторони погодили розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання творів у сумі 450 грн. /а.с.29/.

Додатки №1, №2 до договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Суду не надані докази сплати користувачем винагороди за використання музичних творів, і представник відповідача/скаржника не заперечує в своїх поясненнях суду, що роялті на умовах договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. не сплачувались.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 21150,00 грн. боргу як невиконання платежів (роялті) за договором № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. за період з 01.03.2013 р. по 27.12.2016 р., а також - 9469,57 грн. інфляційних нарахувань, 1220,65 грн. 3% річних, 3107,04 грн. пені.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення господарських зобов'язань є господарський договір.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом. Відповідно до ст.420 ЦК України до обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належить виконання.

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори до складу яких зокрема входять музичні твори (з текстом або без тексту), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦК України.

Нормами ст. 440 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Обєктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих обєктів і незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми вираження згідно зі ст.449 ЦК України є виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організації мовлення. Субєкти суміжних прав набувають таких прав відповідно до закону чи договору. Згідно з ч. 1 ст. 452 ЦК до майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Відповідно до ст. 45, 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

У відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" (УЛАСП) обліковується Державним департаментом інтелектуальної власності як організація, діяльність якої полягає в управлінні на колективній основі майновими правами субєктів авторського права і (або) суміжних прав /а.с.18-23/.

Судом встановлено, що за умовами договору № КБР-08/03/13, укладеного сторонами 01.03.2013 р., фізична особою-підприємцем ОСОБА_2 набула право використовувати в комерційній діяльності музичні твори шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надала користувачеві на умовах, визначених цим договором, дозвіл на таке використання.

Користувач зобов`язаний виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАПС відповідно до умов цього договору, які відповідають вищенаведеним нормам закону. За умовами додатку № 2 до договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання творів, загальна сума якої з дня набуття чинності договору становить 450,00 грн. /а.с. 29/.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів встановила, що відповідач користувач за договором не вчиняв дії, направлені на письмове повідомлення УЛАСП про припинення використання творів в закладах користувача, зазначених у додатках до цього договору, як це передбачено умовами п.3.3 договору. Отже, за умовами договору у разі несвоєчасного повідомлення про настання зазначених вище обставин, користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Матеріали справи не містять також доказів письмового повідомлення будь-якої із сторін про припинення дії договору в порядку п.5.1-5.2 договору. Отже, дія договору продовжена на даний час, і колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого договору неукладеним договір укладений сторонами у письмовій формі та містить істотні умови, необхідні для такого правочину з урахуванням вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до норм ст.14.1.225 Податкового кодексу України роялті визначено як платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання обєкта інтелектуальної власності.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов договору відповідач одержав право на використання музичних творів шляхом їх публічного виконання і не повідомляв про припинення використання ним творів, отже продовжує користуватись правом і, відповідно, зобовязаний сплачувати винагороду за весь період такого користування правом.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм 5, 6 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" надання документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, є правом, а не обовязком організації колективного управління. Тоді як за умовами п.2.4 та п.3.3 обовязок надавати звіти чи іншу інформацію щодо використання музичних творів покладається саме на відповідача, про що зазначено вище.

Колегія суддів також звертає увагу, що обовязок відповідача сплачувати щомісяця винагороду у визначеному сторонами розмірі та у визначені строки не залежить за умовами договору від надання користувачем звітів про використані твори чи від виконання користувачем обовязку щоквартально складати акт про виплату роялті згідно з п.2.5 договору.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що договір є неукладеним і не виконувався сторонами, зокрема, відповідачем, а тому немає підстав для оплати ним винагороди за договором, - є неконкретними та необгрунтованими.

Судом встановлено, що відповідач підприємець ОСОБА_2 грошові зобов`язання за договором № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. не виконував у строки, передбачені договором не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, і за період з березня 2013 року по січень 2017 року заборгованість правомірно визначена позивачем в сумі 21150,00 грн. Докази на підтвердження сплати боргу скаржником суду не надані.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення боргу за період з березня 2013 року по грудень 2017 року в сумі 21150,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки має місце невиконання грошового зобовязання у визначені договором строки, позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є підставними.

При перевірці наданого позивачем/скаржником розрахунку 3% річних колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про помилкове, таке, що не відповідає умовам п.2.3 договору, визначення позивачем початку нарахування відсотків річних з 24.02.2013 р., оскільки у п. 2.3 договору передбачено, що платіж за місяць, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Отже, суд першої інстанції правомірно визначив належною до стягнення з відповідача суму 1218,83 грн. 3% річних, обрахованих за період з 03.03.2013р. по 27.12.2016р.

Заявлена позивачем сума 9469,57 грн., на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції в період з 01.03.2013 р. по 27.12.2016 р., є належною до стягнення з урахуванням вищенаведених умов договору, норм чинного законодавства та конкретних обставин спору.

Позовна вимога про стягнення пені є підставною, враховуючи невиконання відповідачем/користувачем грошового зобовязання за умовами п.п. 2.3, 2.6. договору.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки умови п. 2.6 договору відповідають наведеним нормам, і прострочення виконання грошових зобовязань має місце, позовна вимога про стягнення пені є підставною.

Відповідно до розрахунку позивача пеня визначена у сумі 3 107,04 грн. за період з 24.02.2013 р. по 27.12.2016 р. з урахуванням норм ст.231, ч.6 ст.232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" /а.с.11-17/.

Перевіривши розрахунок позивача та суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що початок періоду прострочення першого платежу позивач визначив з 24.02.2013 р. (по 27.12.2016 р.), що суперечить умовам п. 2.3 договору, де передбачено, що платіж за місяць, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі 3099,61 грн. пені, обрахованій за період з 03.03.2013р. по 27.12.2016р.

Позовні вимоги в частині стягнення 1,82 грн. процентів річних та 7,43 грн. пені задоволенню не підлягають як безпідставні.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для дослідження підпису підприємця ОСОБА_2 на договорі № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. та додатках №№ 1-2 до цього договору. Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 р. відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що не входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 розяснено, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" до позовної заяви додані належним чином засвідчені копії договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. та додатки № 1 і № 2 до цього договору /а.с.24-29/ - на копіях зазначено "Згідно з оригіналом" 27.12.2016 р. із підписом особи, яка засвідчує копії, - представника за довіреністю ОСОБА_3 Отже, копії засвідчені підписом особи, яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням прізвища, ініціалів та повноважень цієї особи представляти інтереси позивача на підставі довіреності, тобто надані копії відповідають вимогам ст.36 ГПК України щодо письмових доказів.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в судовому засіданні 02.02.2017 р. позивач надав суду для огляду оригінал договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р., і суддя Заярнюк І.В. оглянув оригінал договору, про що зазначено в протоколі судового засідання на аркуші справи 36.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що оригінал договору не був предметом дослідження судом у складі судової колегії, оскільки судові засідання, які відбувалися після призначення справи до колегіального розгляду проходили без участі позивача, а тому оригінал договору не надався та не міг бути наданий позивачем для його огляду в судовому засіданні, і тому суд та відповідач/скаржник були позбавлені можливості дослідити зазначений доказ, що призвело до порушення права відповідача брати участь у досліджені доказів, передбаченого ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

По-перше, відповідач був належним чином повідомлений про призначення розгляду справи на 02.02.2017 р., про що свідчить його клопотання про відкладення розгляду справи від 01.02.2017 р., представлене суду першої інстанції 02.02.2017 р. (не поштою за відсутності конверта). У клопотанні відповідач зазначає про неможливість взяти участь в судовому засіданні у звязку із відрядженням.

Колегія суддів звертає увагу, що в подальшому інтереси відповідача в судових засіданнях представляли на підставі довіреностей представники ОСОБА_1 та ОСОБА_4, і відповідач жодним чином не пояснює неможливість скористатись своїм правом на участь в судовому засіданні 02.02.2017 р. шляхом представництва. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не врахував клопотання відповідача та розпочав розгляд справи, заслухав пояснення представника позивача та оглянув подані письмові докази, зокрема оригінал договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. Порушень процесуальних прав відповідача колегія суддів за наведених обставин не вбачає.

Також колегія суддів звертає увагу, що склад суду на час вчинення зазначених процесуальних дій відповідав нормам ст.ст.2-1, 4-6 ГПК України, і суддею при огляді не встановлено невідповідності залученої до справи копії договору оглянутому оригіналу, оскільки про таке не зазначено ні в протоколі, ні в ухвалі суду, прийнятої за результатом судового засідання 02.02.2017 р.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що підпис у договорі не є підписом підприємця ОСОБА_2, враховуючи, що підпис підприємця ОСОБА_2 на договорі та додатках до договору засвідчений його печаткою. При цьому автентичність відбитку печатки не спростовано, докази звернень до компетентних органів із заявою про її втрату чи викрадення не представлені, не надані до матеріалів справи будь-які докази на підтвердження незаконного використання печатки, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факту втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння, що зумовлює висновок про засвідчення відповідачем свого підпису.

Отже, договір скріплений підписом та печаткою, що відповідає ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України.

Представлені суду копії договору і додатків з урахуванням норм ст.36 ГПК України є належними і допустимими доказами у справі.

Колегія суддів враховує наведені обставини в їх сукупності та не вбачає підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи за відсутності потреби у спеціальних знаннях експерта щодо встановлення належності підпису сторони договору. Доводи відповідача з цього приводу вважає необґрунтованими і безпідставними, направленими на ухилення від відповідальності.

На відповідача/скаржника відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України покладаються судові витрати (судовий збір) у справі.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд з метою забезпечення змагальності в процесі вирішення спору, при прийнятті апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до провадження відповідно до ухвали від 15.05.2017 р. зобовязав позивача приватну організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" представити суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та документи на підтвердження своїх доводів чи заперечень - протягом трьох днів після одержання даної ухвали, а також - зобовязав повідомити суд про неможливість прибуття представників в судове засідання.

Позивач не забезпечив участь представника в судовому засіданні 06.06.2017 р. та не повідомив суду про неможливість прибуття представника в судове засідання, хоча був своєчасно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції /а.с.101/.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 12.07.2017 р. Одночасно цією ухвалою колегія суддів з метою забезпечення змагальності в процесі вирішення спору зобовязала позивача приватну організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" представити суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та документи на підтвердження своїх доводів чи заперечень, зокрема надати суду оригінал договору №КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. для огляду в судовому засіданні.

Позивач не забезпечив участь представника в судовому засіданні 12.07.2017 р. та не повідомив суду про неможливість прибуття представника в судове засідання, хоча був своєчасно 08.06.2017 р. повідомлений судом про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції /а.с.113/. Відзив на апеляційну скаргу та оригінал договору № КБР-08/03/13 від 01.03.2013 р. позивач не надав суду.

Поважних причин, з яких позивачем не виконані вимоги суду, викладені у зазначених ухвалах, не вбачається.

За результатом оцінки обставин справи в їх сукупності відповідно до норм ст.43 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду справи за наявними у справі доказами.

Приймаючи рішення, господарський суд відповідно до п.5 ч. 1 ст. 83 ГПК України має право стягнути в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вбачає недобросовісне використання позивачем своїх процесуальних прав та ухилення від виконання обовязків - ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону відповідно до ухвал Рівненського апреляційного господарського суду від 15.05.2017 р. та 06.06.2017 р., що є підставою для застосування спеціальної відповідальності у вигляді стягнення з позивача штрафу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України. Відповідно до п. 5 підрозділу 1 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень. З урахуванням наведених норм колегія суддів, приймаючи постанову за результатом розгляду апеляційної скарги у справі № 924/44/17, вирішила стягнути в доход Державного бюджету України з позивача штраф у сумі 850 грн.

Керуючись ст.ст.49,83,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 р. у справі № 924/44/17 залишити без змін.

Стягнути з позивача приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002 м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.23, оф.1016; код ЄДРПОУ 37396233; п/р 26002010052452 в АТ "Укрексімбанк" в м.Києві МФО 322313) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 850,00 грн.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 9242/44/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Гулова А.Г.