Постанова № 67749179, 10.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р.Справа № 915/37/17Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Лисенко В.А.;

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;

За участі представників сторін:

Від ТОВ "Миколаївгаз ЗБУТ" - ОСОБА_1, довіреність № 01/96, від 30.12.16;

від ПАТ "Укрпошта" - ОСОБА_2, довіреність № 389, від 05.07.17;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта", м.Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року

у справі №915/37/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта", м.Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївгаз Збут, м.Миколаїв

про стягнення 193 566,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Українське державне підприємство поштового звязку Укрпошта в особі Миколаївської дирекції УДППЗ Укрпошта звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут (Далі ТОВ «Миколаївгаз Збут» заборгованості в сумі 193 566,58 грн. з якої: 188 924,79 грн. основної заборгованості, 46 641,79 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року (суддя Семенчук Н.О) у справі №915/37/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Миколаївської області, Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року у справі №915/37/17, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права з неповним зясуванням обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Апелянт зазначає, що рішення суду прийняте при необєктивному, упередженому розгляді справи, оскільки в судове засідання 06.03.2017 року представник позивача не зявився, повідомивши завчасно суд про причини неявки та направивши клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з набуттям з 01.03.2017 року чинності рішення Міністерства інфраструктури про реорганізацію УДППЗ «Укрпошта» шляхом перетворення в ПАТ «Укрпошта».

В такий спосіб, місцевий господарський суд, на думку позивача, позбавив його права надати додаткові докази, якими ПАТ "Укрпошта" обґрунтовує свої позовні вимоги.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги обставини, викладені позивачем у позовній заяві та письмових поясненнях по суті справи. Заявник апеляційної скарги наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції було прийняте виключно на підставі пояснень відповідача, не підтверджених будь-якими доказами.

До апеляційної скарги позивачем додано клопотання про заміну Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 року №728 "Про перетворення державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Наказу Міністерства інфраструктури України від 11.11.2015 №465 Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" було реорганізовано шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" та Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", згідно якого останнє є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року вищевказане клопотання позивача задоволено, а апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.05.2017 року колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Разюк Г.П.

У звязку з перебуванням суддів-учасників колегії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відрядженні було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Лисенко., ОСОБА_5

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року по справі №915/37/17 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 10.07.2017 року колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Колоколова С.І., Лисенко В.А.

У звязку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_5 у відрядженні було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Лисенко., ОСОБА_3

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року по справі №915/37/17 прийнята до провадження колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.

17.05.2017 року від ТОВ «Миколаївгаз Збут» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 10.07.2017 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги без задоволення.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2015 року між Українським державним підприємством поштового звязку Укрпошта в особі Миколаївської дирекції УДППЗ Укрпошта та ТОВ Миколаївгаз Збут було укладено Договір №373-18 про надання послуг з приймання платежів.

Відповідно до умов договору виконавець надає послуги замовнику з приймання обєктами поштового звязку платежів у національній валюті від платників для перерахування їх на користь замовника у строки, та на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобовязується оплатити послуги виконавця у порядку визначеному цим Договором (п. 1.1 Договору). (а.с. 36)

Згідно з п. 3.1 Договору замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду у розмірі 0,8 % від суми кожного платежу, за приймання платежів і надання послуг з формування та передачі файлів реєстрів по прийнятим платежам у містах.

Замовник сплачує комісійну винагороду у розмірі 1 % від суми кожного платежу, за приймання платежів і надання послуг з формування та передачі файлів реєстрів по прийнятим платежам, у селищах, селах та селищах міського типу.

Замовник сплачує виконавцю комісійну винагороду у розмірі 0,8 % від суми кожного платежу, за приймання на його користь платежів у разі відсутності електронних файлів реєстрів по прийнятим платежам, незалежно від місця прийняття таких платежів.

Умовами п. 3.2 Договору сторони погодили, що підставою для сплати комісійного винагородження є розрахунок комісійної винагороди по прийнятих платежах від населення за спожитий газ, який подається виконавцем та погоджується замовником на протязі 5-ти днів після підписання акту звірки по сумам прийнятих виконавцем від населення за спожитий газ та перерахованих замовнику.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата комісійної винагороди здійснюється на протязі 3-х банківських днів, після погодження розрахунку комісійної винагороди.

За порушення п. 3.1 цього Договору , у разі ненадходження грошових коштів на рахунок виконавця у встановлений термін, ТОВ Миколаївгаз Збут зобовязане сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 2% від суми прострочення. (п. 4.1 Договору)

Згідно з п. 7.1 договір вступає в дію з моменту підписання, але розповсюджує свою дію на правовідносини зі збору платежів з 01 липня 2015 року до розірвання його по ініціативі однієї із сторін, про що друга сторона повинна бути повідомлена письмово не пізніше ніж за двадцять днів до дати розірвання. В частині здійснення розрахунків договір діє до повного їх виконання.

16.10.2015 відповідач направив на адресу позивача лист №04/635, в якому на підставі абз. 2 п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ та з метою приведення своїх правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства - 2 примірники додаткової угоди щодо перегляду розміру комісійної винагороди за діючим договором від 21.07.2015 № 373-18 про надання послуг з приймання платежів. (а.с. 74)

Позивач листом № 18-142 від 09.11.2015 відмовився від підписання додаткової угоди у звязку з істотним погіршенням умов співпраці за запропонованими відповідачем умовами.

Крім того, позивач надав згоду на пропозицію відповідача на розірвання договору. (а.с. 75)

09.12.2015 між Українським державним підприємством поштового звязку Укрпошта в особі Миколаївської дирекції УДППЗ Укрпошта та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №373-8 від 21.07.2015 надання послуг з приймання платежів, згідно якої сторони вирішили припинити дію Договору №373-18 від 21.07.2015 у звязку зі зміною відсотків комісійної винагороди за надання послуг з приймання платежів на підставі абз. 2 п.9 Постанови КМУ №792 від 30.09.2015 Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ. (а.с. - 40)

Вказана додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання.

Позивач, в підтвердження надання відповідачу послуг з приймання платежів та формування електронних реєстрів на загальну суму 277 830,43 грн., посилається на рахунки:

-№1177 від 30.11.2015 на суму 84 459,34 грн. (а.с. 41),

-№30 від 27.01.2016 на суму 130 083,56 грн. (а.с. 51),

-№31 від 27.01.2016 на суму 63 287,53 грн. (а.с. 61)

-акти звіряння взаємних розрахунків (а.с. 42-50, 52-60, 62-70).

Згідно з наданим позивачем розрахунком позовних вимог заборгованість відповідача складає 188924,80 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також, позивач на підставі п. 4.6 Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 46641,79 грн. за період з 27.03.2016 по 27.12.2016.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, та вважає рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року законним, обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі з договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На момент укладення договору у справі граничний розмір вартості послуг щодо приймання платежів від населення банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку на рівні 1 % загальної суми коштів, що надійшли від населення на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, був встановлений п. 7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року N 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ".

Як зазначалося раніше, умовами п. 3.2 Договору сторони погодили, що підставою для сплати комісійного винагородження є розрахунок комісійної винагороди по прийнятих платежах від населення за спожитий газ, який подається виконавцем та погоджується замовником на протязі 5-ти днів після підписання акту звірки по сумам прийнятих виконавцем від населення за спожитий газ та перерахованих замовнику.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата комісійної винагороди здійснюється на протязі 3-х банківських днів, після погодження розрахунку комісійної винагороди.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано розрахунки комісійної винагороди за період з 01.10.2015 по 09.12.2015 року, а відповідач вказані розрахунки не отримував, а отже й погодження розрахунків комісійної винагороди з боку відповідача не відбувалось, що вказує на порушення з боку Позивача вимог п. 3.2 Договору, та свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 18.01.2017 та від 16.02.2017 позивача було зобовязано надати докази щодо складання та погодження розрахунку комісійної винагороди по прийнятих платежах (як визначено п. 3.2 Договору № 373-18) , якого суду не було надано.

Враховуючи умови укладеного сторонами Договору, доводи апеляційної скарги щодо підтвердження надання виконаних послуг актами приймання виконаних робіт та виставленими рахунками та, як наслідку, виникнення у відповідача обовязку здійснити виплату комісійної винагороди, судовою колегією відхиляються, як безпідставні.

Постанова Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008 втратила чинність, у звязку набранням прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою був затверджений новий Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до абз. 2, п.9 цього Порядку що оплата послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку здійснюється газопостачальними підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує 0,3 % загальної суми коштів, що надійшли від побутових споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

З 10.10.2015 Кабінетом Міністрів України встановлений новий граничний розмір оплати газопостачальними підприємствами вартості послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв'язку.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що за відсутності внесених змін до договору, норми Постанови Кабінету Міністрів України при визначенні вартості послуги не застосовуються, оскільки позивачем не враховано, що згідно з ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України, ст. 117 Конституції України постанови, видані в межах своєї компетенції Кабінетом Міністрів України, є обов'язковими до виконання актами цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України, якою встановлено (граничні) розміри вартості послуг, що надаються позивачем, є обов'язковою для сторін, і в договорі сторони не можуть відступити від положень цієї постанови. Тому, у разі прийняття Кабінетом Міністрів України постанови, якою встановлюються обов'язкові для сторін ціни, зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов з дня набрання чинності цієї постанови, якщо інше не передбачено безпосередньо у самій постанові.

Постанова Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 року не містить перехідних та прикінцевих положень щодо застосування порядку розрахунків за спожитий газ, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів №247 від 26.03.2008.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що новий розмір ціни має застосовуватися з моменту набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №742, а положення договору, які встановлюють вартості послуг у більшому розмірі, не можуть застосовуватися сторонами при розрахунках, навіть, якщо формально сторонами не дотримано процедуру внесення змін до договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки вказана вимога є похідною від основної суми боргу, в стягненні якої судом правомірно відмовлено.

Судом апеляційної інстанції розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно позбавлення позивача права надати суду додаткові докази в обґрунтування своїх позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява прийнята місцевим господарським судом до провадження ухвалою від 18.01.2017 та призначено розгляд справи на 16.02.2017.

В судовому засіданні 16.02.2017 представник позивача був присутній і мав можливість надати необхідні на його думку додаткові докази. 16.02.2017 розгляд справи було відкладено на 27.02.2017. В судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача також був присутній і обізнаний щодо оголошення перерви в судовому засіданні до 06.03.2017.

Враховуючи неодноразове відкладення розгляду справи, витребування ухвалами суду від позивача додаткових доказів, судова колегія вважає, що позивач мав обєктивну змогу надати суду всі необхідні на його думку докази, а заміна позивача його правонаступником не впливає на правомірність прийнятого рішення.

Інші доводи апеляційної скарги судовою колегією розглянуті і відхилені, як такі, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року у справі №915/37/17 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Миколаївської дирекції ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року у справі №915/37/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.03.2017 року у справі №915/37/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_6