Рішення № 6774739, 12.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" листопада 2009 р. Справа № 18/1349

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінчук Б.В., довіреність №1509 від 12.08.2009р;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід ЛТД" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис-М" (с.Івановці Бердичівського району)

про стягнення 30635,81грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог)

Спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України, відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України (а.с.40).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 31771,46грн., з яких: 22943,99грн. - основного боргу, 3730,21грн. - пені, 476,77грн. - 3% річних, 2120,49грн. - інфляційних та 2500,00грн. - суми додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення зобов'язань відповідачем (юридичні послуги).

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В судове засідання надав заяву від 12.11.2009р. (а.с.45-46) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 30635,81грн., з яких: 22943,99грн. - сума основного боргу, 2729,19грн. - пені, 2120,49грн. - інфляційних, 342,14грн. - 3% річних та 2500,00грн. - суми додаткових витрат.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 30635,81грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2007р. між ТОВ "Схід ЛТД" (постачальник, позивач) та ТОВ "Оазис-М" (дистрибьютор, відповідач) укладено Договір дистрибьюції №Д/А4 (а.с.11-14), за умовами якого постачальник зобов'язався в період дії договору поставляти дистрибьютору замовлений товар, а дистрибьютор зобов'язався прийняти товар, сплатити за нього встановлену грошову суму та виконувати інші зобов'язання, передбачені договором (п.2.1).

Пунктом 8.3 Договору та доповненням №3 до Договору (а.с.15) сторони встановили, що відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість за відповідну поставку товару протягом 30-ти календарних днів від дня поставки товару, згідно відповідної видаткової накладної.

На виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 26358,60грн., що підтверджується видатковими накладними №1108 від 25.09.2008р., №1280 від 23.12.2008р., №1206 від 05.11.2008р., №1178 від 23.10.2008р. (а.с.23-26).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 3414,61грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 22943,99грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.01.2009р. за №15 з вимогою сплатити решту суми боргу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33-36), однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.27-29), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, та з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 22943,99грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 22943,99грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.10.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно уточненого розрахунку позивача становить 2729,19грн. (а.с.45-46).

Як свідчить зміст розділу 10 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, дистрибьютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.45-46), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 2729,19грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 342,14грн. 3% річних та 2120,49грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.6,45-46), вважає, що інфляційні та річні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 342,14грн. 3% річних та 2120,49грн. інфляційних.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2500,00грн. додаткових витрат, що виникли внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, на підставі Договору №ЮР-236 від 12.08.2009р про надання юридичних послуг (а.с.18-19).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що виконавець за договором про надання юридичних послуг №ЮР-236 від 12.08.2009р. - Зінчук Б.В. має статус адвоката в розумінні ст.2 Закону України "Про адвокатуру".

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення 2500,00грн. додаткових витрат.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував. Наявність заборгованості в сумі 22943,99грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 31.01.2009р., підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.27-29), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 28135,81грн., з яких: 22943,99грн. основного боргу, 2729,19грн. пені, 342,14грн. 3% річних та 2120,49грн. інфляційних. В частині стягнення 2500,00грн. додаткових витрат суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис-М" (13371, с.Івановці, Бердичівського району, вул.Стадіонна,1, ідентифікаційний код 31600070)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід ЛТД" (03164, м.Київ, вул.Генерала Наумова, 15, код ЄДРПОУ 33262785):

- 22943,99грн. основного боргу;

- 2729,19грн. пені;

- 342,14грн. 3% річних;

- 2120,49грн. інфляційних;

- 281,36грн. витрат по сплаті державного мита;

- 208,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2500,00грн. додаткових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим: