Ухвала суду № 67747209, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/9991/16653/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представника відповідача Фуштея М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопад 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року

у справі № 2а-2744/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (правонаступник Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Чернівецької області)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі - позивач, ТОВ "Альянс") звернулося до суду з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2010 року № 0000092300/3 та № 0000102300/3, якими товариству визначено податкові зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 581316,90 грн та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 543202,50 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року, у задоволені позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ "Альянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за наслідками якої складено акт від 25 лютого 2010 року № 084/23-013/31396828. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Альянс" порушено вимоги п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 387778,00 грн та ПДВ - 362135,00 грн.

Висновок ОДПІ про порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Система", на підставі первинних документів яких товариство збільшило податковий кредит та валові витрати у період, охоплений перевіркою, не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними, які спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ОДПІ посилається на податкову інформацію, отриману внаслідок заходів податкового контролю, відповідно до якої зазначені платники податків або перебувають в процесі ліквідації, або припинені, а засновника та керівники заперечую свою причетність до господарської діяльності вказаних юридичних осіб (фінансово-господарську діяльність не проводили, ніяких документів не підписували та угод не укладали, нікого не уповноважували на проведення господарської діяльності).

На підставі висновків вказаного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

Визнаючи безпідставне збільшення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій із ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Система", суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначені контрагенти позивача не мають необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, директора та/або засновники цих товариств заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності вказаних юридичних осіб, а згідно з висновком експерта НДЕКЦ податкові накладні від імені ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Система" підписані невстановленими особами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних підстав.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна, яка згідно пп. 7.2.3 цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969), та п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969.

За змістом наведених правових норм первинні облікові документи, податкова накладна, виписані з порушенням встановлених правовими нормами вимог, зокрема щодо факту господарської операції не мають юридичної сили, не можуть бути доказами в адміністративному судочинстві.

Водночас, окремі недоліки в документі, складеному за наслідками господарської операції з поставки, за встановлення фактичного виконання такої поставки, не позбавляють цей документ значення доказу, який підтверджує правомірність внесення змін у податковому обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

У судовому процесі суди встановили, що: згідно з поясненнями, наданими директором ТОВ "Лука-Стар" ОСОБА_5, засновником ТОВ "Амаріліс" ОСОБА_6 та директором ТОВ "Світ-Бізнес-Система" ОСОБА_7 податковій міліції, вказані особи юридичні особи не реєстрували та нікого на їх створення не уповноважували, рахунки в банках не відкривали та доручення на їх відкриття нікому не давали, ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписували; дані звітності вказаних платників податків свідчать, що на підприємствах працює 1 особа та відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності; згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 16 серпня 2011 року № 485-К НДЕКЦ, призначеної Чернівецьким окружним адміністративним судом ухвалою від 02 грудня 2010 року, підписи на податкових накладних ТОВ "Луа-Стар, ТОВ"Амарілс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема", ймовірно, виконані не ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а іншими особами, з наслідуванням дійсного підпису даних осіб. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявилось можливим через відсутність вільних зразків підписів наведених вище осіб.

Відповідних доказів на спростування вказаних обставин позивач не надав.

Правильно застосувавши вищенаведені норми матеріального та процесуального права до встановлених обставин, оцінку яким було надано судом з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність формування ТОВ "Альянс" своїх даних податкового обліку на підставі первинних документів, складеними за участі ТОВ "Луа-Стар, ТОВ"Амарілс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема", та законність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 1221, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопад 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року у справі № 2а-2744/10/2470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.В. Борисенко

__ Т.М. Шипуліна