Ухвала суду № 67746773, 12.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/1619/17

Головуючий у 1-й інстанції: Мазурок О.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

12 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови про скасування процесуального документу ВП №31977373 від 08.07.2016 року,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2017 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулось до суду з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови про скасування процесуального документу ВП №31977373 від 08.07.2016 року,

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 08.07.2016 начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Пещанюком І.А. винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано постанову державного виконавця Кота А.М. про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2016 у ВП №31977373.

Постанова державного виконавця про скасування процесуального документу від 08.07.2016 надійшла до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому 04.08.2016.

15.08.2016, скориставшись правом на оскарження, в строк встановлений ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управлінням подано позовну заяву про скасування постанови про скасування процесуального документу ВП31977373 від 08.07.2016.

22.09.2016 року на адресу позивача надійшла ухвала Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.2016 про залишення без руху позовної заяви у зв'язку з несплатою судового збору.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 29.09.2016, яка на адресу управління надійшла 12.10.2016, позовну заяву повернуто управлінню у зв'язку з несплатою судового збору на підставі ст. 186 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, однак 04.11.2016 на адресу управління надійшла ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 про залишення без руху апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому в зв'язку з несплатою судового збору на підставі.

На виконання ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду 31.10.2016 управлінням направлено до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору, проте 21.11.2016 на адресу управління надійшла ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, якою апеляційну скаргу повернуто в зв'язку із несплатою судового збору.

В послідуючому, 16.01.2017 на адресу управління надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017, якою касаційну скаргу управління повернуто у зв'язку із несплатою судового збору.

З врахуванням ч. 6 ст. 108 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, позивач повторно звернувся до суду для скасування постанови державного виконавця про скасування процесуального документу від 08.07.2016 ВП №31977373.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Пещанюка І.А. є правомірними, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено,

своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону № 606-XIV контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник

відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,

а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно протиправності винесення постанова про скасування процесуального документу від 08.07.2016 ВП31977373, колегія суддів враховує наступне.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Хмельницького міськрайонного суду від 03.02.2010 та додатковою постановою Хмельницького міськрайонного суду від 08.04.2010 зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому усунути порушення страхувальником - ДП ДАК «Хліб України» сплату внесків з усієї заробітної плати ОСОБА_3 за липень-грудень 2000 року помісячно за місяцями нарахування та за ставками й максимальними обмеженнями на час їх справляння - липень 2000 року - 1812,64 грн., за серпень - 1391,21 грн., за вересень 2000 року - 869,46 грн., за жовтень 884 грн., за листопад 882,53 грн., за грудень 1290,38 грн. з урахуванням сум заборгованої і виплаченої за рішенням суду заробітної плати за місяцями їх нарахування з урахуванням сум компенсації за ставками страхових внесків на час їх справляння, забезпечивши право позивача на перерахунок пенсії за віком.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 30.06.2016 закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з тим, що в ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем вжито вичерпних заходів примусового виконання передбачених статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а рішення суду неможливо виконати без участі боржника.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області від 08.07.2016 про скасування процесуального документа, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, з тих підстав, що з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення суду, а саме не залучено відповідного спеціаліста.

Як зазначено в листі від 27.07.2016 № 2080 відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Хмельницькій області, головним державним виконавцем Котом А.М. вчинялися дії щодо залучення спеціаліста управління Держпраці у Хмельницькій області для виконання виконавчого листа № 2а-35/10 від 04.01.2012 вже після винесення останнім 30 червня 2016 року постанови про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновок начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області щодо невжиття головним державним виконавцем Котом А.М. вичерпних заходів примусового виконання рішення суду, а саме не залучення відповідного спеціаліста, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відтак постанова від 08.07.2016 про скасування процесуального документа винесена за наявності законних підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки на теперішній час виконавчий лист № 2а-35/10 від 04.01.2012 залишається в повній мірі не виконаним, то за умови залишення в силі постанови про закінчення виконавчого провадження стягувач у виконавчому проваджені буде позбавлена права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання у зв'язку зі спливом строку на його пред'явлення.

Також суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського суду з прав людини з даного приводу, який в рішенні від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи те, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини, що мають значення для справи та ухвалено оскаржуване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а доводи апелянта за своїм змістом повторюють позицію, викладену в позовній заяві, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та не спростовують висновків суду першої інстанції про відстутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.