Ухвала суду № 67746735, 13.07.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/923/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

за участю секретаря: Шепель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Херсонської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської митниці ДФС, головного державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС Шапочкіна Володимира Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

14.02.2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Херсонської митниці ДФС, головного державного інспектора відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС Шапочкіна Володимира Миколайовича, в якому просила суд:

- визнати протиправною і скасувати заборону відповідача переміщувати через адміністративний кордон з території Автономної Республіки Крим особисте майно позивача - електричну духовку «luxell» LX3520 - 1 шт., електросушилку MR765 - 1 шт., які були у вжитку, яка виразилась у рішенні - картці відмови № НОМЕР_1 від 12.09.2016 року, складеній головним державним інспектором відділу митного оформлення «Каланчак» митного поста «Херсон-Центральний» Херсонської митниці ДФС Шапочкіним Володимиром Миколайовичем;

- стягнути з відповідачів солідарно суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 6400 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови НОМЕР_1 від 12.09.2016 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Стягнуто з Херсонської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань митного органу на користь позивача судові витрати у сумі 3 200 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року, ОСОБА_2 13.04.2017 року та Херсонська митниця ДФС 24.04.2017 подали апеляційні скарги на вказану постанову суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не було задоволено її позовні вимоги стосовно стягнення з відповідачів моральної шкоди та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року та ухвалити нову про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Херсонська митниця ДФС в своїй апеляційній скарзі зазначила, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого рішення та невірного вирішення спору. Митний орган зазначає, що електрична духовка та електросушилка не відносяться до особистих речей громадян в розумінні ч.1 ст.370 Митного кодексу України та підпадають під заборону поставки товарів, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1035.

На підставі викладеного, в апеляційній скарзі Херсонська митниця ДФС ставить питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 року та ухвалення нової - про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Овідіопольської РДА Одеської області №5125000844 від 14.09.2015р. про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2, яка постійно проживала в м. Бахчисарай, перемістилася з тимчасово окупованої території в Одеську обл., м. Авангард.

12.09.2016 року позивачем подано до Херсонської митниці ДФС митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, у якій ОСОБА_2 зазначила, що перевозить з тимчасово окупованої території особисті речі, що були у вжитку, а саме: електричну духовку «luxell» LX3520 - 1 шт., вартістю - 4000,00 грн., електросушилку MR765 -1 шт., вартістю - 1500,00 грн.

12.09.2016 року головним державним інспектором ВМО «Каланчак» м/п «Херсон-Центральний» Шапочкіним В.М. складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00392, з посилання на порушення п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України», оскільки електрична духовка «luxell» LX3520 та електросушилка MR765 не відносяться до особистих речей громадян, визначених ч.1 ст. 370 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції, скасовуючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №508050700/2016/00392 від 12.09.2016 року, виходив з того, що задекларовані ОСОБА_2 електрична духовка «luxell» - LX3520 та електросушилка MR765, що були у вжитку, відносяться до особистих речей, визначених ч.1 ст.370 Митного кодексу України, оскільки зазначений перелік товарів, котрі можуть бути віднесені до особистих речей громадян, не є вичерпним, так як містить посилання на інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнята відповідачем картка відмови порушує право власності ОСОБА_2 на вказані електроприлади.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги Херсонської митниці ДФС щодо протилежного з огляду на наступне.

Відповідно до статті 369 Митного кодексу України особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, а також від застосування до них видів державного контролю, визначених частиною першою статті 319 цього Кодексу.

Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Порядок перетину фізичними особами адміністративного кордону вільної економічної зони «Крим» передбачено ст.7 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», відповідно до п.п. 7.1-7.3 якої на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», поширюється дія розділу XII Митного кодексу України з урахуванням положень ст. 9 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» щодо переміщення валютних цінностей.

16.12.2015 року Кабінетом Міністрів України, відповідно до підпункту 4 пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», прийнято Постанову №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію», якою заборонено на період тимчасової окупації поставки товарів (робіт, послуг) під всіма митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, за винятком:

- особистих речей громадян, визначених частиною першою статті 370 Митного кодексу України (крім товарів, визначених пунктом 24 частини першої зазначеної статті), що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі;

- соціально значущих продуктів харчування, що переміщуються громадянами, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 гривень та сумарна вага яких не перевищує 50 кілограмів на одну особу, за переліком згідно з додатком.

Відповідно до ст. 370 Митного кодексу України особистими речами вважаються:

1) товари особистої гігієни та індивідуальні косметичні засоби у кількості, що забезпечує потреби однієї особи на період поїздки;

2) одяг, білизна, взуття, що мають суто особистий характер, призначені виключно для власного користування і мають ознаки таких, що були у користуванні;

3) особисті прикраси, у тому числі з дорогоцінних металів та каміння, що мають ознаки таких, що були в користуванні;

4) індивідуальне письмове та канцелярське приладдя;

5) один фотоапарат, одна кіно-, відеокамера разом з обґрунтованою кількістю фото-, відео-, кіноплівок та додаткового приладдя;

6) один переносний проектор та аксесуари до нього разом з обґрунтованою кількістю діапозитивів та/або кіноплівок;

7) бінокль;

8) переносні музичні інструменти у кількості не більше двох штук;

9) один переносний звуковідтворювальний пристрій (у тому числі магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з обґрунтованою кількістю плівок, платівок, дисків;

10) один переносний радіоприймач;

11) стільникові (мобільні) телефони у кількості не більше двох штук, пейджери;

12) один переносний телевізор;

13) переносні персональні комп'ютери у кількості не більше двох штук і периферійне обладнання та приладдя до них; флеш-карти у кількості не більше трьох штук;

14) одна переносна друкарська машина;

15) калькулятори, електронні книжки у кількості не більше двох штук;

16) індивідуальні вироби медичного призначення для забезпечення життєдіяльності людини та контролю за її станом з ознаками таких, що були в користуванні;

17) звичайні та/або прогулянкові дитячі коляски у кількості, що відповідає кількості дітей, які перетинають кордон разом із громадянином, а у разі відсутності дітей - у кількості не більше однієї штуки;

18) одна інвалідна коляска на кожного інваліда, який перетинає митний кордон України, а у разі відсутності такої особи - у кількості не більше однієї штуки;

19) лікарські засоби, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

20) годинники у кількості не більше двох штук;

21) 0,5 літра туалетної води та/або 100 грамів парфумів;

22) спортивне спорядження - велосипед, вудка рибальська, комплект альпіністського спорядження, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу, віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу, інше аналогічне спорядження, призначене для використання однією особою;

23) спеціальне дитяче харчування для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) в Україні, що переміщується (пересилається) через митний кордон України в порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Разом з тим, пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачено, що об'єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані (знаходяться) на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об'єкти у власності (користуванні) на початок тимчасової окупації.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на сприяння у переміщенні її рухомого майна.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що спеціальними правовими нормами, які регулюють особливості економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та особливості захисту прав та охоронюваних законом інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено гарантію захисту права власності осіб на об'єкти, розташовані на тимчасово окупованій території України, а також сприяння у переміщенні рухомого майна, належного внутрішньо переміщеним особам.

Разом з тим, згідно пп. 4 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» Кабінету Міністрів України надано право під час тимчасової окупації тимчасово обмежувати саме поставки окремих товарів (робіт, послуг) та/або під окремими (всіма) митними режимами з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, доходить висновку, що поставкою є домовленість суб'єктів господарювання щодо реалізації товару для його використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Таким чином, Кабінет Міністрів України у Постанові №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію» тимчасово обмежив під час тимчасової окупації саме поставки окремих товарів (робіт, послуг), тобто постачання останніх у межах господарської діяльності відповідних суб'єктів, Проте обмежень, згідно з вказаними положеннями, щодо переміщення особистих речей фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання, він не містить.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що картка відмови № НОМЕР_1 від 12.09.2016 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнята митним органом протиправно та порушує право ОСОБА_2 на переміщення особистих речей, як фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання.

Варто зазначити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року по справі №826/9602/16 визнано незаконним та нечинним п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1035 «Про обмеження поставок окремих товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію». Рішення набрало законної сили 14.06.2017 року.

А відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги Херсонської митниці ДФС колегія суддів не вбачає.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 6400 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

На підставі ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції позивачем не наведено в чому проявилась моральна шкода та які негативні наслідки мали місце у її випадку, не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням їй моральної шкоди, а також не зазначено на яких критеріях розрахунку базується заявлена до відшкодування сума у розмірі 6400 грн.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та Херсонської митниці ДФС висновків Одеського окружного адміністративного суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Херсонської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко