Ухвала суду № 67746567, 11.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 р.Справа № 820/4957/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача Батіщев П.С.

представник відповідача Матвієнко Т.О.. Юсупова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі № 820/4957/17 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" (Позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001291402, винесене 23 серпня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001281402, винесене 23 серпня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року позов задоволений (а.с.81, 82-93 т.2).

Скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23 серпня 2016 року № 0001291402 та 0001281402. Вирішене питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, вказуючи на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні вимог. Апелянт наголошує, що мало місце безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а саме з ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Альта Білд», ТОВ «Блюдбері продакшн», ТОВ «Тарсан ЛТД».

Представники відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що факт господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджуються.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Представник посилається на незаконність та необґрунтованість спірного ППР, вказує на товарність господарських операцій з придбання товарів, їх оприбуткування та відображення у бух.обліку, та використання у власній господарській діяльності. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що не є спірним між сторонами, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ " Торговий дім «Євромет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 року по 15.03.2016 року, за результатами якої складено акт № 425/20-40-14-02-07/37575023 від 02.08.2016 року.

Відповідно до змісту вищезазначеного акту, податковим органом встановлено наступні порушення:

- ст. 1, п. 2 ст. З, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 (із змінами та доповненнями); пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995р. за № 168/704;

- п.44.1, п.44.2 ПКУ, в результаті чого у ТОВ «ТД «Євромет» в перевіряємому періоді не виникають право на формування доходів та витрат при реалізації ТМЦ покупцям ТОВ «ТД «Євромет», так як встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій щодо придбання цих ТМЦ у ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Блюбері продакшн», ТОВ «Альта Білд», ТОВ "Тарсан ЛТД" на загальну суму 2 731 524.47 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ПКУ з урахуванням положень п.5 ПСБО 11 «Зобов'язання», п.15 ПСБУ 15 «Доходи» ТОВ «ТД «Євромет» занижено податку на прибуток за період з 01.01.15 по 31.12.15 в сумі 615 207 грн.;

- 44.1 ст.44, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 ПКУ завищення на загальну суму ПДВ 96 000 грн., в тому числі за жовтень 2015р. в сумі ПДВ 96 000грн., та його заниження на загальну суму ПДВ 107 4323 грн., в тому числі за жовтень 2015р. в сумі ПДВ 96 000 грн., листопад 2015р. в сумі ПДВ 978 323 грн.

На підставі вказаного акту, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001291402 та №0001281402 від 23 серпня 2016 року

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу, які прийняті внаслідок неналежної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з рядом контрагентів, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень - рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися о уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (покупець) та Підприємство об'єднання громадян "Всесвіт-2" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (постачальник) укладено договір поставки № 01/03 від 01.03.2015 року на поставку товару.

Кількість та номенклатура товару визначається відповідно видатковим накладним, рахункам та/або інш. Документам, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Постачальник здійснює поставку товару покупцю на умовах FCA - склад покупця: м. Харків, вул.. Котлова, 95 (п. 2.1. договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні, ТТН, рахунок-фактуру, накладну на вантаж (т.1 а.с. 173-179).

Також, між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (покупець) та Підприємство об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (постачальник) укладено договір поставки № 01/02 від 01.02.2015 року, предметом якого є поставка плит бетонних ПАГ 18.

У відповідності до п. 2.1. договору, поставка Товару здійснюється на умовах - DDP склад покупця в м. Харкові, вул. Котлова, 95.

Так, відповідно до правил ІНКОТЕРС 2000, до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D"-терміни позначають договори прибуття, а відтак поставка на умовах DDP означає поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення).

Право власності на Товар переходить з моменту поставки товару та підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (а. 2.2 договору)

Товар підлягає постачанню 2 рівними по кількості партіями у строк (включно): 1 партія -100 шт. - до 31.03.2015року 2 партія 100 шт. - до 30.04.2015 року. При передачі Товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю накладну та товарно- транспорту накладну на Товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Постачальника (п.п. 2.3-2.4 договору).

Поставка вважається завершеною з моменту приймання /передачі кожної повної партії Товару Покупцю, що засвідчується накладною, підписаною явними представниками сторін та необхідних товаросупроводжувальних документів, вказаних в договорі (п. 2.5 договору).

Реальність виконання вищезазначених умов договору підтверджується видатковою накладною, ТТН, податковою накладною (т.1 а.с. 186-191), що не заперечується контролюючим органом під час проведення перевірки (стор.8 акту перевірки).

Окрім того, факт узгодженості дій щодо поставки-прийому товару та його відвантаження підтверджується листами ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" та Підприємства об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (т.1 а.с. 183-185).

01.04.2015 року між ТОВ "Тоговий Дім «Євромет" (замовник) та Підприємство об'єднання громадян "Буденергоактив" Харківської обласної громадської організації "Союз інвалідів ЧАЄС та Афганістану" (виконавець) укладено договір підряду № 01042015, предметом якого є комплексне виконання робіт (послуг) з демонтажу, підготовці до монтажних робіт та монтажу металевих конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95.

Виконання умов вказаного договору підтверджується актом прийому виконаних робіт, довідкою виконаних робіт, договірною ціною, відомістю ресурсів, розрахунком, актом передачі матеріалів, податковою накладною, листом - погодженнями про надання в експлуатацію крану монтажного, актом виконаних робіт (т.1 а.с. 192-204).

Як встановлено судом, що приміщення за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, було орендоване ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» у ТОВ "Фортуна" згідно договору оренди № О-0101 від 01.01.2013 року та додаткових угод. Вказані приміщення було передано позивачу згідно актів прийому-передачі приміщень в оренду .

Позивач також звернув увагу суду, що між ТОВ "Компанія Євромет" та ТОВ "Фортуна" досягнуто домовленості щодо включення витрат, здійснених орендарем при монтажі електросистеми, до орендної плати, що підтверджується листами вказаних підприємств (т 1. а.с. 213-214).

Щодо взаємовідносин ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» з ТОВ «Тарсан ЛТД», то як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Тарсан ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 01/08-1 від 01.08.2014 року, предметом якого є постачання виробів зі сталі чорної та нержавіючої.

Факт реальності виконання вищезазначеного договору підтверджується видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями та актами звірки (т.1 а.с. 73-119).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, заборгованість ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» перед ТОВ «Тарсан ЛТД» за договором № 01/08-1 від 01.08.2014 року була передана ТОВ «Конструктив Компані», що підтверджується повідомленням від 04.11.2015 року(т.1. а.с. 120).

На підтвердження виконання фінансових зобов'язань між ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» та ТОВ «Конструктив Компані» позивачем залучено до матеріалів справи платіжні доручення (т.1 а.с. 121).

Також, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ " Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Блюбері Продакшн» (постачальник) укладено договір поставки № 1 від 01.06.2015 року, предметом якого є виконання поставки зі сталі н/ж на умовах EXW.

Так, відповідно до правил ІНКОТЕРС 2000, EXW - додатковий обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця. Цей термін означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Реальність виконання умов вищезазначеного підтверджується видатковою накладною, ТТН, актом звірки (т.1 а.с. 122-127).

З приводу договірних взаємовідносин позивача з ТОВ «Альта Білд», то як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Альта Білд» (постачальник) укладено договір поставки № 010615 від 01.06.2015 року, предметом якого є виконання поставки обладнання на умовах EXW.

Реальність виконання умов вищезазначеного підтверджується видатковою накладною, ТТН, актом звірки, платіжними дорученнями (т.1 а.с. 128-140).

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки зафіксовано факт видачі відповідних податкових накладних, що підтверджується актом перевірки (стор. 34-39 акту перевірки).

В подальшому, на підставі договору про відступлення права вимоги, заборгованість ТОВ «Торговий дім «ЄВРОМЕТ» перед ТОВ «Альта Білд» за договором № 010615 від 01.06.2015 року була передана ТОВ «Стенд Лімітед», що підтверджується повідомленням (т.1. а.с. 141).

Як вбачається зі змісту акту перевірки ( стор. 30 акту), контролюючий орган дійшов висновку про дефектність згаданого листа-повідомлення ТОВ «Альта Білд» щодо заміни кредитора у зобов'язанні та безпідставну заміну кредитора у бухгалтерському обліку товариства на ТОВ «Стенд Лімітед» у сумі 2 300 000,00 грн., з огляду на те, що лист підписано директором ОСОБА_4, у той час як до березня 2016 року податкову звітність ТОВ «Альта Білд» підписував директор ОСОБА_5, що, на думку відповідача, свідчить про умисне створення підстав для формування кредиторської заборгованості в значних обсягах, а саме 2 300 000,00 грн., яка не підлягає погашенню.

Між тим, як було встановлено судом, що згідно даних ЄДР з 23 жовтня 2015 року керівником ТОВ «Альта Білд» є ОСОБА_4, яка мала право підписувати будь-які документи від імені товариства, при цьому передавальний акт складено лише 4 листопада 2015 року, тобто остання могла підписати зазначене повідомлення протягом 11 днів.

Окрім того, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, між ТОВ "Торговий дім «ЄВРОМЕТ» (покупець) та ТОВ «Продінвест ЛТД» (постачальник) укладено договір № 1 від 01.09.2015 року, предметом якого була поставка ТМЦ (вироби зі сталі чорної та нержавіючої) на умовах EXW.(стор. 23 акту перевірки).

Факт виконання умов вказаного правочину підтверджується актом звірки, видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями та податковими накладними (т.1 а.с. 143-149), що також не заперечується контролюючим органом в акті перевірки (зворотній бік стор.23 акту перевірки).

Колегія суддів звертає увагу, що використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності та реалізація придбаного товару була підтверджена контролюючим органом під час проведення перевірки, що зафіксовано в акті перевірки № 425/20-40-14-02-07/37575023 від 02.08.2016 року.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Необхідно звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне).

Відповідно до п.14.1.255 Податкового кодексу України, договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, за яким кредитором відбувається продаж права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією усієї або частини вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, відбувається лише заміна кредитора (ст. 215 Цивільного кодексу України).

З наведених правових норм та встановлених обставин справи, вбачається, що за всіма ознаками, договірні правовідносини про відступлення права вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Водночас, відповідачем в акті перевірки не встановлено фактів нікчемності правочину щодо відступлення права вимоги ТОВ «Альта Білд», а також угод, які мають на меті порушення інтересів держави і суспільства, а також не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними (знаходяться в розшуку, визнані банкрутами, не звітують, не знаходяться за юридичною та фактичною адресами, продовжують здійснення діяльності після припинення або анулювання ліцензій за порушення вимог чинного законодавства).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу щодо формування кредиторської заборгованості підприємства, з огляду на те, що підставою для переходу прав кредитора у зобов'язанні згідно ст. 512 ЦК України є саме правочин (договір), а не лист-повідомлення, направлений на ім'я боржника, саме на дефектність якого вказував податковий орган, у той час як дефектність правочину з заміни кредитора у зобов'язанні відповідачем встановлено не було.

Доводи відповідача про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, не приймається судом до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту, які фактично обґрунтовано лише нікчемністю договору на підставі показань свідка (директора контрагента позивача - ТОВ «Альта Білд» ОСОБА_5 та директора ТОВ Продінвест ЛТД" - ОСОБА_6) та відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання послуг у ТОВ «Альта Білд» та ТОВ Продінвест ЛТД".

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 28.01.2016 року по справі № К/800/64018/13.

До того ж, згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів зазначає, що надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено. Різновид придбаних позивачем товарів відповідає основним видам діяльності позивача.

Як вбачається з наявних та наданих до суду документів, які суд апеляційної інстанції вважає належними доказами в межах справи, увесь отриманий товар був належним чином оприбуткованим, про що свідчить оборотно-сальдова відомість.

Також, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної продукції-товару з метою отримання прибутку та подальшої реалізації підтверджується представленими документами, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів в їх сукупності, приходить до висновку що позивачем доведено здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, на особливості проведення процедури процедурі ліквідації ТОВ «ТД «Євромет» шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет», згідно якого позивач передав на користь ТОВ «Компанія Євромет» всі права та обов'язки.

Так, як вбачається з пояснень представника позивача, з 28.08.2015 року товариство перебуває у стані припинення. Зокрема, загальними зборами товариства було прийнято рішення про припинення (ліквідацію) товариства шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет». Цим же рішенням встановлено двомісячний строк пред'явлення кредиторами вимог до товариства, згідно відомостей ЄДР - до 31 жовтня 2015 року.

У зв'язку з викладеним, 4 листопада 2016 року між товариством та ТОВ «Компанія Євромет» було укладено передавальний акт, згідно якого до останнього перейшли всі права та обов'язки товариства. Даний акт укладено у належній формі та у відповідності до вимог діючого законодавства, він є дійсним та не оспорюється. Зазначений акт затверджено рішенням засновників ТОВ «ТД «Євромет» та ТОВ «Компанія Євромет» у встановленому законом порядку та спосіб, доказів на спростування чого контролюючим органом не зазначено ані під час проведення перевірки, ані в ході судових засідань.

Відповідно до ч.2 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Відтак, з 5 листопада 2015 року товариство не вважається платником податку на прибуток (що визнається контролюючим органом), що свідчить про визнання відповідачем дійсності передавального акту від 4 листопада 2015 року, адже підставою для анулювання реєстрації платником ПДВ у даному випадку є саме затверджений та дійсний передавальний акт, що прямо передбачено пп. «б» п. 184.1 ПК України.

Доказів того, що передавальний акт від 04.11.2015, укладений в процедурі ліквідації ТОВ «ТД «Євромет» шляхом приєднання до ТОВ «Компанія Євромет», є недійсним матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції до суду також не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, за податковим повідомленням-рішенням №0001291402 від 23.08.2016 до Товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% від суми донарахованого зобов'язання зі сплати ПДВ, що склало 489161,50 гривень.

Відповідно до ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми відшкодування.

Відтак, підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 50% від суми нарахованого зобов'язання міг бути факт повторності визначення контролюючим органом зобов'язань позивача зі сплати ПДВ протягом останніх 1095 днів.

Документів, які підтверджували б повторність визначення контролюючим органом зобов'язань позивача зі сплати ПДВ протягом останніх 1095 днів, відповідачем надано не було.

Так, представником позивача залучено до матеріалів справи ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду України від 01.11.2016 року по справі № 820/12142/15 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду України від 18.04.2017 року по справі № 820/3699/16, якими скасовано податкові повідомлення - рішення Центральної ОДПІ м. Харкова та ГУ ДФС у Харківській області щодо ТОВ «Компанія Євромет».

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність застосування податковим органом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Євромет" подвійного розміру санкцій.

Крім того, судом обґрунтовано зазначено, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Продінвест ЛТД», ТОВ «Блюбері продакшн», ТОВ «Альта Білд», ТОВ "Тарсан ЛТД" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані ППР прийняті відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі № 820/4957/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 14 липня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.