Постанова № 67745473, 05.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2017 року № 826/5858/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі по тексту – позивач, ПАТ «Київський річковий порт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2016 року за №0002831103.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2017 року прийнято адміністративну справу до провадження в та призначено до судового розгляду на 30.05.2017 року.

В судовому засіданні 30.05.2017 року представник позивача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд Ухвалою від 30 травня 2017 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 09.02.2016 провів на підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України перевірку податкової звітності земельного податку з юридичних осіб позивача за звітний період 2013 - 2014 роки, за результатами якої склав акт камеральної перевірки № 274/26-56-1103-18 (далі по тексту - акт камеральної перевірки).

З тексту цього акта від 09.02.2016вбачається проведення камеральної перевірки у приміщенні податкової інспекції. В ході цієї перевірки встановлено порушення ПАТ «Київський річковий порт» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем 17.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 002831103 форми «Ш», яким відповідно за порушення товариством п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 цього Кодексу, позивачу визначений до сплати штраф у розмірі 4 786 478,55 грн. та штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно визначення, наведеного у пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральних перевірок врегульований статтею 76 ПК України. А саме така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому, акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм ст. 75 і 76 ПК України вбачається, що предметом камеральної перевірки може бути лише податкова звітність, тобто правильність відомостей, зазначених у відповідній податковій звітності.

Також, питання проведення камеральних перевірок врегульовано Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації).

Зокрема, відповідно до п.п. 2.5.1 п. 2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.

Дослідивши зміст акта від 09.02.2016 № 274/26-56-1103-18 суд встановив, що предметом вказаної перевірки були питання своєчасності сплати товариством грошових зобов'язань по земельному податку, у зв’язку із поданням уточнюючих податкових декларацій за 2013, 2014, 2015 роки.

Таким чином, з тексту акта перевірки від 09.02.2016 видно, що предметом перевірки була своєчасність сплати грошових зобов'язань по земельному податку, визначених в тому числі не на підставі податкової звітності. Між тим, відповідно до норм ст. 75 ПК України вказані питання є предметом саме документальної перевірки. Підстави та порядок проведення документальної перевірки передбачені ст.ст. 75 78 і 79 ПК України.

Отже, відповідач, провівши фактично документальну невиїзну перевірку позивача, без дотримання наведених вище норм ПК України, оформив її результати як за наслідками камеральної перевірки. Крім того, порушивши порядок проведення камеральних перевірок, відповідач не дотримався вимог Методичних рекомендацій в частині питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та склав акт, який теж не відповідає вимогам, вказаним у Методичних рекомендаціях.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми матеріального права суд вважає дії відповідача по проведенню перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 09.02.2016 № 274/26-56-1103-18, протиправними.

Надаючи оцінку посиланням позивача на те, що ПАТ «Київський річковий порт» належить до кола суб'єктів господарювання, на яких поширюється обмеження щодо проведення податкових перевірок, передбачене ч. 3 розд. II «Перехідні положення» Закону № 71-VIII, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 розд. II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

За змістом наведеної норми Закону встановлюється обмеження щодо проведення всіх видів перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, у тому числі камеральних перевірок податкової звітності таких суб'єктів господарювання

При цьому, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки та/або позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати грошових зобов'язань по земельному податку, задекларованих за 2013 - 2014 роки, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

Водночас за наслідками дослідження наявної у матеріалах справи податкової декларації ПАТ «Київський річковий порт» з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, задекларований оподатковуваний доход (ряд. 01) позивача становив 25 203 837 грн., що свідчить про відсутність підстав для застосування до розглядуваних правовідносин положень ч. 3 розд. II «Перехідні положення» Закону № 71-VIII.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо проведення відповідачем камеральної перевірки поза межами граничного строку, оскільки в силу вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

На підставі аналізу зазначених норм права суд приходить до висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані ПК України. Так, розділ ХІІ «Податок на майно» ПК України, який встановлює правовий режим та порядок адміністрування земельного податку (окрім розд. V «Податок на додану вартість» цього Кодексу), не визначає право контролюючого органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування земельного податку не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень ст. 102 ПК України зі строком у 1095 днів.

За вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2016 за № 002831103 форми «Ш».

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій