Рішення № 67742144, 13.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/613/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Шевчук А.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/2036/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Панченка М.М.

- Левенця Б.Б.

при секретарях - Юрченко А.С., Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», ОСОБА_10 про звернення стягнення на заставлене майно, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» про звернення стягнення на заставлене майно задоволено.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Гамма» недиверсифікованого виду закритого типу, за кредитним договором № 15-93/17-4668/07 від 24.10.2007 року в розмірі 75 879 253, 01 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 61 919 592, 42 грн., за відсотками - 13 953 660, 59 грн., за комісійною винагородою - 6 000,00 грн., звернуто стягнення на нежилі приміщення № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), загальною площею 212,90 квадратних метрів, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено початкову ціну продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, в розмірі 2 057 000, 00 грн., визначеному згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_11.

Звернено стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2, тип: легковий, що є предметом застави відповідно до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено початкову ціну продажу рухомого майна, що є предметом застави відповідно до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, в розмірі 89 000,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» про визнання договорів недійсними відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», що діє від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Гамма» недиверсифікованого виду закритого типу, судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн..

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 квітня 2014 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» відхилено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_10 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 квітня 2014 року в частині вирішення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 квітня 2014 року залишено без змін.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», ОСОБА_10 про звернення стягнення на заставлене майно задоволено.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» за кредитним договором №15-93/17-4668/07 від 24.10.2007 року в розмірі 75 879 253, 01 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 61 919 592, 42 грн., за відсотками - 13 953 660, 59 грн., за комісійною винагородою - 6 000,00 грн., звернено стягнення на нежилі приміщення № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), загальною площею 212,90 квадратних метрів, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено початкову ціну продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, в розмірі 2 057 000, 00 грн., визначеному згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_11.

Звернено стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2, тип: легковий, що є предметом застави відповідно до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено початкову ціну продажу рухомого майна, що є предметом застави відповідно до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, в розмірі 89 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1 700,00 грн. та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Додатково заперечував та просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року про відмову в задоволенні заяви про відвід головуючому у справі судді, протокольну ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року про відмову в призначенні будівельно - оціночної та автотоварознавчої експертиз, протокольну ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду інших цивільних справ чи об'єднання цих справ в одне провадження.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а висновки суду дійсним обставинам справи не відповідають. Суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» є неналежним позивачем у справі та не набуло у визначеному законодавством порядку прав вимоги до відповідача, так як на момент укладення між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» договору про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії №15-93/17-4668/07 від 24.10.2007 року, підстава вимагати дострокового повернення кредитних коштів в повному обсязі у банку ще не виникла, в той час як за змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора право вимоги переходить в тому обсязі, що існував на момент переходу таких прав. Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої цивільної справи, предметом позову в якій є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, незважаючи на те, що результат розгляду такої справи має важливе значення для вирішення вказаного спору. Зазначив, що третьою особою ОСОБА_10 оскаржується в судовому порядку договір про заставу транспортного засобу № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, а тому звернення судом стягнення на предмет застави - автомобіль Subaru Forester, 2005 реєстраційний номер НОМЕР_1, є передчасним. Вказав, що судом, в порушення вимог процесуального законодавства, було відмовлено в задоволенні клопотання про об'єднання в одне провадження цивільної справи про оскарження договору застави та даної справи, незважаючи на взаємопов'язаність заявлених позовних вимог. Посилався на те, що при визначенні початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки та застави судом була застосовано оцінку майна, визначену станом на 2012 рік, незважаючи на те, що за вказаний період відбулися неодноразові коливання курсу національної валюти та інфляційні процеси, що призвело до суттєвої зміни вартості об'єктів нерухомості. Також не було враховано, що строк дії звіту про оцінку майна становить не більш як шість місяців з дати проведення такої оцінки, а тому при ухваленні рішення в 2016 році звіт від 2012 року не міг прийматися до уваги. Для визначення дійсної вартості переданих в іпотеку та заставу об'єктів необхідно було призначити та провести будівельно - оціночну та автотоварознавчу експертизи, проте, суд в задоволенні відповідних клопотань відмовив без належного обґрунтування причин такої відмови, чим порушив процесуальні права відповідача ОСОБА_3.

Представник третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Судом першої інстанції не було враховано, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення минуло більше, ніж чотири роки з моменту проведення оцінки вартості предмета іпотеки, а тому така оцінка не відповідає реальній вартості іпотечного майна і не може бути прийнята до уваги при визначенні початкової ціни для його подальшої реалізації. Зазначає, що для встановлення дійсної вартості переданого в іпотеку майна необхідно провести у справі будівельно - оціночну експертизу, про що сторонами неодноразово заявлялися відповідні клопотання, проте судом першої інстанції їх було безпідставно відхилено. Посилалася на порушення судом процесуального права та неврахування вказівок суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року про передачу даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до яких було зазначено, що ОСОБА_10 повинна бути залучена до участі у справі не як третя особа, а як співвідповідач, оскільки спір про звернення стягнення на майно, співвласником якого вона є, безпосередньо впливає на її права та обов'язки.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_10 ОСОБА_13 підтримала доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5, просив їх задовольнити.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» МальованаТетяна Віталіївна проти доводів апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_15 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність їх представників.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Максімус», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 70000000 грн. зі строком повернення кредиту - не пізніше 30.09.2010, а позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 16 % річних.

В подальшому, до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07 було внесено ряд змін, шляхом укладення договорів про внесення змін від 25.10.2007, від 25.12.2007, від 12.03.2008, від 01.08.2008, від 01.09.2008, від 04.09.2008, від 27.11.2008, від 30.12.2008, від 27.08.2009, від 17.09.2009, від 02.12.2009,

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20 травня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», було укладено іпотечний договір № 15-94/17-2989/08.

Відповідно до умов договору, предметом іпотеки є нежилі приміщення № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), загальною площею 212,90 кв.м. Предмет іпотеки оцінено сторонами в 4 300 580 грн. 00 коп.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», було укладено договір застави майна № 15-94/17-4891/08. Предметом застави є автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2, тип: легковий. Сторони оцінили предмет застави на суму 89 000 грн.

В подальшому, до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 було внесено ряд змін, шляхом укладення договорів про внесення змін від 27.09.2008 року та від 27.08.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконувало, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснювало, у зв'язку з чим, вимогою від 04 листопада 2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повідомив позичальника про необхідність протягом десяти днів з моменту отримання цієї вимоги повернути в повному обсязі всі отримані в межах кредитної лінії кошти, сплатити проценти за користування ними та суми комісійних винагород.

Вимогою - повідомленням від 04 листопада 2009 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повідомив ОСОБА_3 про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» заборгованості та зазначив про необхідність протягом тридцяти днів з моменту її отримання погасити в повному обсязі заборгованість, повернути всі отримані в межах кредитної лінії кошти, сплатити проценти за користування ними та суми комісійних винагород. Також зазначило, що у разі невиконання вказаної вимоги, Банк розпочне звернення стягнення на майно, передане в заставу та іпотеку.

Вказані повідомлення ОСОБА_3 було отримано 14 листопада 2016 року, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» - 16 листопада 2009 року.

Проте, станом на дату розгляду справи вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не виконані, заборгованість перед банком не погашена.

Згідно вчиненого Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розрахунку заборгованості по клієнту банку Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», за позичальником, станом на 30 березня 2010 року, рахувалася заборгованість по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07 в розмірі 75 879 253,01 грн., з них: борг по тілу кредиту - 61 919 592,42 грн., борг по відсоткам за користування кредитом - 13 953 660,59 грн., борг по комісії - 6 000,00 грн..

30 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» було укладено договір відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07, Договір відступлення права вимоги № 20-0536/3-1 за іпотечним договором № 15-94/17-2989/08, договір відступлення права вимоги № 20-0537/3-1 за договором застави майна № 15-94/17-4891/08.

За умовами вказаних договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» набуло всіх прав і обов'язків, які мало Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» та ОСОБА_3.

Листом від 31 березня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» повідомило позичальника Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» та майнового поручителя ОСОБА_3 про укладення договорів про відступлення прав вимоги та про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» всіх прав, що мав банк за укладеними із ними договорами.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року, було відмовлено у визнанні недійсними договору відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07, договору відступлення права вимоги № 20-0536/3-1 за договором застави майна № 15-94/17-4891/08.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, яке набрало законної сили з моменту проголошення, було визнано недійсним договір застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04 вересня 2008 року з додатком №1, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_3, та договір про внесення змін до договору застави від 27 вересня 2008 року.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», ОСОБА_10 про звернення стягнення на заставне майно - автомобіль Subaru Forester, 2005 реєстраційний номер НОМЕР_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» посилалося на те, що ОСОБА_3 вказаний автомобіль було передано в заставу в порядку забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» своїх зобов'язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07, а тому, враховуючи, що товариство не виконало свої зобов'язання та має заборгованість в розмірі 75 879 253, 01 грн., наявні правові підстави для звернення стягнення на вказаний транспортний засіб.

Задовольняючи позовні вимоги та, звертаючи стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2, що є предметом застави відповідно до договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною продажу рухомого майна в розмірі 89 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» умов кредитного договору, у нового заставодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» виникло право звернути стягнення на предмет застави, в порядку, визначеному законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з наступних підстав.

Так, стаття 509 ЦК України закріпила, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема: договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як встановлено в ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Стаття 1 Закону України «Про заставу» встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому

предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. (стаття 16 Закону України «Про заставу»)

З сукупного аналізу вказаних положень законодавства вбачаться, що право застави виникає з умов укладеного між сторонами договору застави, з моменту його укладення, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, право заставодержателя, яким після укладення договору про відступлення права вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі порушення забезпеченого заставою основного зобов'язання виникло з моменту укладення договору застави майна № 15-94/17-4891/08 та ґрунтується на його положеннях.

Разом з тим, як встановлено з досліджених апеляційним судом доказів, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, яке набрало законної сили з моменту проголошення - 17 травня 2017 року, було визнано недійсним договір застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04 вересня 2008 року з додатком №1, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_3, та договір про внесення змін до договору застави від 27 вересня 2008 року.

Стаття 216 ЦК України визначила, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За змістом ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За таких обставин, враховуючи, що договір застави майна № 15-94/17-4891/08 зі змінами був визнаний недійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили, тобто, вказаний правочин є таким, що не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» немає правових підстав для задоволення будь-яких вимог, що виникають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07, шляхом звернення стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2, оскільки у позивача відсутні права заставодержателя щодо цього майна.

Так як визнання договору застави майна № 15-94/17-4891/08 недійсним свідчить про те, що автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама, коляска ) № НОМЕР_2 не є предметом застави, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про звернення на нього стягнення в порядку, що визначений Законом України «Про заставу» та статтями 572-293 ЦК України, не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» про звернення стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як на предмет застави відповідно до Договору застави майна № 15-94/17-4891/08 від 04.09.2008 року, шляхом його продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною продажу в розмірі 89 000,00 грн., підлягає скасуванню у вказаній частині із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» також просило звернути стягнення на іпотечне майно - нежилі приміщення № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), посилаючись на те, що вказане нерухоме майно було передано в іпотеку в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» своїх зобов'язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07, а тому, враховуючи, що товариство свої зобов'язання не виконало та має заборгованість в розмірі 75 879 253, 01 грн., наявні правові підстави для звернення стягнення на це майно.

Задовольняючи позовні вимоги та, звертаючи стягнення на нежилі приміщення № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), що передані в іпотеку за Іпотечним договором №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною продажу нерухомого майна в розмірі 2 057 000, 00 грн., визначеному згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, суд першої інстанції виходив з того, що, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» умов кредитного договору, у нового іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» виникло право звернути стягнення на іпотечне майно в порядку, визначеному законодавством, а тому ці позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав.

Так, стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 5.1 іпотечного договору № 15-94/17-2989/08 визначав, що іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, зокрема, якщо в момент настання строку виконання будь-яких зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю або частково.

Враховуючи наявні в матеріалах справи виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон», розрахунок заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07, якими підтверджується, що позичальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» отримало кредитні кошти, проте належним чином свої зобов'язання по їх поверненню не виконувало та має непогашену заборгованість, виходячи з положень статей 12, 33 Закону України «Про іпотеку» та умов Іпотечного договору № 15-94/17-2989/08, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у нового іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» виникло передбачене законодавством право звернути стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення своїх майнових вимог за основним зобов'язанням.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно, суд першої інстанції не врахував положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року в частині, що стосується визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, та помилково встановив початку ціну продажу іпотечного майна в розмірі 2 057 000, 00 грн., яка була визначена експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 від 17 лютого 2012 року.

Так, за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» встановила, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України

"Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону (стаття 41 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року визначає, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно ст. 57 цього Закону, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає його вартість. Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Як вбачається з матеріалів справи, Звіт про незалежну оцінку іпотечного майна - нежилих приміщень № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), який був покладений в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції при визначенні початкової ціни продажу нерухомого майна в розмірі 2 057 000, 00 грн., був підписаний суб'єктом оціночної діяльності експертом - оцінювачем ОСОБА_11 17 лютого 2012 року.

Тобто, станом на дату ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року вказаний звіт не був чинним, оскільки з моменту його підписання та до ухвалення у справі рішення минуло більш ніж чотири роки.

Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, чинність звіту про оцінку нерухомого майна не перевірив, безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи, з метою встановлення дійсної ринкової вартості переданого в іпотеку нерухомого майна станом на дату вирішення спору, та помилково визначив початкову ціну продажу іпотечного майна на рівні 2 057 000, 00 грн., за оцінкою, що була проведена в 2012 році.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 судом апеляційної інстанції було призначено у справі судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо визначення вартості предмета іпотеки - нежилих приміщень № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), станом на час проведення експертного дослідження.

Згідно Висновку експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2965/17-43 від 07 червня 2017 року, складеного за результатами проведення оціночно - будівельного дослідження, ринкова вартість нежилих приміщень № 1 - 16 (групи приміщень №102) - офіс, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, корпус 2 (літера А), станом на дату 07 червня 2017 року складає 9 198 345,00 грн., в тому числі ПДВ 1 533 058,00 грн..

З огляду на таке, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо того, що іпотекодавець та іпотекодержатель досягли згоди між собою з приводу визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, колегія суддів вважає, що вказана ціна підлягає встановленню за результатами призначеного судом та проведеного суб'єктом оціночної діяльності експертного дослідження, та складає 9 198 345,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 533 058,00 грн..

Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 є частково обґрунтованими, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року ухвалене з порушенням положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року в частині щодо визначення розміру початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити, встановивши початкову ціну продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, в розмірі 9 198 345,00 грн., визначеному згідно Висновку експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2965/17-43 від 07 червня 2017 року.

Інші доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на передане в іпотеку майно.

Так, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» є неналежним позивачем, оскільки не набуло прав вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07 та іпотечним договором № 15-94/17-2989/08, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1.4 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» договору відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 встановлювалося, що до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07.

Аналогічне положення містить також договір відступлення права вимоги № 20-0536/3-1 за іпотечним договором № 15-94/17-2989/08 (пункт 2.2 Договору).

Вказані договори відступлення права вимоги не скасовані та наразі є чинними, а тому належним чином підтверджують набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» прав та обов'язків заставодержателя та іпотекодержателя за договорами, що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та ОСОБА_3.

При цьому безпідставними також є доводи апелянта про те, що на момент укладення даних договорів кінцевий строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором ще не настав, а тому у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» не виникло право вимоги заборгованості в тих розмірах, що були прописані в договорі відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07, а саме: тіла кредиту в розмірі 61 919 592,42 грн., процентів в розмірі 13 953 660,59 грн., комісійної винагороди в розмірі 6 000,00 грн., оскільки банком в листопаді 2009 року було повідомлено позичальника та майнового поручителя про необхідність дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» не виникло передбаченого законодавством права вимагати від позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - будівельна компанія «Легіон» та заставодавця /іпотекодавця ОСОБА_3 погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07 в сукупному розмірі 75 879 253, 01 грн. є безпідставними.

Посилання апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 на те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуального законодавства, так як не зупинив провадження у цій справі до розгляду інших справ, де предметом позову є недійсність договорів про відступлення прав вимоги, що були укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф», колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні його позову про визнання недійсними кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07, іпотечного договору № 15-94/17-2989/08, договору відступлення права вимоги № 20-0530/2-1, договору відступлення права вимоги № 20-0536/3-1, договору відступлення права вимоги № 20-0537/3-1. Вказане рішення, в частині вирішення вимог позову ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 квітня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 грудня 2014 року.

Таким чином, відповідність договорів про відступлення прав вимоги положенням законодавства вже перевірялася судом та за результатами такого судового розгляду не було встановлено підстав для визнання цих договорів недійсними. Суд першої інстанції надав вірну оцінку даним обставинам справи та правильно відмовив у зупиненні провадження у справі, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Крім того, як вбачається з поданих сторонами доказів, за результатами розгляду справи про визнання недійсними договору відступлення права вимоги № 20-0530/2-1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-4668/07, договору відступлення права вимоги № 20-0536/3-1 за іпотечним договором № 15-94/17-2989/08, договору відступлення права вимоги № 20-0537/3-1 за договором застави майна № 15-94/17-4891/08 Оболонським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2017 року.

Не ґрунтуються на положеннях законодавства твердження апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 про те, що при вирішенні спору про звернення стягнення на заставлене майно суд повинен був залучити її до участі у справі в якості співвідповідача, а не третьої особи, з тих підстав, що вказане майно належить їй та ОСОБА_3 в рівних частках як спільна сумісна власність подружжя, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Право Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» вимагати погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-4668/07 шляхом звернення стягнення на іпотечне майно випливає з умов іпотечного договору № 15-94/17-2989/08.

Стороною вказаного договору є саме ОСОБА_3, як особа, за якою зареєстровано право власності на передане в іпотеку майно.

ОСОБА_10, як дружина, в порядку ст. 65 СК України надала ОСОБА_3 дозвіл на укладення договору іпотеки, проте, надання нею такого дозволу не свідчить про те, що вона набула статусу сторони за договором.

Таким чином, оскільки договірні правовідносини за іпотечним договором № 15-94/17-2989/08 існують саме між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» та ОСОБА_3, правильним є пред'явлення позову до нього, як до відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_10, як третя особа, має визначений ст. 27 ЦПК України обсяг процесуальних прав в ході розгляду справи, а тому не була позбавлена чи обмежена в можливості захищати свої права та інтереси при вирішенні спору.

Інші доводи апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно також не спростовують.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року в частині звернення стягнення на передане в заставу майно - автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В чистині встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 2 057 000, 00 грн. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, а тому, в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно змінити, встановивши початкову ціну продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22.05.2008 року, в розмірі 9 198 345,00 грн., визначеному згідно Висновку експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2965/17-43 від 07 червня 2017 року.

В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 11, 216, 509,547, 585, 626 ЦК України, Законом України « Про виконавче провадження», ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 та представника третьої особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майна № 15-94/17-4891/08 - автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на автомобіль Subaru Forester, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року в частині встановлення розміру початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації змінити та встановити початкову ціну продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №15-94/17-2989/08 від 22 травня 2008 року, в розмірі 9 198 345,00 грн., що визначений згідно Висновку експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 2965/17-43 від 07 червня 2017 року.

В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: