Рішення № 67741265, 10.07.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/20955/13-ц Головуючий суддя І інстанції Сугачова

Провадження № 22-ц/790/8278/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня»,

ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та до Харківської медичної академії післядипломної освіти, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2013 року було закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та звільнено його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4, будучи професором кафедри Харківської медичної академії післядипломної освіти (далі ХМАПО), не маючи належної кваліфікації уролога, внаслідок недбалого ставлення до професійних обов'язків 28 листопада 2008 року провів в хірургічному відділенні Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» (далі КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня»), що є базою кафедри ХМАПО, хірургічне оперативне втручання її чоловіку ОСОБА_9 - видалення нирки і сечоводу, під час якого він помер. Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 30 липня 2009 року, додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 16 травня 2011 року, основним у настанні смерті ОСОБА_9 є дії оперуючого ОСОБА_4, пов'язані з неоправданим розширенням обсягу хірургічного втручання. Посилаючись на те, що у ОСОБА_4 на час проведення операції була відсутня кваліфікація лікаря-уролога і останній не мав права проводити оперативне втручання, ХМАПО дозволено займатися лікувальною діяльністю, а ХОКТЛ не мала дозволу на проведення хірургічного втручання за урологічним напрямком, просила суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 124 647 гривень 50 копійок, яка складається із сум, які мала право отримувати малолітня дитина ОСОБА_5 від свого батька на своє утримання протягом 210 місяців, 6349 гривень - у зв'язку із її перебуванням на день смерті чоловіка у відпустці по догляду за дитиною та витрат на поховання у розмірі 3 580 гривень, а також моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, завдану матеріальну шкоду у розмірі 41178 грн. 17 коп. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн., а всього 141 178 грн. 17 коп., з яких 41 178 грн. 17 коп. вирішено стягнути одноразово, а 100 000 грн. - шляхом щомісячних платежів до досягнення ОСОБА_5 повноліття. В іншій частині вимог позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визначення судом розміру відшкодування на малолітнього сина ОСОБА_5, солідарно стягнуто з ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_5 одноразово завдану матеріальну шкоду в розмірі 41178,17 грн., в частині загального розміру стягнення в сумі 141 178,17 грн. та в частині визначення судом розміру погашення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. шляхом щомісячних платежів до досягнення ОСОБА_5 повноліття. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_9 - одноразово в розмірі 33962 грн. 72 коп., яка складається: з відшкодування шкоди на її утримання - в розмірі 6 349 грн.; з відшкодування шкоди на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 грудня 2008 року по 23 липня 2015 року - в розмірі 24 033,72 грн. та з відшкодування шкоди на поховання в розмірі 3 580 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 460 грн. щомісячно, починаючи з 24 липня 2015 року до досягнення сином повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 100 000 грн. на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_4, Харківської медичної академії післядипломної освіти, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» судового збору на користь держави до 153,81 грн. з кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційна скарга Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» задоволено частково, рішення апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити вказане рішення суду та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, стягнувши солідарно з відповідачів на її користь та на користь малолітнього сина майнову шкоду на утримання сина у розмірі 118298,5 грн. протягом 208 місяців та в іншій частині рішення суду залишити без змін. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує порушенням судом першої інстанції вимог ч.2 ст. 1200 , ч.1 ст. 1208 ЦК України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв*язку з чим невірно розрахував майнову шкоду на утримання малолітньої дитини.

В апеляційній скарзі представник Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог позивача до зазначеної установи та в цій частині ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неповним з*ясуванням судом обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Представник відповідача зазначає, що судом в межах кримінальної справи було встановлено, що ОСОБА_4, являючись професором кафедри ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії Харківської медичної академії післяопераційної освіти, неналежно виконуючи свої обов*язки внаслідок недбалого до них ставлення, не маючи належної кваліфікації лікаря-уролога та посвідчення, що підтверджує його кваліфікаційну категорію, провів оперативне втручання хворому ОСОБА_9, що спричинило настання тяжких наслідків для хворого та в межах вказаного кримінального провадження лікарі ХОКТЛ, які асистували ОСОБА_4, не притягнуті до кримінальної відповідальності та їх дії ніким не визнано незаконними, а суд ці обставини не дослідив і не з*ясував в якому обсязі та яку шкоду завдали лікарі ХОКТЛ ОСОБА_9 під час проведення йому лікарем ОСОБА_4 термінової операції. Представник відповідача також зазначає, що ОСОБА_9 сам обрав лікуючого лікаря ОСОБА_4 для проведення консультацій та обстеження, а в подальшому для ургентної операції, надав на це згоду, а тому за направленням ОСОБА_4 госпіталізація ОСОБА_9 була здійснена в хірургічне відділення для проведення консультацій та обстежень на кафедрі ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії ХМАПО, яка відповідно до укладеного договору про спільну роботу є клінічною базою Кафедри. Також звертає увагу на вимоги ст. 37 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров*я» та наполягає, що хворий ОСОБА_9 потребував невідкладної допомоги внаслідок загострення його хвороби. Вказує на допущену судом помилку при розрахунку відшкодування шкоди до досягнення дитиною 18 річного віку та невідповідність розрахунку вимогам ч.4 ст. 1200 ЦК України, а також вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 100 000 грн. є нерозумним та не справедливим.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідачів відшкодування сум на утримання малолітньої дитини в розмірі 31249,17 грн. та в задоволення іншої частини позовних вимог позивачу відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та вважає недоведеним факт знаходження її на утриманні у чоловіка на момент його смерті, факт спричинення їй моральної шкоди, розмір витрат понесених на поховання чоловіка. Вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 1168 ЦК України при стягненні моральної шкоди шляхом щомісячних платежів.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційні скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився син - ОСОБА_5

28 листопада 2008 року в Комунальному закладі охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» оперуючим лікарем ОСОБА_4 було проведено оперативне втручання ОСОБА_9 - правобічна нефруретеректомія (видалення нирки і сечоводу), за результатами якого останній помер.

Із копії актового запису про смерть від 31.05.2016 року (а.с. 179 том 2) вбачається, що відповідач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Із відомостей, отриманих апеляційним судом Харківської області від приватного нотаріуса Рудаєвої В.О. вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли дружина спадкодавця ОСОБА_6 та сини спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року були залучені до участі у справі, як правонаступники ОСОБА_4

Позивач наполягає, що смерть ОСОБА_9 знаходиться у причинному зв*язку з винними діями ОСОБА_4, який є працівником ХМАПО та посадових осіб КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», тому ОСОБА_4, Харківська медична академія післядипломної освіти та КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» повинні нести відповідальність за спричинену шкоду.

В суді апеляційної інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав частково. Остаточно просив стягнути на користь ОСОБА_2 з правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8 в рівних частках моральну шкоду 100000 грн. та витрати на поховання 3580 грн., загалом 103580 грн., від вимог в цій частині до КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» та ХМАПО - відмовився. З відповідачів КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» та ХМАПО солідарно просив стягнути відшкодування шкоди на утримання малолітнього сина до його повноліття у сумі 229945,5 грн. та витрат на утримання ОСОБА_2 в період її декретної відпустки у сумі 6349 грн., загалом 236294,5 грн., яку стягнути шляхом щомісячних платежів до набуття ОСОБА_5 повноліття, від вимог в цій частині до правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8 - відмовився.

Часткова відмова від позовних вимог була прийнята апеляційним судом, про що постановлена відповідна ухвала від 10.07.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічні підстави відповідальності й за завдану моральну шкоду, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази причинного зв*язку між винними діями ОСОБА_4 та посадових осіб Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» та шкодою, завданою позивачу.

Так, згідно висновків комісійної судово-медичної експертизи від 30 липня 2009 року № 118-КЕ2009, в процесі проведення оперативного втручання ОСОБА_11 оперуючим лікарем ОСОБА_4 пошкоджено нижню порожнину вену, що і стало причиною смерті хворого.

Згідно висновків комісії фахівців Головного управління охорони здоров*я обласної державної адміністрації, зафіксованих в довідці за результатами комісійного розгляду скарги ОСОБА_11 від 15.01.2009р. за № П-1945-07 хворого ОСОБА_9 було планово госпіталізовано у КЗОЗ ХОКТЛ, яка не має ліцензії на медичну практику із профілю захворювання, що мав хворий, у відділення, що не має спеціалізованих урологічних ліжок; лікарі, що виконували операцію, не мали необхідної спеціалізації з урології; обсяг доопераційного обстеження та підготовки хворого не відповідав вимогам стандартів та особливостям стану хворого; неповний обсяг доопераційного обстеження хворого не дозволив зробити ефективний вибір тактики операційного втручання; у лікарні не забезпечується контроль за дотриманням профілів спеціалізованої допомоги, вказаних в ліцензії на медичну практику закладу тощо. ( т.1 а.с.69-80).

За змістом висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи від 16 травня 2011 року № 239 ОСОБА_4 не мав права спрямовувати урологічного хворого ОСОБА_9 з діагнозом «Сечокам*яна хвороба. Кораловидний рецидивний камінь правої нирки. Камінь правого сечоводу. Хронічний калькульозний пієлонефрит в стадії загострення», не потребуючого за станом здоров*я екстреного оперативного лікування, 26.11.2008 року на госпіталізацію в хірургічне відділення КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня». Згідно наданих документів у ОСОБА_4 була відсутня кваліфікація лікаря-уролога на 28.11.2008 року, у зв*язку з чим він не мав права проводити особисто операцію ОСОБА_9, як у цьому медичному закладі, так і в інших лікувальних закладах. Згідно ліцензії МОЗ України № 394589 від 20.12.2007 року на медичну практику, дозволену в умовах КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», в переліку видів медичної допомоги відсутня спеціальність - урологія. ОСОБА_4 та іншим медичним персоналом при госпіталізації до КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» ОСОБА_9 з урологічним захворюванням, в ході підготовки його до операції, при проведенні операції на нирці, послідуючих реанімаційних заходах були порушені положення про ліцензування МОЗ України, т. я. надання медичної допомоги плановим урологічним хворим в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» не передбачено наявною ліцензією. Згідно даних медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_9 при його надходженні та подальшому обстеженні в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» була відсутня необхідність в проведенні екстреної операції по життєвим показникам. Основним в настанні летального результату з'явилися дії оперуючого ОСОБА_4, пов'язані з невиправданим розширенням обсягу хірургічного втручання - нефруретеректомія, при якому відбулося ятрогенне пошкодження нижньої порожнинної вени. Комісія вважає, що за умови проведення операції ОСОБА_9 в спеціалізованій лікувальній установі урологічного профіля, лікарем, що має спеціальну підготовку по урології, можливо було б запобігти ускладненням, які призвели до смерті ОСОБА_9

Зазначені експертні висновки та висновки комісії фахівців Головного управління охорони здоров*я обласної державної адміністрації, зафіксовані в довідці за результатами комісійного розгляду скарги ОСОБА_11 від 15.01.2009р. за № П-1945-07 колегія суддів приймає у якості письмових доказів.

Відповідно до наказів № № 30, 31 від 13.01.2009 р. по КЗОЗ ХОКТЛ, виданих за результатами зазначеного комісійного розгляду скарги ОСОБА_11, за виявлені організаційні недоліки завідуючого хірургічним відділенням ХОКТЛ ОСОБА_12 звільнено з посади та переведено на посаду лікаря-хірурга цього відділення, начальнику медичної частини ХОТКЛ ОСОБА_13 оголошено догану, завідуючого ВРІТ ОСОБА_14 було направлено на курси підвищення кваліфікації з подальшою атестацією (т.1 а.с.146,147).

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова 03 грудня 2013 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України та кримінальне провадження закрито на підставі правил ст. 49 КК України. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_4 не мав сертифіката лікаря-уролога та згідно наказу № 61-к від 26 вересня 2008 року йому припинено виплату доплати за лікувально-діагностичну діяльність, у зв'язку з відсутністю посвідчення про кваліфікаційну категорію, недбало ставлячись до своїх професійних обов'язків, неналежно виконуючи свої професійні обов'язки, в хірургічному відділенні ХОКТЛ, що є клінічною базою кафедри ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії ХМАПО, він особисто провів хірургічне оперативне втручання хворому ОСОБА_9 - правобічна нефруретеректомія (видалення нирки і сечоводу) за участю двох асистентів. Під час проведення оперативного втручання хворому пошкоджено нижню полу вену, що визвало масивну кровотечу, падіння артеріального тиску та незважаючи на проведену інтенсивну терапію, хворий помер.

Колегія суддів вважає встановленим, підтвердженим наявними у справі доказами та не спростованим відповідачами, що ускладнення, які призвели до смерті ОСОБА_9 настали в результаті спільних дій ОСОБА_4 та посадових осіб КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», оскільки на час проведення хірургічної операції ОСОБА_9, ОСОБА_4 не мав права на проведення такої операції, оскільки не підтвердив кваліфікацію лікаря-уролога. Через організаційні недоліки у КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» хворого ОСОБА_9 було планово госпіталізовано у КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», яка не має ліцензії на медичну практику із профілю захворювання, що мав хворий, у відділення, що не має спеціалізованих урологічних ліжок; лікарі, що виконували операцію, не мали необхідної спеціалізації з урології; обсяг доопераційного обстеження та підготовки хворого не відповідав вимогам стандартів та особливостям стану хворого; неповний обсяг доопераційного обстеження хворого не дозволив зробити ефективний вибір тактики операційного втручання; у лікарні не забезпечується контроль за дотриманням профілів спеціалізованої допомоги, вказаних в ліцензії на медичну практику закладу тощо ( т.1 а.с. 69-105).

Доводи представників відповідачів про те, що при надходженні до лікарні ОСОБА_9 мав стан, який потребував невідкладного оперативного втручання, спростовується висновками комісійної судово-медичної експертизи від 30 липня 2009 року № 118-КЕ2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Позивач наполягає, суд першої інстанції вважав встановленим, що керівництво ХМАПО, при наявності недійсного сертифікату, не прийнявши заходів для направлення ОСОБА_4 для стажування та атестації, не заборонила йому займатись лікувальною діяльності без проходження стажування, що привело до негативних наслідків.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими,а вимоги про відшкодування шкоди до Харківської медичної академії післядипломної освіти - безпідставними.

Дійсно, станом на 28 листопада 2008 року, доктор медичних наук, професор ОСОБА_4 на підставі контракту від 23 червня 2008 року працював завідуючим кафедри ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії Харківської медичної академії післядипломної освіти (а.с. 44-45 том 1).

Згідно ч. 1 ст. 74, ст. 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року, медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров'я. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію або яким відмовлено у присвоєні (підтверджені) кваліфікаційної категорії, не можуть займатися лікарською діяльністю без попереднього проходження стажування у порядку, передбаченому наказом МОЗ України Наказ МОЗ України від 19.12.1997 р. №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів».

Згідно наказу по ХМАПО №61-к від 26.09.2008 на підставі відсутності посвідчення про кваліфікаційну категорію ОСОБА_4 призупинено виплату доплати за лікувально-діагностичну роботу, на підставі заяви від 1.09.2008 р. та наказу від 03.10.2008 р.

Правовідносини між Харківською медичною академією післядипломної освіти та Комунальним закладом охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» були врегульовані договором про спільну роботу кафедри ендоскопії, хірургії та топографічної анатомії ХМАПО і КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» від 17.11.2004 року. (а.с. 116 том 1)

За змістом зазначеного договору КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» є клінічною базою для співробітників кафедри: проф. ОСОБА_15, доц.. ОСОБА_16, ас. ОСОБА_17, ас. ОСОБА_18, в той час, як за умовами контракту від 23 червня 2008 року, укладеному між ХМАПО та ОСОБА_4, клінічною базою (робочим місцем) останнього був Військово-медичний центр північного району ДОЗ МО України.

Доказів того, що ХМАПО дозволяло або уповноважувало ОСОБА_4 на здійснення оперативного втручання хворим урологічного профілю матеріали справи не містять.

Отже проводячи оперативне вручання 28.11.2008 р. в КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» ОСОБА_4 діяв на власний розсуд, а не на виконання роботи згідно з трудовим контрактом та посадовою інструкцією (а.с. 137 том 1) ХМАПО. Виконання зазначеного оперативного втручання не доручалася йому ХМАПО, не відповідало його посадовим обов*язкам та станом на 28.11.2008 р. було поза межами його повноважень.

На той факт, що при заподіянні шкоди дії або бездіяльність ХМАПО неможна вважати спільними з діями іншими відповідачами, що не з*ясованим залишилось, яка шкода завдана ХМАПО - звернуто увагу й Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 30.11.2016 року, постановленої за результатами касаційного розгляду цієї справи.

За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення обов*язку по відшкодуванню шкоди на ХМАПО.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов*язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України та скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відшкодування з ХМАПО, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов'язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Згідно висновків комісії фахівців Головного управління охорони здоров*я обласної державної адміністрації, зафіксованих в довідці за результатами комісійного розгляду скарги ОСОБА_11 від 15.01.2009 р. за № П-1945-07, комісія вважає, що за умови проведення операції ОСОБА_9 в спеціалізованому медичному закладі урологічного профілю, лікарями, що мають спеціальну підготовку по урології, можливо було б запобігти ускладненням, що спричинили смерть ОСОБА_9

Колегія суддів вважає, що в даному випадку мали місце спільні дії посадових осіб КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», які допустили госпіталізацію та проведення операції хворому у медичному закладі не урологічного профілю, лікарем, що на час проведення втручання не мав спеціальної підготовки по урології, не перебував у трудових правовідносинах з лікарнею та ОСОБА_4, який проводив операцію не маючи спеціальної підготовки по урології. Такі спільні дії зазначених осіб по лікуванню ОСОБА_9 перебувають у такому їх взаємозв'язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із їх комплексу не призвело би до виникнення спільного шкідливого результату, при цьому неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку, як смерть ОСОБА_9

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, позивач має вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов*язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 29.11.2008 року позивач понесла витрати на поховання, а саме на придбання вінку із квітів та квіткової продукції на суму 3580,00 грн. (т.2 а.с.52-53).

Матеріалами справи також підтверджено, що після смерті ОСОБА_4, спадкоємці ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8 отримали у спадщину рухоме та нерухома майно, яке розподілили між собою на підставі нотаріально посвідченого договору від 17.02.2017 року (а.с. 7 том 3), відомості щодо вартості спадкового майна суду надати відмовились.

За таких обставин, в межах позовних вимог, які на цей час підтримує позивач, витрати на поховання 3580,00 грн. необхідно стягнути з правонаступників ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8 в рівних частках, але в межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержано ними у спадщину після смерті ОСОБА_4

Згідно пунктів 1 та 4 ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років ( учню, студенту-до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків ( усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд : за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого-до досягнення ними чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України, особам, визначеним у п.1-5 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого із вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.

Положеннями частини 4 ст. 1200 ЦК України встановлено, що розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника не підлягає подальшому перерахунку. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

В ч.1 ст. 1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди , завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Згідно до вимог ст. 1202 ЦК України , відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального положення фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки на перед.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено довідкою про доходи, що на момент смерті ОСОБА_9 працював водієм в іноземному підприємстві «Еолія» та протягом червня - листопаду 2008 року отримав заробітну плату, яка за весь період склала 2678,65 грн.

Як свідчить вказана довідка про доходи, отримувана ОСОБА_9 заробітна плата за її розміром становила мінімальну заробітну плату ( т.1 а.с.15).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що на момент смерті ОСОБА_9 на його утриманні знаходилась позивач, яка в період з 18.03.2008 року та до 01.06.2010 року доглядала за малолітньою дитиною, та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.1 а.с.11-12, 18-19).

Із копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що вона перервала декретну відпустку, 26.05.2010 року звільнилася з попереднього місця роботи та стала до роботи у КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 58 Харківської міської ради» з 01.06.2010 року.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, має право на отримання відшкодування у відповідності до вимог ст. 1200 ЦК України на себе за період з 18.03.2008 року по 01.06.2010 року та на дитину ОСОБА_5 з 18.03.2008 року до досягнення дитиною повноліття.

Між тим, суд першої інстанції визначив суму відшкодування помилково, без врахування підвищення мінімальної заробітної плати, такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального права .

Так позивачем, у відповідності до вимог ст. 1208 ЦК України при зверненні до суду із цим позовом заявлено про відшкодування шкоди з урахуванням збільшення мінімальної заробітної плати до 1218 грн.

За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає відповідній зміні в частині суми стягнення.

В межах позовних вимог, які були заявлені в суді першої інстанції та тих, які підтримує позивач на цей час, з урахуванням наведених вище обставин, майнова шкода в порядку ст. ст. 1200, 1208 ЦК України підлягає стягненню з КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня».

Так, на момент смерті на утриманні ОСОБА_9 знаходилась позивач та його малолітній син, кожен із яких має право на відшкодування у період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року. Враховуючи зазначене, із вирахуванням частки, яка припадала на померлого ОСОБА_9 на підставі п. 4 ч.1 ст. 1200 ЦК України, обґрунтованим є відшкодування на утримання ОСОБА_19 за період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року у сумі 4232,67 грн. виходячи з наступного розрахунку:

з 01.12.2008 року по 31.03.2009 року - 806,67 грн. (605 грн. мінімальна зарплата : 3 х 4 міс);

з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року - 625,00 грн .( 625,00 грн. : 3 х 3 міс);

з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року - 630,00 грн. (630,00 грн. : 3 х 3 міс);

з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року - 216,67 грн. ( 650,00 грн. : 3 х 1 міс.);

з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року - 496,00 грн. ( 744,00 грн. : 3 х 2 міс);

з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року - 869,00 грн. (869,00 грн. : 3 х 3 міс.);

з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року - 589,33 грн. (884,00 грн. : 3 х 2 міс).

Отже 806,67 грн. + 625,00 грн. + 630,00 грн. + 216,67 грн. + 496,00 грн. + 869,00 грн. + 589,33 грн. = 4232,67 грн.

Шкода дитині померлого ОСОБА_9 відшкодовується враховуючи наведені вище норми права та встановлені обставини, а також із врахуванням вимог ч.2 ст. 1200 ЦК України, згідно якої розмір матеріальної шкоди на утримання малолітнього сина повинен розраховуватись із вирахуванням частки, яка припадала на померлого ОСОБА_9 та на позивача, яка на момент смерті перебувала на його утриманні, але з 01.06.2010 року не має права на відшкодування такої шкоди.

Отже розмір відшкодування шкоди дитині до часу ухвалення цього судового рішення становить 35964,99 грн., виходячи з наступного розрахунку:

з 01.12.2008 року по 31.03.2009 року - 806,67 грн. (605 грн. мінімальна зарплата : 3 х 4 міс);

з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року - 625,00 грн. ( 625,00 грн. : 3 х 3 міс);

з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року - 630,00 грн. (630,00 грн. : 3 х 3 міс);

з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року - 216,67 грн. ( 650,00 грн. : 3 х 1 міс.);

з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року - 496,00 грн. ( 744,00 грн. : 3 х 2 міс);

з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року - 869,00 грн. (869,00 грн. : 3 х 3 міс.);

з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року - 589,33 грн. (884,00 грн. : 3 х 2 міс);

з 01.06.2010 року по 31.06.2010 року - 294, 64 грн. (884 ,00 грн.: 3 х1 міс.);

з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року - 888,00 грн. (888,00 грн. : 3 х 3 міс.);

з 01.10.2010 року по 31.11.2010 року - 604,67 грн. (907,00 грн. : 3 х 2 міс);

з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року - 307, 34 грн. (922,00 грн.: 3 х 1 міс. );

з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - 941,00 грн. (941,00 грн.: 3 х 3 міс. );

з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року - 1920,00 грн.(960.00 грн. : 3 х 6 міс.);

з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року - 656, 67 грн. (985.00 грн. : 3 х 2 міс. ) ;

з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року - 334, 67 грн. (1004,00 грн. : 3 х 1 міс.);

з 01.01.2012 року по 31.03.3012 року -1073,00 грн. (1073 .00 грн. : 3 х 3 міс.);

з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року -1094,00 грн. ( 1094.00 грн. : 3 х 3 міс.);

з 01.07.2012 року по 31.09.2012 року - 1102,00 грн. (1102,00 грн. : 3 х 3 міс. );

з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року - 745,33 грн. (1118,00 грн. : 3 х 2 міс);

з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року -378,00 грн. (1134 грн. : 3 х 1 міс.) ;

з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року - 4205, 67 грн. (1147,00 грн. : 3 х 11 міс);

з 01.12.2013 року по 10.07.2017 року -17187,33 грн. (1218,00 грн. : 3 х 42 міс. 10 днів).

Отже 806,67 грн. + 625,00 грн. + 630,00 грн. + 216,67 грн. + 496,00 грн. + 869,00 грн. + 589,33 грн. +294, 64 грн. + 888,00 грн. + 604,67 грн. +307, 34 грн. +941,00 грн+1920,00 грн+656, 67 грн. +334, 67 грн. +1073,00 грн. +1094,00 грн. + 1102,00 грн. +745,33 грн. +378,00 грн. + 4205, 67 грн. +17187,33 грн. = 35964,99 грн.

Зазначені суми 4232,67 грн. та 35964,99 грн., що разом становить 42313,99 грн. (35964,99 грн. + 4232,67 грн.) колегія суддів вважає за можливе стягнути з КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» одноразовим платежем, оскільки стягнення відшкодування щомісячними платежами за минулий час не передбачено законом. Зазначене не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки не впливає на суму стягнення.

Крім того, до досягнення дитиною повноліття стягненню з КЗОЗ «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», щомісячними платежами підлягає по 406 грн. на місяць із розрахунку (1218 міс. : 3 особи).

Представник позивача в суді апеляційної інстанції просив стягнути відшкодування, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час ухвалення рішення апеляційним судом, однак зазначене знаходиться поза межами позовних вимог, заявлених позивачем в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 3, 4, 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції як щодо наявності, так і щодо визначення судом розміру спричиненої позивачу внаслідок смерті її чоловіка моральної (немайнової) шкоди, оскільки сам факт смерті чоловіка вже спричинив позивачу душевні страждання та переживання, а залишившись після смерті чоловіка з грудною дитиною без підтримки чоловіка на самоті, позивач вживала немалих додаткових зусиль для облаштування як свого життя, так і життя свого сина.

Спадкоємці ОСОБА_4, з посиланням на ч. 2 ст. 1231 ЦК України, наполягають, що вони не повинні відповідати за моральну шкоду, завдану спадкодавцем, оскільки на час смерті ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди не набуло законної сили.

Між тим, за змістом ч. 2 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.

Судова колегія, перевіряючи правильність та законність рішення суду першої інстанції на час його ухвалення, зазначене рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди 100000 грн. вважає таким, що відповідає вимогам закону, принципам розумності та справедливості та не вбачає підстав для його скасування.

Так, за змістом положень ст. ст. 205, 309, 310 ЦПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, не є підставою для його скасування.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року в частині визначення: 41178,17 грн. стягнути одноразово, а 100000 грн. - шляхом щомісячних платежів є помилковим та в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 2, 3, ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року підлягає відповідній зміні із наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня», ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до Харківської медичної академії післядипломної освіти про стягнення матеріальної шкоди скасувати, у задоволенні цих позовних вимог - відмовити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року в частині визначення: 41178,17 грн. стягнути одноразово, а 100000 грн. - шляхом щомісячних платежів - скасувати.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року в частині суми стягнення майнової шкоди, загальної суми стягнення та в частині стягнення судового збору - змінити.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди - 42313,99 грн. одноразово та по 406 грн. щомісячно, починаючи з 11.07.2017 року до досягнення повноліття ОСОБА_5 - до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди - по 1193, 33 грн. з кожного, але в межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержано ними у спадщину після смерті ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Держави судовий збір по 41,98 грн. з кожного.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня» на користь Держави судовий збір в сумі 423,13 грн.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 100000 грн. - залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -