Вирок № 67741053, 13.07.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1464/17

Провадження № 1-кп/645/302/17

В И Р О К

Іменем України

13 липня 2017 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

при секретарі судового засідання - Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- 29.04.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 19.06.2014 року від подальшого відбування покарання за ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 11.06.2014 року на підставі п. а ст. 4 Закону України "Про амністію у 2014 році";

- 24.03.2015 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 02.09.2016 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі, звільненого 25.10.2016 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Радіна Д.С., Іщенко А.В., Пономаренка А.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Євстігнєєва В.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_1,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 13.02.2017 року точний час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись біля квартири АДРЕСА_1, маючи намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, скориставшись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, за допомогою викрутки та розвідного ключа, які заздалегідь взяв для використання, шляхом пошкодження замку вхідної двері вищевказаної квартири, відчинив двері та незаконно проник до вказаної квартири. Після цього, ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі реалізуючи свій злочинний намір виявив та незаконно заволодів майном, яке належить потерпілому ОСОБА_3, а саме: ноутбуком «ACER E1-530G-21174G50Mnkk» в корпусі чорного кольору з мереживним зарядним пристроєм вартістю 6500 грн. 00 коп., годинником наручним чоловічим «Tag Heuer Carrera Ly3487» вартістю 4940 грн. 00 коп., годинником наручним чоловічим «Obaku titan DB559» вартістю 4940 грн. 00 коп., ланцюжком зі сплаву золота 585 проби вартістю 4093 грн. 60 коп. та ювелірною прикрасою, релігійно стилізованою зі сплаву золота 585 проби вартістю 675 грн. 00 коп., загальною вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2008 від 24.02.2017 року, 21148 грн. 60 коп. Після цього ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, покинувши квартиру АДРЕСА_2, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, підтримав показання, дані ним під час досудового розслідування та пояснив, що 13.02.2017 року за допомогою викрутки та розвідного ключа, які взяв із собою з дому, пошкодив замок вхідної двері квартири потерпілого, проник до неї та викрав ноутбук, годинники та золоті вироби, та вийшов з квартири. Після цього його затримали співробітники поліції з викраденим майном, яке він їм добровільно видав. Обвинувачений вказав, що вчинив крадіжку через збіг тяжких обставин, оскільки його малолітній син хворів та потребував оперативного втручання лікарів, а оскільки він є особою раніше засудженою, то офіційно працевлаштуватись на роботу він не зміг. Крім того, вказав, що він з дружиною та дитиною проживають разом з його бабусею, яка є пенсіонером, та дідусем, який є інвалідом 1 групи, а також його матір'ю, яка не працює та має ще двох дітей. Також, просив суд врахувати наявність у нього ряду захворювань.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Суд критично оцінює посилання сторони обвинувачення на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , рецидив злочинів з наступних підстав.

Так, до обставин, які обтяжують покарання, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, відноситься вчинення кримінального правопорушення повторно та рецидив злочину.

Разом з тим, ч. 4 ст. 67 КК України передбачено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 4 червня 2010 року, у разі, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини Кримінального кодексу України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз врахувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.

Таким чином, в даному випадку посилання прокурора на рецидив злочину, як на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 є безпідставним.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, має захворювання: сечокам'яну хворобу, нейроциркуляторну дистонію за змішаним типом, хронічний вірусний гепатит "С", раніше неодноразово засуджений, у тому числі за корисливі злочини.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту, що на утриманні обвинуваченого знаходиться його малолітня дитина, баба, дід, який є інвалідом 1 групи, мати обвинуваченого, яка не працює, а також його рідні брат та сестра, з якими він фактично проживав до його затримання, оскільки обвинувачений не працює та не має офіційного джерела доходів для утримання вказаних осіб, а також суду не надано доказів проживання обвинуваченого з цими особами. Крім того, ОСОБА_1 не вказаний батьком у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 22).

Згідно з абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1, згідно якою Немишлянський районний сектор Харківського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України вважає, що у обвинуваченого високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, та небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає, що застосування соціально-побутових заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_1 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його відношенні до скоєного, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України в межах санкції статті, що передбачає покарання за вчинене.

Стосовно клопотання сторони захисту про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 цієї статті та роз'яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Керуючись вимогами ст. 65 КК України суд урахувує, як конкретні обставини справи, так і дані про особу ОСОБА_1, який маючи незняту та непогашену судимість за вчинення умисного, тяжкого, корисливого злочину, вчинив нове умисне, тяжке, кримінальне правопорушення проти власності потерпілого, що прямо свідчить про стійкість його протиправної поведінки та небажання ставати на шлях виправлення.

Таким чином, суд на вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання - з 13 лютого 2017 року.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (№ 2046-VIII від 18.05.2017), ч. 5 ст. 72 КК України викладена в новій редакції: попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 КК України, суд вважає необхідним, до часу, який передував дню набрання чинності вказаним Законом, застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України, у редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII, що діяла до 21.06.2017 року, і зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 13.02.2017 року до 20.06.2017 року, та з 21.06.2017 року до 13.07.2017 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити незмінною - тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 13 лютого 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII) ОСОБА_1 у строк покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув'язнення з 13.02.2017 року по 20.06.2017 року включно, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017) з 21.06.2017 року по 13.07.2017 року ОСОБА_1 зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27), залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова судові витрати за проведення судово-трасологічної експертизи № 222 від 23.07.2017 року в сумі 3704 грн. 68 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави в особі Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 2008 від 24.02.2017 року в сумі 990 грн. 00 коп..

Речові докази: ноутбук «ACER E1-530G-21174G50Mnkk» в корпусі чорного кольору з мереживним зарядним пристроєм, годинник наручний чоловічий «Tag Heuer Carrera Ly 3487», годинник наручний чоловічий «Obaku titan DB559», ланцюжок зі сплаву золота 585 проби та ювелірну прикрасу, релігійно стилізовану зі сплаву золота 585 проби, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого, вважати повернутими власнику ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили.

Речові докази: фрагмент циліндрового механізму замка, викрутку та розвідний ключ, які знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області - знищити після набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О. В. Федорова