Рішення № 67740334, 13.07.2017, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/162/17

Провадження № 2/618/84/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Рябоконь Є.А., за участю секретаря - Кучеренко О.І., позивача - ОСОБА_1, представника третьої особи - служби у справах дітей Дворічанської РДА - Пархоменко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, 3-ті особи - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, служба у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області, орган опіки та піклування Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, 3-ті особи - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, служба у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області, орган опіки та піклування Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі є батьком їхнього малолітнього сина ОСОБА_4, який проживає з нею та перебуває на її утриманні. ОСОБА_3 не займається вихованням та матеріальним забезпеченням дитини, не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, не спілкується з ним, не цікавиться станом здоров»я дитини, успіхами, процесом його дорослішання. Рішенням Московського районного м. Харкова від 23.10.2013 з відповідача були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 З 2013 року у відповідача утворилася заборгованість по аліментам. 18.02.2014 ОСОБА_3 було оголошено в розшук. 10.06.2014 року ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів Харківської області про порушення кримінального провадження щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. Вона намагалася сприяти спілкуванню батька з сином, зверталася до органу опіки та піклування, органу поліції з приводу невиконання та неналежного виконання батьківських прав відповідачем для реагування, притягнення до адміністративної відповідальності за це. Втім, орган опіки та піклування не контролював це питання, не вживав заходів реагування, попередження, профілактики до відповідача з метою корегування його ставлення до виконання обов»язку по вихованню та розвитку дитини. Відповідач до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов»язків не притягувався. Крім того, вважала за доцільне звернутися до суду з проханням змінити прізвище дитини ОСОБА_4 на ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач по справі позовні вимоги підтримала спочатку в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених вище, та розглянути справу в порядку заочного рішення. При цьому пояснила, що не хоче, щоб ОСОБА_3 був записаний батьком дитини, бажає позбавити відповідача батьківських прав з метою змінити прізвище дитини та щоб в майбутньому не звертатися до батька дитини за дозволом для виїзду сина за кордон. Його нинішнє місце перебування, матеріальний становище та стан здоров»я їй невідомі. Під час судових дебатів позивач уточнила позовні вимоги і просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_3 до суду повторно не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Він про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, згідно вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, викликаючись в суд через оголошення у пресі, про що свідчить публікація оголошення судді про його виклик в газеті «Урядовий кур"єр» № 100 від 1 червня 2017 року, причину своєї неявки до суду відповідач не повідомив. Відповідно до положень ч. 9 ст. 74 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідача, він вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської радиМалько О.П. в судове засідання не з»явився, надавши до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника органу опіки та піклування. Згідно наданого до суду висновку від 19.05.2017 № 314 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, управління служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Дворічанської РДА Пархоменко Н.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вважала передчасним і недоцільним позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки для цього немає достатніх підстав, а також зазначила, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Токарівської сільської ради - Токарівський сільський голова Синянська О.П. в судове засідання не з»явилася, надавши до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника органу опіки та піклування. В наданому на виконання ухвали суду висновку від 13.06.2017 № 02-20/181 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 зазначила, що підстав для позбавлення батьківських прав останнього немає.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 травня 2012 року, виданого Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. В свідоцтві про народження дитини в графі "Батьки" значаться: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_1.

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2013 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно довідки ОЖК «Контакт» № 742 від 18.12.2015, ОСОБА_4 зареєстрований та проживає разом зі своєю матір»ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно виконавчого листа по справі № 643/13621/13-ц, провадження № 2/6434651/13 від 05.12.2013, з ОСОБА_3 присуджено до стягнення аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з дня подачі заяви ( 10.09.2013) до досягнення дитиною повноліття (23.04.2030).

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2/643/4651/13 від 05.12.2013 Московського районного суду м. Харкова, станом на 25.05.2015 за ОСОБА_3 утворилася заборгованість в розмірі 11 670,55 грн.

Згідно ухвали Дворічанського районного суду Харківської області від 18.02.2014, ОСОБА_3 оголошено в розшук.

Згідно довідки Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області № 152 від 07.04.2017, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Як стверджує позивачка, на даний час відповідач ОСОБА_3 вихованням та матеріальним забезпеченням дитини не займається, аліменти на її утримання не сплачує.

Згідно інформації комунального закладу охорони здоров»я «Харківська міська дитяча лікарня № 13» № 438 від 11.05.2017, ОСОБА_4 перебуває на обліку в даній поліклініці з народження. Згідно доповідної записки дільничого педіатра, на прийомах у лікаря педіатра і при викликах вдома дитина знаходиться у супроводі матері. Листки непрацездатності виписувалися на ім»я матері.

Згідно інформації Поштамту-ЦПЗ № 1 № 09-07-538 від 11.05.2017, у період з 01.11.2016 по 01.05.2017 поштові перекази на ім»я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 в надходженні та виплаті не значаться.

Відомості про фактичне місце перебування ОСОБА_3, його матеріальне становище, стан здоров»я, перебування на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, можливі судимості чи приводи до органів внутрішніх справ та інші відомості, які мають значення для вирішення питання про позбавлення його батьківських прав, відсутні.

Згідно акту обстеження житлових та матеріально - побутових умов проживання ОСОБА_3 від 12.06.2017, складеного комісією Токарівської сільської ради, ОСОБА_3 значиться зареєстрованим в АДРЕСА_2, але фактично більше 10 років за вказаною адресою не проживає, зазначений будинок знаходиться в зруйнованому стані, фактичне місце проживання ОСОБА_3 не відоме.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 164 СК України, на яку посилається позивачка, як на підставу своїх позовних вимог, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Згідно абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Однак, позивачкою ОСОБА_1 не надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків. Доказів притягнення ОСОБА_3 до будь-якої відповідальності за умисне ухилення від здійснення обов»язків, передбачених ст. 150 СК України, позивачем також не надано та в матеріалах справи не міститься.

Вільної можливості відповідача ОСОБА_3 спілкуватися з дитиною не встановлено, оскільки, як зазначила в судовому засіданні позивач, він разом з матір»ю в зв»язку з військовими діями і мобілізацією виїхав за межі України. Позивачем також не доведено про обізнаність відповідача про місце перебування дитини.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її

утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов»язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об»єктивного з»ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З наданих позивачем доказів не вбачається наявності достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав відповідача, а тому застосування до нього такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав є передчасним і недоцільним, оскільки суд вважає, що такий крайній захід може бути застосований, якщо ухилення від виконання батьківських обов»язків є умисним і створює реальну загрозу для життя і здоров»я дитини, а таких доказів суду не надано.

Згідно висновків служби у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації від 10.07.2017 № 01-31/347 та органу опіки та піклування Токарівської сільської ради від 13.06.2017 № 02-20/181 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, підстав для позбавлення батьківських прав останнього не вбачається, таке позбавлення є недоцільним.

Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування згідно висновкувід 19.05.2017 № 314 вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Суд приймає до уваги висновки служби у справах дітей Дворічанської районної державної адміністрації від 10.07.2017 № 01-31/347 та органу опіки та піклування Токарівської сільської ради від 13.06.2017 № 02-20/181 як такі, що відповідають інтересам дитини, і не погоджується з висновком управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської радивід 19.05.2017 № 314, який є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав.

Згідно з ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з роз»ясненнями, які містяться в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Під час судового розгляду даної цивільної справи не було встановлено порушених, невизнаних, оспорених прав, свобод чи інтереси ні позивача ОСОБА_1, ні її малолітнього сина ОСОБА_4.

За таких обставин, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 12 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 150, 164 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст. ст. 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212 -215, 218, 224-232, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя Є.А. Рябоконь