Рішення № 6773951, 11.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.09 р.                     Справа № 15/261                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Уніпроменергосервіс” м. Дніпродзержинськ (код ЄДРПОУ 31980150)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Ламар” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 14298865)

про стягнення основного боргу в сумі 83267,20 грн., інфляції в сумі 3206,85 грн., 30% штрафу в розмірі 24980,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Масльоха М.М. за довіреністю № 948 від 10.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Уніпроменергосервіс” м. Дніпродзержинськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Ламар” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 83267,20 грн., інфляції в сумі 3206,85 грн., 30% штрафу в розмірі 24980,16 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/261, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 18.09.2009 р., 13.10.2009 р. відповідач в судові засідання 13.10.2009 р., 11.11.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–20/5356 від 27.10.2009 р., з якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю “Ламар”, ідентифікаційний код 14298865, зареєстровано за адресою: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 97/64. В спірному договорі купівлі–продажу вказана інша адреса відповідача: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 63/40. Саме такі адреси відповідача вказані позивачем у позовній заяві, та за цими адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2009 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 37, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався передати, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура товару та його вартість погоджуються сторонами в письмовому вигляді та вказуються в специфікаціях–пропозиціях до даного договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 3.1 договору відвантаження товару здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання передоплати на рахунок продавця. Відповідальність за порушення строку поставки несе продавець.

Відповідно до п. 3.2 договору вид транспорту та транспортні видатки – за рахунок продавця.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що товар вважається переданим по факту після підписання сторонами товарної накладної або акту прийому–передачі товару.

Згідно п. 4.1 договору форма оплати визначена як безготівковий розрахунок.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов’язаний оплатити 50% загальної вартості товару в якості передоплати. Залишкові 50% покупець оплачує протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Завірена копія договору додана до позову.

Позивач на підставі договору купівлі–продажу № 37 від 05.03.2009 р. здійснив передоплату за сталь рулонну оцинковану за платіжним дорученням № 114 від 06.03.2009 р. на суму 88267,20 грн., що згідно рахунку № 17 від 04.03.2009 р. складає 50% вартості вказаного товару. На платіжному дорученні є відмітка банку про проведення платежу. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Тобто, у відповідача виник обов’язок поставити товар у п’ятиденний строк від 06.03.2009 р. (з 07.03.2009 р. по 11.03.2009 р.). Поставку товару відповідач у встановлений договором строк не здійснив.

Відповідач частково повернув отриману від позивача передоплату на суму 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.03.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Призначенням даного платежу вказано часткове повернення за непоставлений товар згідно рахунку № 17 від 04.03.2009 р.

Як стверджує позивач в позовній заяві, відповідач поставку передплаченого товару на суму 83267,20 грн. не здійснив, залишок передоплати не повернув.

Позивач надав до суду гарантійний лист № 134 від 10.03.2009 р. відповідача, в якому останній зобов’язувався повернути передоплату на суму 83267,20 грн. згідно графіку: до 27.03.2009 р. – 15000,00 грн., до 06.04.2009 р. – 33000,00 грн., до 10.04.2009 р. – 35267,20 грн. У випадку порушення строків повернення грошових коштів позивачу відповідач зобов’язався сплатити штрафну санкцію в розмірі 30% від суми простроченого платежу. Завірена копія листа додана до позову.

Станом на день подачі позову до суду відповідач вказаний графік повернення суми попередньої оплати не виконав.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар. В спірному договорі сторони погодили строк передачі товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання передоплати.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Статтею 526 того ж Кодексу передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаної норми закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Стаття 693 ЦК України як спеціальна норма закону не встановлює строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором купівлі–продажу № 37 від 05.03.2009 р. строк повернення продавцем суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Стаття 693 ЦК України передбачає можливість виникнення обов’язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару, відмови покупця від свого права згідно договору на отримання товару та пред’явлення вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Гарантійний лист № 134 від 10.03.2009 р. підтверджує факт того, що позивач відмовився від отримання товару та пред’являв відповідачу усні вимоги про повернення предоплати за товар. Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред’явлена вимога.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та в усній формі пред’явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги. Єдиним доказом отримання відповідачем цієї вимоги є гарантійний лист № 134 від 10.03.2009 р., яким він визнав наявність заборгованості перед позивачем. Таким чином, строк повернення попередньої оплати наступив у період з 11.03.2009 р. по 17.03.2009 р. включно, а вже з 18.03.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання для відповідача. Відповідач свої зобов’язання не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення предоплати в сумі 83267,20 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 3206,85 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіркою розрахунків позивача інфляції судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування, помилково встановивши його початок з березня 2009 р., тому що фактично прострочення виконання грошового зобов’язання для відповідача почалося з 18.03.2009 р. Інфляція за березень 2009 р. не нараховується у зв’язку з тим, що сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р.

Таким чином розрахунки позивача є цілком невірними та судом до уваги не приймаються.

За власними розрахунками суду сума інфляції нараховується за період з квітня 2009 р. по червень 2009 р. (за липень 2009 р. інфляція не нараховується у зв’язку з тим, що індекс за даний місяць складав менше 100%, тобто фактично відбувалася дефляція) та складає: 83267,20 грн. х 102,52% = 85365,53 грн. – 83267,20 грн. = 2098,33 грн., де 102,52% – середній індекс інфляції за період з квітня 2009 р. по червень 2009 р. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 3206,85 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2098,33 грн. В частині стягнення інфляції на суму 3206,85 грн. – 2098,33 грн. = 1108,52 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі гарантійного листа № 134 від 10.03.2009 р. нарахував відповідачу 30% штрафу в розмірі 24980,16 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Такі вимоги позивача суд вважає необґрунтованими у зв’язку з наступним:

Наданий позивачем гарантійний лист відповідача не є доказом домовленості між сторонами про внесення змін до умов договору стосовно виникнення нових зобов’язань відповідача повернути суму попередньої оплати згідно графіку, вказаному в листі, та сплати штрафу у розмірі 30% за порушення строків повернення коштів.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що при вирішенні всіх, непередбачених даним договором питань, сторони керуються ГК, ЦК України та діючим законодавством.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ухвалами від 18.09.2009 р. та 13.10.2009 р. суд зобов’язував позивача надати докази письмової домовленості між сторонами про повернення передоплати згідно графіка, наведеного в гарантійному листі відповідача, а також щодо застосування штрафу у розмірі 30% за прострочення строку повернення коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-які докази того, що сторони досягли домовленості про внесення змін до умов договору у такій же самій формі, в якій був оформлений сам договір, ані позивач, ані відповідач до суду не надали.

Таким чином, законні підстави для виникнення права вимоги у позивача та зобов’язання у відповідача в цій частині позову відсутні.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 30% штрафу в розмірі 24980,16 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки в якості забезпечення позову при розгляді справи господарським судом.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ламар” (юридична адреса: 87545, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 97/64; код ЄДРПОУ 14298865; рахунок 26008054004444 в АК МФ „Приватбанк”, МФО 335429) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Уніпроменергосервіс” (юридична адреса: 51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Сачко, 17/51; код ЄДРПОУ 31980150; рахунок 26007043533201 в АТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) суму 85365,53 грн. (а саме: основний борг на суму 83267,20 грн., інфляцію в розмірі 2098,33 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 853,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 180,76 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 1108,52 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 30% штрафу в розмірі 24980,16 грн.

В судовому засіданні 11.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області