Рішення № 6773806, 06.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.09 р.                     Справа № 12/133                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Ахметова Н.В. за доруч.

від відповідача – Сьомка Р.О. за доруч.

від третіх осіб – Козаренко Н.Ю. за доруч.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

-          Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод”, м. Донецьк

-          Товариство з обмеженою відповідальністю “Група “Енерго” , м.Донецьк

-          Державне підприємство “Вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення вартості недостачі вугільної продукції у сумі 2961 грн 00 коп

СУТЬ СПОРУ

Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, м. Макіївка звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м.Донецьк про стягнення вартості недостачі вугільної продукції у сумі 2961 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що з вини відповідача йому було спричинено шкоду, ст.ст. 909, 920, 1166 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність договірних стосунків між ним та позивачем, не доведеність з боку позивача факту недостачі вугільної продукції, тощо.

Враховуючі пояснення відповідача, судом, для з”ясування на підставі якого саме договору відбувалося постачання спірного вугілля, було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Закрите акціонерне товариство “Донецьксталь - металургійний завод” ( ухвала від 25.08.2009 року), Товариство з обмеженою відповідальністю “Група “Енерго” та Державне підприємство “Вугільна енергетична компанія” ( ухвала від 29.10.2009 року)

Представники третіх осіб, надали відповідні пояснення, зокрема повідомили, що вони не були вантажовідправниками спірної вугільної продукції.

Дослідивши обставини справи справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив.

Поставка спірної продукції відбувалася за договором № 2080дс/292 від 01.10.2003 року, який було укладено між Позивачем та ЗАТ “Донецьксталь” – металургійний завод” та додаткової угоди за № 116 від 28.02.2008 року до зазначеного договору.

30.03.2008 року на адресу позивача надійшов вугільний концентрат марки “Ж” за залізничною накладною № 50299209 у трьох вагонах загальною масою 198 тон.

Відповідно до залізничній накладній за № 50299209 вантажовідправником зазначеної продукції виступив відповідач по цій справі.

Згідно пояснення представника позивача, вантаж прибув у справних вагонах, без слідів втрати, та розкрадання під час перевезення, та був виданий позивачу Донецькою залізницею без перевірки маси та кількості місць згідно ст. 52 Статут залізниці, про що свідчать відповідні відмітки на зворотньому боці стороні залізничної накладної.

Прийомка вугільного концентрату проводилася згідно з вимогами Інструкції щодо порядку прийняття прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затв. постановою Госарбітражу від 15.06.1965 року № П-6

При прийомки вугільного концентрату по кількості була виявлена недостача продукції, про що складено акт щодо прийомки продукції по кількості за № 443/п від 30.03.2008 р.

У відповідності з п.п.16, 17 Інструкції № П-6 прийомка вугільного концентрату була зупинена та викликано представника відправника для участі в продовжені прийомки продукції та складання двосторонніх актів. Після спливу встановленого законодавством строку, представник вантожовідправника ( відповідач по цій справі) не з”явився, що відповідно до п.18 Інструкції № П-6 стало підставою для складання акту щодо приймання продукції по кількості за № 433 від 31.03.2008 року за участю представника громадськості.

З врахуванням норми природної втрати, згідно п.27 Правил видачі вантажу, затв. наказом Міністерства транспорту України за № 644 від 21.11.200 р. загальна недостача вантажу у спірних вагонах складала 2820 кг на суму 2961 грн.

Рахунок-фактура постачальника № 9444 від 28.03.2008 року сплачено позивачем у повному обсязі платіжним дорученням № 407 від 03.04.2008 року

Розглядаючи зазначений спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну, фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, приписами частини другої зазначеної статті встановлено, що особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода завдано не з її вини.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені спеціальним Законом ( ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України)

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами ті іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремим видами транспорту, а також відповідальність суб”єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст.909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст.307 Господарського кодексу та п.22 Статут залізниць України, встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник) зобов”язується доставити довірений їй другою стороною ( відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві) , а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної ( коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами ( статутами)

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником зазначається у накладній їх маса.

Згідно до ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У разі пред”явлення позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу по конкретній накладній і встановлення одержувачем на станції призначення недостачі вантажу, що перевозився залізницею, при відсутності підстав для покладання відповідальності на перевізника у випадках, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України, відповідальність у розмірі вартості недостачі продукції може бути покладена на вантожовідправника.

При цьому не має істотного значення, яким документом зафіксована така недостача – комерційним актом залізниці або приймальним актом одержувача, складеним згідно приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого господарського суду України від 13.01.2009 року за № 05-05/243/4.

Тому посилання відповідача на відсутність між ним та позивачем договору постачання, і, як наслідок, що приймальний акт, складений позивачем відповідно до вимог Інструкції П-6 не є належним доказом по справі, судом до уваги не приймається.

Згідно даних, зазначених у накладній за № 50299209, маса нетто вантажу у спірних вагонах складала 198 т., а фактично, при прийомки продукції по кількості, у спірних вагонах виявилося 193,35 тон. У зв”язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу у спірних вагонах та внесення невірних даних про масу вантажу у залізничну накладну № 50299209, позивачу було спричинено майнову шкоду у вигляді вартості недостачі вугільної продукції у спірних вагонах на суму 2961 грн з ПДВ.

З огляду на наведене позовні вимоги позивача, є такими, що підлягають задоволенню

Судові витрати покласти на позивача

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” ( м.Донецьк, вул. Майська, 66 ЄДРПОУ 30962337 на користь Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” ( м. Макіївка, вул. Горького, 1 ЄДРПОУ 32598706) вартість вагової недостачі вугільного концентрату у сумі 2961 грн , витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн

Повний текст рішення підписано 11.11.2009 р.

Суддя