Рішення № 67736508, 30.06.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12923/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Свої вимоги мотивувало тим, що 25 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50006473, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу кредит у розмірі 282 720,83 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 34 554,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставковою, за цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Ауді А3», кузов № НОМЕР_3. 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-12-01374. 02 листопада 2012 року з метою забезпечення зазначеного кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу № 50006473, відповідно до якого відповідач передала позивачу в заставу майно, а саме автомобіль марки «Ауді А5», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Через неналежне виконання умов договору станом на 07 серпня 2016 року відповідач свої зобов'язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 778 475,05 грн., яка складає із основної заборгованості за кредитом у розмірі 595 768,10 грн.; збитків у розмірі 48 938,17 грн.; штрафу у розмірі 105 558,17 грн., трьох відсотків річних у розмірі 18 319,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 891,02 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач остаточно просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 07 серпня 2016 року в розмірі 778 475,05 грн., яка складає із основної заборгованості за кредитом у розмірі 595 768,10 грн.; збитків у розмірі 48 938,17 грн.; штрафу у розмірі 105 558,17 грн., трьох відсотків річних у розмірі 18 319,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 891,02 грн. за кредитним договором № 50006473 від 25 жовтня 2012 року звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974, МФО 300379, місцезнаходження за адресою: 02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, 1 В, офіс «В») на предмет застави автомобіль марки «Audi», модель А5, кузов: НОМЕР_3, 2012 рік випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № АФ 12236 від 24 жовтня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, виданого 25 жовтня 2012 року шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість у розмірі 424 719 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. відповідно до договору застави транспортного засобу № 50006473 від 02 листопада 2012 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

25 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50006473, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу кредит у розмірі 282 720,83 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 34 554,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставковою, за цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Ауді А3», кузов № НОМЕР_3 (а.с.14-22, 23-26,том 1).

24 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля № АФ12236, відповідно до умов якого відповідач придбала автомобіль «Ауді А3», 2012 року випуску (а.с.78, том 2).

02 листопада 2012 року з метою забезпечення зазначеного кредитного договору було укладено договір застави транспортного засобу № 50006473, відповідно до якого відповідач передала позивачу в заставу майно, а саме автомобіль марки «Ауді А3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.27-31, том 1).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, виданого 25 жовтня 2012 року, відповідачу належить автомобіль марки «Ауді А3», кузов № НОМЕР_3, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. 4, том 2).

01 червня 2017 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання договору недійсним відмовлено (а.с.79-83, том 2). Зі змісту рішення вбачається, що 17 вересня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, внаслідок чого змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1».

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно умов кредитного договору передбачено плату за користування кредитними коштами у розмірі 9,90 відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору позичальником ОСОБА_5 належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.

Тому утворилась заборгованість за невиконання умов договору станом на 07 серпня 2016 року за кредитом у розмірі у розмірі 481 015,58 грн., по відсотках у розмірі 57 276,93 грн., а всього на загальну суму 595 768,10 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків, пов'язаних зі сплатою страхових платежів у розмірі 44 952,22 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії платіжних доручень про сплату страхових внесків за період з березня 2015 року по серпень 2016 року на загальну суму 44 952,22 грн. (а.с. 47-115, том 1).

26 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-12-01374 (а.с.40-46, том 1).

Згідно п. 5.5 кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією.

Згідно п. 5.6 кредитного договору в тому випадку, якщо Позичальник в порушення п. 5.5 кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені Позичальника та здійснить виплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії, відповідно до умов передбачених цими загальними умовами кредитування. Позичальник компенсує компанії витрати, пов'язані останньою у зв'язку з виконанням даного доручення в порядку, передбаченому п. 1.7.3 кредитного договору.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення заявлених вимог в частині стягнення матеріальних збитків, пов'язаних зі сплатою страхових платежів за період з березня 2015 року по серпень 2016 року у розмірі 44 952,22 грн.

Позовні вимоги про стягнення витрат, понесених на стягнення заборгованості у розмірі 3 985,95 грн. задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як вбачається з п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

29 березня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство комплексного захисту бізнесу «Дельта М» укладено договір про надання колекторських послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а Агентство приймає на себе зобов'язання надати Замовнику колекторські послуги, відповідно до умов договору, а Замовник - приймати та оплатити їх (а.с.139-146, том 1).

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію рахунку на оплату колекторських послуг № 229 від 31 липня 2015 року (а.с.147, том 1), акт № 65 від 31 липня 2015 року до договору про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року (а.с.148, том 1), платіжне доручення № 50008636 від 07 серпня 20105 року по оплату вартості колекторських послуг (а.с.150, том 1).

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо іншого не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

За змістом п. 6.3 кредитного договору, у разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, вживати необхідних, на розсуд Компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, алое не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з Позичальником. Витрати компанії на такі дії підлягають відшкодуванню Позичальником в повному обсязі.

Згідно п. 8.5 кредитного договору збитки заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинна бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Однак позивачем актами приймання-передачі виконаних робіт не доведено, які саме послуги надано та який результат отриманий.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, понесених на стягнення заборгованості у розмірі 3 985,95 грн.

Щодо стягнення штрафу за порушення п. 3.3 кредитного договору у розмірі 56 544,17 грн. суд виходить з такого.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.3 кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення Позичальником розраховується Компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Позичальником ( для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб).

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у разі порушення Позичальником терміну повернення кредиту та/або Додаткового кредиту, визначеного у ст. 3.3, за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1, Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.

19 травня 2015 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, яка відправлена 29 травня 2015 року (а.с. 36-39, том 1).

Отже, відповідач була зобов"язана повернути кредит до 29 червня 2015 року, однак умови договору не виконала.

Судом перевірено розрахунок штрафу за порушення п. 3.3 кредитного договору та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору: штраф за порушення п. 3.3 кредитного договору становить у розмірі 56 544,17 грн.

Щодо стягнення штрафу за порушення п. 8.3 кредитного договору у розмірі 6 605,88 грн. суд вбачає таке.

Згідно п. 8.3 кредитного договору за кожен випадок порушення Позичальником умов ст.ст. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США, відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або Додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією першої вимоги щодо сплати та відповідно у розмірі еквіваленту 20 Євро чи 25 доларів США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такої вимоги, та у розмірі еквіваленту 25 Євро чи 30 доларів США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такої вимоги.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за кредитним договором, а також доказів отримання чи не отримання відповідачем зазначеної вимоги, тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення п. 8.3 кредитного договору у розмірі 6 605,88 грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення штрафу за порушення п. 8.4 кредитного договору у розмірі 42 408,12 грн. підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно п. 8.4 кредитного договору у випадку будь-якого порушення Позичальником вимог п. 5.5 кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками укладення Позичальником договору страхування із страховою компанією, не авторизованою компанією тощо, Позичальник сплачує Компанії штраф у розмірі 15 % від суми кредиту.

Судом перевірено розрахунок штрафу за порушення п. 8.4 кредитного договору та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору: штраф за порушення п. 8.4 кредитного договору становить у розмірі 42 408,12 грн.

Позивач просив про стягнення інфляційних витрат за період з 16 лютого 2015 року по 07 серпня 2016 року у розмірі 9 891,02 грн.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Суд установив, що умовами кредитного договору, передбачена відповідність повернення повної суми позики на день остаточного розрахунку в сумі, еквівалентній 34 554,00 дол. США за курсом продажу комерційним банком м. Києва на день передачі грошей.

Отже, суд з урахуванням умов кредитного договору та положення статті 533 ЦК України приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Позивач просив про стягнення трьох відсотків річних за період з 16 лютого 2015 року по 07 серпня 2016 року у розмірі 18 319,59 грн.

За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

Так, з урахуванням суми заборгованості - за період з 16 лютого 2015 року по 07 серпня 2016 року три відсотки річних за прострочення складають у розмірі 18 319,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 19 Закону України „Про заставу", що кореспондується із положенням статті 589 Цивільного кодексу України, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором станом на 07 серпня 2016 року становить у розмірі 757 992 грн. 20 коп., яка складає із основної заборгованості за кредитом у розмірі 595 768,10 грн.; збитків у розмірі 44 952,22 грн.; штрафу у розмірі 98952,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 18 319,59 грн.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Частина 2 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» також передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Згідно із п.п. 4 ч. 2 ст. 25 вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Однією із процедур, передбачених ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах

Таким чином, право обтяжувача на продаж забезпечувального обтяження шляхом продажу на публічних торгах може буди передбачено (надано) рішенням суду.

ОСОБА_3 цього, сторони в укладеному договорі застави також передбачили, що заставодержатель має право задоволення свої вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у Заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Заставодавцем своїх зобов'язань перед Заставодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу шляхом звернення стягнення на предмет застави (п.п. 5.1, 5.2 договору застави).

Згідно п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, вимога позивача про звернення стягнення на предмет застави, відповідає умовам договору та вимогам закону.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.

Як убачається з матеріалів справи між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «Юридична фірма Вернер і партнери» було укладено договір про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15 жовтня 2010 року, до якого було укладено додаткову угоду № 8 від 09 січня 2013 року, за якою змінився виконавець зобов'язання - на ТОВ «Юридична фірма Вернер», а також додаткову угоду № 224 від 10 серпня 2015 року (а.с. 170-175, 176-179, 180-183, том 1).

За вказаним договором ТОВ «Порше Мобіліті» замовило у ТОВ «Юридична фірма Вернер» надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях.

Вартість витрат на правову допомогу, відповідно до акту № 619 до Договору про надання юридичних послуг від 15 жовтня 2010 року складає 10 000,00 грн.

Зазначені витрати позивач підтверджує рахунком-фактурою № 618 від 06 травня 2016 року, актом № 619 до Договору про надання юридичних послуг № 24/2010 від 15 жовтня 2010 року, платіжним дорученням № 50008762 від 27 травня 2016 року (а.с.185, 186, 187, том 1) .

Відповідно до п. 47 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42,56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Згідно п. 48 вищезазначеної постанови, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Однак позивачем не надано суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про здійснення діяльності у сфері права та диплом спеціаліста.

За таких обставин, підстав для відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок відповідача в сумі 12 000, 00 грн. судом не встановлено.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 11677 грн. 13 коп. (а.с.194, том 1) відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 757 992,20 грн. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 11 326,81 грн. (757 992,20 грн. х 100% : 778 475,05 грн. = 97 % х 11677,13грн.).

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 11 326,81 грн.

Керуючись Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 22, 509, 525, 526, ч.1 ст. 546, ст.ст. 549, 572, 612, 625, 901, 903, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, п.п. 47, 48 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ст.ст. 10, 11, 12, 42, 56-60, 64, 79, 88, 90,169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 07 серпня 2016 року в розмірі 757 992 (сімсот п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто два) грн. 20 коп., яка складає із основної заборгованості за кредитом у розмірі 595 768,10 грн.; збитків у розмірі 44 952,22 грн.; штрафу у розмірі 98952,29 грн., трьох відсотків річних у розмірі 18 319,59 грн. за кредитним договором № 50006473 від 25 жовтня 2012 року звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974, МФО 300379, місцезнаходження за адресою: 02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, 1 В, офіс «В») на предмет застави автомобіль марки «Audi», модель А5, кузов: НОМЕР_3, 2012 рік випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № АФ 12236 від 24 жовтня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, виданого 25 жовтня 2012 року шляхом продажу вказаного автомобіля на публічних торгах, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість у розмірі 424 719 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн.. 00 коп., згідно договору застави транспортного засобу № 50006473 від 02 листопада 2012 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974, МФО 300379, місцезнаходження за адресою: 02152, м. Київ, вул. Павла Тичини, 1 В, офіс «В») судовий збір у розмірі 11 326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 81 коп.

Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна