Рішення № 6773593, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 37/277                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариство „Донбаскабель” м. Донецьк, ідентифікаційний код 00214505

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00214505

про: стягнення основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 435659, 22 грн., 3% річних в сумі 9281, 01 грн.,

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Єлісоветська К.І. (за довіреністю №305 від 16.07.2009р.);

від Відповідача - Герасімова Н.О. (за довіреністю № 9-319 від 27.07.2009 р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України за клопотанням учасників справи судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 03.11.2009р. на 17.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донбаскабель”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 435659,22грн. та 3% річних – 9281,01грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором про закупівлю №1683 від 15.09.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про закупівлю №1683 від 15.09.2008р., специфікацію до договору, протоколи розбіжностей до договору, розрахунок заборгованості, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та довіреності, претензію, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.38,39)

Відповідач надав відзив від 03.11.2009р. (а.с.37), в якому позовні вимоги визнав частково - лише в сумі заявленого основного боргу в розмірі 381154,17грн., в частині стягнення 3% річних та інфляційної індексації заперечив. У відзиві №1161 від 16.11.2009р. (а.с.49) Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційної індексації заперечив, кваліфікуючи їх як штрафні санкції.

Крім того, Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.50-66).

У судовому засіданні 17.11.2009р. представники сторін підтримали свою позиції, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2008р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Замовник) укладений договір про закупівлю №1683 по результатам відкритих торгів, які відбулись 05.08.2008р. (а.с.а.с.18-22), згідно п.2.1 якого Постачальник зобов’язався передати у власність замовнику продукцію, найменування, кількість та ціна якої, визначена у специфікації, для застосування в шахтах небезпечних по пилу та газу, а Замовник зобов’язується прийняти, здійснити оплату за товар.

19.09.2008р. та 29.09.2008р. відповідно сторонами були підписані протоколи розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей до договору про закупівлю (а.с.а.с.23,24), внаслідок чого певні умови договору були узгоджені в іншій редакції, ніж за текстом договору.

Розділ 4 зазначеного договору (в остаточній редакції за протоколом узгодження розбіжностей) фіксує домовленості сторін щодо умов постачання товару, з яких:

-          поставка товару здійснюється на умовах FCA склад Продавця (83007, м. Донецьк, вул.. Заварзіна, 1). Вантажоодержувач ВП „Управління матеріально-технічного постачання, ДП „ДВЕК” (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 1);

-          Постачальник при відвантаженні надає Замовнику наступні документи: рахунок-фактуру або рахунок на товар, залізничну або товаротранспортну (товарну) накладну на кожну партію Товару, акт приймання-передачі Товару, сертифікат якості, завірений „мокрою” печаткою заводу – виробника;

-          датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля станції відвантаження, яка зазначена у залізничній накладній, або дата вказана Замовником на товаросупроводжувальних документах;

-          прийняття товару по якості проводиться відповідно до Інструкції П-7, а по кількості – відповідно до Інструкції П-6.

Згідно умов розділу 6 зазначеного договору (в остаточній редакції за протоколом узгодження розбіжностей) передбачені, зокрема, наступні умови та форма розрахунків:

-          Замовник здійснює розрахунки з Постачальником в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за умовами, вказаними в п.6.2 цього договору;

-          оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

При цьому, положеннями п.п. 3.3., 6.3. договору сторони дійшли згоди, що закупівля буде здійснюватися по заявкам Замовника узгодженими партіями за наявністю коштів у Замовника на відповідні цілі.

Пунктом 12.1. договору сторони встановили його строк до 31.12.2008р.

Співставлення первісних умов виконання грошових зобов’язань за текстом договору про закупівлю №1683 від 15.09.2008р. із остаточними умовами за протоколом узгодження розбіжностей від 29.09.2008р. вказує на те, що сторонами виключена залежність здійснення Замовником розрахунків (момент їх настання) від отримання відповідного бюджетного фінансування.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена Відповідачу поставка товару, передбаченого Специфікацією (а.с.25), на загальну суму 781154,17грн. що підтверджується видатковими накладними, доданими до матеріалів справи (а.с.а.с. 9-12,16) та довіреностями №№ 1170, 1171 (а.с.15,17)

Як вбачається із акту звірення розрахунків (а.с.50), підписаного сторонами без зауважень, грошові зобов’язання зі сплати отриманого товару Відповідачем були виконані частково – у сумі 400000грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 381154,17грн., з приводу погашення якої Позивачем була надіслана (а.с.26) претензія №06/1012 (а.с.27).

У зв’язку з незадоволенням її вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім суми заборгованості нарахованих 3% річних та інфляційну індексацію.

Відповідач позовні вимоги визнав лише в частині стягуваної заборгованості в розмірі 381154,17грн. (а.с.37), вказуючи на важке фінансове становище. У відзиві №1161 від 16.11.2009р. (а.с.49) Відповідач заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційної індексації, кваліфікуючи їх як штрафні санкції.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України часткове визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову у відповідній частині за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують пррав і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою, повноваження якої підтверджується довіреністю № 9-319 від 27.07.2009р.;

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Щодо відсутності суперечності визнання основного боргу вимогам закону позиція суду полягає в такому:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору №1683 від 15.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №1683 від 15.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, яке кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до договору №1683 від 15.09.2008р., а саме - протягом 10 банківських днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних Позивач здійснив поставку товару Відповідачу 30.09.2008р. та 02.10.2008р., що має наслідком виникнення обов’язку з його оплати 14.10.2008р. та 16.10.2008р. відповідно.

Однак, як було встановлено судом, Замовник не у повному обсягу виконав свої грошові зобов’язання зі сплати означеного товару, що кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу.

Оскільки наявність боргу у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не тільки спростована, але й визнається, остільки позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – в сумі 381154,17грн.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.а.с. 7,8) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення:

- інфляційної індексації частково – у розмірі 52625,78 грн., оскільки Позивач всупереч вказаних ним рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997р. до суми заборгованості 101482,08грн., обов’язок зі сплати якої виник вже після 15 жовтня 2008р. (а саме – 16.10.2008р.), застосував індекс інфляції за жовтень 2008р.;

-          3% річних у повному обсягу – у розмірі 9281,01грн.

Заперечення Відповідача відносно стягнення означених сум судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами договору в його остаточній редакції бюджетне фінансування жодною мірою не впливає на строк виконання грошових зобов’язань, а за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України стягнення на вимогу кредитора 3% річних та інфляційної індексації понад суми боргу є обов’язковими наслідками прострочення грошового зобов’язання, встановленого судом та визнаного Відповідачем, настаннях яких (наслідків) не залежить від вини боржника. При цьому, з огляду на положення ст. 230 Господарського кодексу України відповідні суми не є штрафними санкціями, а опосередковують інші самостійні способи судового захисту.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариство „Донбаскабель” м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505) до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505) про стягнення основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 435659, 22 грн. та 3% річних в сумі 9281, 01 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505) на користь Відкритого акціонерного товариство „Донбаскабель” м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505) заборгованість в сумі 381154,17грн., інфляційну індексацію в сумі 52625,78грн. та 3% річних в сумі 9281, 01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо інфляційної індексації відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505) на користь Відкритого акціонерного товариство „Донбаскабель” м. Донецьк (ідентифікаційний код 00214505)) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 4430 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя