Рішення № 6773583, 17.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.09 р.                     Справа № 22/272                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал – Центр”, м. Київ, ідентифікаційний код 31202310

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Правозахисник 09”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34003774

про: повернення попередньої оплати у сумі 53025грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Татьков В.А. (за довіреністю №630 від 13.01.2009р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 13.10.2009р. на 27.10.2009р., з 27.10.2009р. на 10.11.2009р., з 10.11.2009р. на 17.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2009р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал – Центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” про стягнення грошових коштів за невиконання договору № 19/05/08-1 від 19.05.2008 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2009р. Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України було замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Правозахисник 09”, м. Донецьк та направлено справу за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Згідно резолюції заступника Господарського суду Донецької області від 23.09.2009р. справу №22/272 передано у провадження судді Попкова Д.О.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором доручення № 19/05/08-1 від 19.05.2008р., внаслідок чого виникли підстави для стягнення грошових коштів, включаючи штрафні санкції, 3% річних та інфляційну індексацію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір доручення № 19/05/08-1 від 19.05.2008р.; платіжне доручення; претензію №20/11/08 від 20.11.2008р.; лист №699 від 26.02.2009р.; розрахунок заборгованості, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою №511 від 10.11.2009р. (а.с.100) Позивач зменшив позовні вимоги, наполягаючи на поверненні суми здійсненої попередньої оплати у розмірі 53025грн.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.26, 27, 35-72, 91-99, 104), у тому числі – пояснення від 10.11.2009р. щодо відліку строку виконання завдання, обумовленого договором доручення №19/05/08-1 від 19.05.2008р., і відносно правової природи стягуваних коштів, а також – від 17.11.2009р. відносно нормативного обґрунтування остаточних вимог.

Відповідач, яким в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 07.09.2009р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Правозахисник 09”, у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи, інформацією Головного управління статистики у Донецькій області (а.с.103) та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.71, 72), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи, незалежно від повернення конвертів з ухвалою суду, оскільки до компетенції останнього не віднесено обов’язку із фактичного встановлення місцезнаходження юридичних осіб.

Позивач у судовому засіданні 17.11.2009р. підтримав свою остаточну позицію, викладену письмово у заяві №511 від 10.11.2009р. та поясненнях №510 від 10.11.2009р., №665 від 17.11.2009р., наголосивши у судовому засіданні 10.11.2009р. та 17.11.2009р. , що ст.ст. 15, 526 та 610 Цивільного кодексу України є нормативним обґрунтуванням цих вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Синиченко” (Повірений), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Правозахисник 09”, м. Донецьк, та Позивачем (Довіритель) укладено договір доручення №19/05/08-1 (а.с.а.с. 6,7), згідно п.п.1.1, 1.2, 4.2. якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе обов’язок від імені і за рахунок Довірителя здійснити в інтересах останнього необхідний комплекс юридичних дій, пов’язаних з процедурою визнання права власності на самовільно реконструйований об’єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, корп. 34, з отриманням правовстановлюючого документу на об’єкт нерухомості з відображенням у ньому збудованого третього поверху. Довіритель зобов’язується сплатити Повіреному винагороду та компенсувати понесені Повіреним витрати у зв’язку з виконанням доручення, на умовах та в порядку, передбаченому цим договором. Повірений зобов’язується виконати доручення Довірителя в термін не пізніше 6 місяців з моменту отримання попередньої оплати послуг згідно з п. 2.2 та отримання необхідних для виконання доручення документів згідно з п.3.3.4.

Відповідно до умов розділу 2 договору встановлений наступний порядок розрахунків:

- загальна сума цього договору складає 75750,00грн. у т.ч ПДВ 20% - 12625,00грн. В загальну суму цього договору включаються: винагорода Повіреного, всі обов’язкові платежі, пов’язані з виконанням доручення;

- Довіритель сплачує аванс у розмірі 70% від загальної суми договору, а саме 53025,00грн. у т. Ч. ПДВ 20% - 8837,5грн. протягом 3-х банківських днів після підписання даного договору;

- залишок в розмірі 30% від загальної суми договору, а саме 22725,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 3767,5грн. Довіритель сплачує на момент передачі правовстановлюючого документу на об’єкт нерухомості з відображенням у ньому збудованого третього поверху, який повинен бути зареєстрований в органах БТІ згідно чинного законодавства. Факт повного виконання Сторонами взятих на себе обов’язків за цим договором оформлюється шляхом складання та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Положеннями п. 6.7. договору сторони встановили відповідальність Повіреного за несвоєчасне виконання необхідного комплексу юридичних дій за договором у вигляді штрафу у розмірі 10% від загальної суми цього договору.

21.05.2008р. був складений реєстр документів (а.с.94), що містив підписи осіб, вказаних як представники сторін за договором доручення та засвідчував передання Довірителем Повіреному оригіналів договору купівлі-продажу від 27.09.2005р. з витягом про державну реєстрацію в БТІ, технічного паспорту та довіреності від Позивача.

Позивачем згідно рахунку Відповідача був здійснений авансовий платіж в сумі 53025,00грн., яка відповідає вимогам п. 2.2. договору від 19.05.2008р., що підтверджується платіжним дорученням №004100 від 27.05.2008р. (а.с.8).

20.11.2008р. Позивачем була складене претензія №20/11/08 від 20.11.2008р. (а.с.9) на адресу Відповідача з вимогами про сплату протягом 10-ти днів з дня отримання даної претензії - штрафу у розмірі 10% від загальної суми цього договору

26.02.2009р. Позивачем був складений на ім’я Відповідача лист №699 (а.с.10) з повідомленням про закінчення терміну виконання зобов’язання та вимогою надати письмову відповідь про хід виконання доручення та фактично виконану роботу протягом тижня від дня отримання цього листа.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення сумі 67184, 35 грн.

Остаточною заявою №511 від 10.11.2009р. (а.с.100) Позивач, зменшивши розмір вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, вимагає стягнення з Відповідача 32025грн., кваліфікуючи у поясненнях №510 від 10.11.2009р. (а.с.92) правову природу стягуваних коштів у сумі 53025грн. як повернення попередньої оплати, перерахованої згідно платіжного доручення від 27.05.2008р. №004100.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, свою позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, а також ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.27), складеному Позивачем на вимогу суду.

Суд розглядає справу в контексті остаточних вимог, викладених у заяві №511 від 10.11.2009р. (а.с.100), з урахуванням пояснень №510 від 10.11.2009р. (а.с.92), оскільки за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач до прийняття рішення у справі управнений змінювати предмет спору, у тому числі – шляхом виключення з нього вимог про стягнення інфляційної індексації, 3% річних та штрафу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та остаточної редакції позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до повернення Позивачу попередньої оплати, здійсненої за платіжним дорученням №004100 від 27.05.2008р. за договором договір доручення № 19/05/08-1 від 19.05.2008р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору доручення № 19/05/08-1 від 19.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб’єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються саме на договорі доручення № 19/05/08-1 від 19.05.2008р., правова природа якого та кореспондуючи права і обов’язки сторін зумовлюють застосування до спірних правовідносин норм глави 68 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Оскільки Позивач остаточно вимагає повернення йому попередньої плати, остільки суд у світлі визначеної вище сукупності обов’язкових для задоволення заявлених позовних вимог оцінює їх законність з точки зору наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал – Центр” права на отримання здійсненної ним попередньої оплати за договором доручення та порушення цього права Відповідачем у вигляді не повернення цієї суми Довірителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України та умов п. 1.1. договору доручення №19/05/08-1 від 19.05.2008р. внаслідок його укладання Позивач набув кореспондуючого обов’язку Відповідача права вимагати останнім від іменні та за рахунок Довірителя здійснити певні дії.

В свою чергу, виходячи з умов п.п. 1.2., 2.1., 2.2. та 2.3. договору передбачені платежі Позивача на користь Відповідача (у тому числі – і стягувана попередня оплата) є платою за виконання обов’язку за договором доручення та умовами забезпечення Повіреного необхідними засобами і відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням доручення у розумінні ст.1002 та ч.2 ст. 1007 Цивільного кодексу України.

Між тим, діюче законодавство безпосередньо не встановлює обов’язку Повіреного здійснювати повернення Довірителю у якості попередньої оплати отриманої плати за виконання доручення, засобів, відшкодування витрат тощо незалежно від стану виконання доручення. Вказані Позивачем ст.ст. 15, 526 та 610 Цивільного кодексу України жодною мірою нормативно не обґрунтовують заявлених вимог.

Не передбачає обов’язків з повернення попередньої оплати і договір доручення, а положення:

- п. 3.2.5., яке встановлює право Повіреного відмовитись від виконання обов’язку та повернення отриманого за договором у разі неможливості виконання зобов’язань, не може розцінюватися в такому контексті, оскільки повернення грошових коштів покладено у залежність від повідомлення Повіреним Довірителя про неможливість виконання зобов’язань, доказів чого наразі не представлено;

- п. 3.4.2., яке встановлює право Довірителя розірвати договір та вимагати повернення грошових коштів у випадку, якщо зобов’язання виконуються настільки повільно, що утворюють загрозу їх невиконання у встановлений термін, не може розцінюватися в такому контексті, оскільки за змістом ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України це є визначеним сторонами наслідком розірвання договору доручення, доказів чого (розірвання) наразі не представлено.

Відсутність обов’язку із повернення попередньої оплати у правовідносинах за договором доручення – відповідний припис вставлений ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України як право покупця за договором поставки (купівлі-продажу) - у світлі взаємообумовленості обов’язку і права відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України дає суду підстави для висновку про відсутність у Позивача суб’єктивного права, на судовому захисті якого він наполягає.

В свою чергу, відсутність певного права як такого об’єктивно унеможливлює його порушення, тим більше, що у розглядуваному випадку Позивачем навіть не було надано доказів надсилання (отримання Відповідачем) вимоги про повернення стягуваної суми.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством. Отже, за відсутністю доказів існування у Відповідача обов’язку із повернення Позивачеві стягуваної суми попередньої оплати, позовні вимоги останнього про примусове виконання такого обв’язку відхиляються як юридично і доказово неспроможні.

Приймаючи до уваги, що причиною виникнення розглядуваного спору є неотримання Довірителем очікуваних наслідків виконання Повіреним обумовленого договором доручення у встановлений строк, питання про захист прав Позивача за умов чинності відповідного договору має вирішуватися у світлі застосування інших, ніж запропонованих у цій справі, способів судового захисту.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал – Центр”, м. Київ (ідентифікаційний код 31202310) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Правозахисник 09”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34003774) про повернення попередньої оплати у сумі 53025грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя