Ухвала суду № 67735620, 14.07.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

14 липня 2017 року м. Рівне

Суддя судової палати з розгляду у цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, приватного підприємства – фірми "Інтур" про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського міського суду від 5 січня 2017 року позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, приватного підприємства – фірма "Інтур" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме торговий павільйон загальною площею 157,30 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Рівне, вул. Київська, 40 ж, та є власністю ОСОБА_2 та приватного підприємства – фірми "Інтур" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.01.2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 382, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11293361000 від 04 лютого 2008 року в розмірі 32 112,62 доларів США - заборгованість по кредиту та процентам та 11090,21 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, приватному підприємству – фірмі "Інтур" на підставі договору купівлі-продажу, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановлено початкову ціну предмета іпотеки за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, яка на момент укладення договору іпотеки становила 967 700 гривень або на підставі оцінки майна суб’єкта оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, 04 травня 2017 року (згідно штампу суду) представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.297 ЦПК України, а саме: не сплачено судовий збір та подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалою судді Апеляційного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишено без руху та надано п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків, шляхом подання до Апеляційного суду Рівненської області оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.

Крім того, надано ОСОБА_2 строк тридцять днів з моменту отримання копії даної ухвали для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та надання відповідних доказів щодо цього для вирішення питання про його поновлення.

Копію даної ухвали від 29 травня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, було направлено відповідачу ОСОБА_2 та її представнику ОСОБА_3 на адресу зазначену в апеляційній скарзі, що підтверджується супровідним листом суду.

Відповідач ОСОБА_2 отримала вказану ухвалу 31 травня 2017 року, а її представник ОСОБА_3 02 червня 2017 року, що підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду, 07 червня 2017 року представником відповідача надіслано заяву про часткове усунення недоліків апеляційної скарги, додатком якої є оригінал квитанції № 93 від 06.06.2017 року, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, 03 липня 2017 року від представника відповідача надійшло пояснення в якому вказує, що рішення суду від 5 січня 2017 року отримане 01 лютого 2017 року, уповноваженим представником особи, яка приймала участь у справі однак, не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення повного тесту судового рішення місцевого суду у даній справі, а апеляційну скаргу подано фактично 10 лютого 2017 року. Цю обставину підтверджує накладною кур’єрської служби № 331240 від 10.02.2017 року.

Водночас, з поданням апеляційної скарги 10.02.2017 року, було подано суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Зазначає, що з аналізу Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, вбачається, що даними нормативними актами не встановлено кінцевих (крайніх) строків, протягом яких суб’єкт підприємницької діяльності має доставити кореспонденцію на адресу отримувача. Вказує на те, що про обставину, що кур’єрською службою було доставлено апеляційну скаргу адресату: Рівненському міському суду, тільки 04 травня 2017 року, скаржнику стало відомо лише зі змісту отриманої 03 червня 2017 року, копії ухвали апеляційного суду від 29.05.2017 року. Просить врахувати, що скаржник не може будь-яким чином впливати на дії чи/або діяльність кур’єрської служби, а тим більше, нести відповідальність за ведення кур’єрською службою господарської діяльності.

Зазначає, що згідно ч.2 ст. 255 ЦК України правила, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Тому, беручи наведені обставини вважає, що накладна кур’єрської служби №331240 від 10.02.2017 року, є належним письмовим доказом, який підтверджує своєчасність подання скаржником апеляційної скарги в розумінні ч.1 ст. 294 ЦПК України, та ч.2 ст. 255 ЦК України.

Наведені обґрунтування пропуску строку подання апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України», суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Вбачається, що з моменту ухвалення оскарженого рішення місцевого суду від 05 січня 2017 року ОСОБА_2 не цікавилася вказаним судовим провадженням, що свідчить про невиконання нею своїх процесуальних обов'язків, визначених ч. 3 ст. 27 ЦПК України.

29 червня 2017 року з Апеляційного суду Рівненської області на адресу "ddostavka.com" було направлено запит про надання інформації, щодо здійснення доставки кореспонденції даною кур’єрською службою в цій справі строком майже в три місяці, зокрема апеляційних скарг. Цей же запит в поштовим зв’язком був направлений за адресою офісу вказаному на сайті.

На цьому ж сайті розміщена інформація про строки доставки по України, який складає не більше доби, в інші країни від одного дня до 7 днів і тільки в Туркменістан 14 днів.

5 та 10 липня 2017 року повторно на вказану електронну адресу направлялись нагадування.

Викликаний 10 липня 2017 року через сайт "ddostavka.com" кур’єр для вручення документів для відправки адресату не з’явився і повідомлень щодо його явки електронну адресу суду не надійшло.

За повідомленням власника офісу ОСОБА_5, де зареєстроване представництво ddostavka.com" в м. Рівне, він не співпрацює з цією кур’єрською службою з 2017 року.

Станом на момент винесення даної ухвали відповідь на вказаний запит на адресу суду ні в письмовій, ні в електронній формі так і не надійшла.

Наявні в справі два целофанові пакети в яких подано до місцевого суду апеляційні скарги не містять логотип кур’єрської служби, адресу відправника та отримувача, штрих кодовий ідентифікатор, відтиски державного знака, що підтверджує оплату послуг та дату відправлення кореспонденції. Використані при здачі до місцевого суду накладні також не містять будь-яких ідентифікуючих знаків. Зразок цих накладних є у вільному доступі для копіювання на сайті кур’єрської служби.

Отже, зазначені вище целофанові пакети та копії заповнених від руки накладних не є доказом здачі до установи зв’язку апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у визначений строк вимоги ухвали не виконано та недоліки апеляційної скарги не усунуто, підстави наведені представником в поясненні від 03.07.2017 року не можна визнати поважними, а тому вони не приймаються судом до уваги.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України встановлено, що якщо заяву про поновлення строків не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 січня 2017 року слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.297 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 5 січня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, приватного підприємства – фірми "Інтур" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області ОСОБА_1