Ухвала суду № 67731714, 10.07.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/2290/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1246/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар Кошельник В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 17 травня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що 20.12.2013 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №2007379192 (надалі - Договір), за яким відповідач отримав кредит у сумі 42578 грн. та взяв на себе зобовязання належним чином використати та повернути Банку кредитні кошти у строк визначений Договором, а також у відповідності до п.1.2.1. цього договору сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, що визначені кредитним договором та додатком №1 «Графік платежів». Позивач вказує, що 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір факторингу №22/12/14/1-2, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право грошової вимоги за Договором №20007379192 від 20.12.2013 року. Позивач вказує, що в порушення умов зазначеного Договору відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Оскільки, як вказував позивач, зобовязання по Договору відповідачем не виконані, тому станом на 19.08.2015 року заборгованість ОСОБА_1 склала 50387,38 грн., з яких 38118,55 грн. залишок заборгованості за Договором, 4791,94 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 7476,89 грн. несплачена комісія за користування кредитом. На підставі вищевикладеного, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь кредитну заборгованість в розмірі 50387,38 грн.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 25 листопада 2015 року відмовлено у прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення моральної шкоди.

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 14 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитну заборгованість станом на 19.08.2015 року в сумі 50387, 38 грн., з яких: 38118,55 грн. залишок заборгованості за кредитом; 4791,94 грн. несплачені відсотки за користування кредитом; 7476,89 грн. несплачена комісія за користування кредитом. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду від 01 грудня 2015 року закрито.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 18 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Старокостянтинівського районного суду від 14 грудня 2015 року за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 30 березня 2016 року залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 11 квітня 2016 року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1П до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення моральної шкоди та обєднанні її з первісним позовом.

Ухвалою Апеляційного Суду Хмельницької області від 08 червня 2016 року ухвалу Старокостянтинівського районного суду від 11 квітня 2016 року скасовано і питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 передано на новий розгляд того ж суду першої інстанції.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 10 січня 2017 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення моральної шкоди та обєднання зустрічного позову в одне провадження із первісним позовом.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 17 травня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором станом на 19.08.2015 року в сумі 50387 (пятдесят тисяч триста вісімдесят сім) грн. 38 коп., з яких: 38118,55 грн. заборгованість по тілу кредиту; 4791,94 грн. заборгованість по відсоткам; 7476,89 грн. комісія за користування кредитом. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що рішення є незаконним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи. ОСОБА_1 вказує, що судом допущено однобічність, неповноту та необєктивність в дослідженні доказів по справі. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалось питання на підтвердження реальності виконання договору факторингу між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна». На думку апелянта, суд в рішенні лише обмежився констатацією факту укладення договору факторингу та загалом його наявністю і умовами. ОСОБА_1 вказує, що суд не дослідив питання, чи погашено його боргове зобовязання перед ПАТ «ОТП Банк». Апелянт вважає, що суд незаконно не залучив в якості третьої особи без самостійних вимог ПАТ «ОТП Банк» та не зясував, чи має вказана юридична особа будь-які претензії майнового характеру до нього. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт та представник ТОВ « ОТП Факторинг Україна» до суду не зявилися, однак про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Апелянт про причини неявки суд не повідомив, а від представника ТОВ « ОТП Факторинг Україна» надійшло клопотання щодо розгляду справи за його відсутності.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 20 грудня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2007379192, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 42578 грн. на строк 48 місяців, з 20 грудня 2013 року по 20 грудня 2017 року, зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

За умовами п. 1.4.1. цього Договору ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання погашати заборгованість по кредиту щомісячними платежами в розмірі 1930 грн. відповідно до Графіка платежів, що є додатком №1 до договору кредиту, а також щомісяця разом зі сплатою процентів та заборгованості по кредиту сплачувати визначену Графіком платежів комісію за управління кредитом у розмірі 745 грн. 12 коп., що є складовою щомісячного платежу по кредиту. /п.1.1, п.1.2.1, п.1.4.1-1.4.4/.

Відповідно до п.1.5.4. Договору сторони визначили, що у разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого із щомісячних платежів, Банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань за кредитним договором. В цьому разі позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога.

Положеннями п. 3.6. Договору закріплено право Банку відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором третій особі.

Зазначені обставини підтверджуються договором про надання споживчого кредиту №2007379192 від 20.12. 2013 року та додатками до нього. (т.1 а.с. 8-11).

Також 20.12.2013 року між ПрАТ «Ренесанс життя» та ОСОБА_1 укладено договір страхування №01/022007379192, відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є майнові інтереси, які не суперечать чинному законодавству України, повязані із життям, здоровям, працездатністю страхувальника, який є застрахованою особою за умовами договору страхування і сума страхової премії становить 5328 грн. ( п. 2) ( т.1 а.с. 67-69).

Суд першої інстанції правильно встановив, що ПАТ «ОТП Банк» виконав свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №2007379192 від 20.12.2013 року, надавши відповідачу грошові кошти, передбачені кредитним договором на загальну суму 42578 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 20 грудня 2013 року (т.1 а.с.50), а також меморіальними ордерами №20646872 та №20646873 від 20 грудня 2013 року (т.1 а.с.82-83).

22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу №22/12/14/1-2, за умовами якого ПАТ «ОТП Банк» передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за кредитними зобов'язаннями до своїх боржників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №2007379192 від 20.12.2013 року позичальник ОСОБА_1 (т.1 а.с. 17-27).

Як вбачається із акту приймання-передачі № 2 реєстру боржників № 2 від 22.12.2014 року до договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року ПАТ «ОТП Банк» відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв на виконання Договору факторингу права грошової вимоги за кредитним договором №2007379192 від 20 грудня 2013 року (запис №4262 в Додатку №1 до Реєстру боржників №2) (т.1 а.с.146-153).

В силу умов договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року, що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні за Договором про надання споживчого кредиту №2007379192 року, що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №2007379192 від 20.12.2013 року ОСОБА_1 своєчасно не виконував і станом на 19.08.2015 року заборгованість по вказаному Договору становить 50387 грн. 38 коп., з яких: 38118 грн. 55 коп. заборгованість по тілу кредиту, 4791 грн. 94 коп. несплачені відсотки за користування кредитом, 7476,89 грн. несплачена комісія за користування кредитом. Враховуючи, що відповідачем не оспорювався розмір боргу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, а зазначена заборгованість підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним, колегія суддів вважає їх безпідставними, адже судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення застосовано положення ст. ст. 256, 257, 1054, 1081, 1082 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не досліджувалося питання щодо реальності виконання договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року, який укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не заслуговують на увагу, адже предметом судового розгляду є спір про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» кредитної заборгованості і на час розгляду справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом вищезазначений договір факторингу є неоспореним. А згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було досліджено питання, чи погашені кредитні зобовязання ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» є безпідставними, адже у відповідності до ст. 212 ЦПК України судом першої інстанції було дано оцінку усім доказам, що надавалися сторонами та їх представниками, в тому числі квитанціям №32 від 20.01.2014 року та №67 від 03.02.2014 року. (т. 1 а.с. 50). Інших належних та допустимих у розумінні ст. ст. 58, 59 ЦПК України доказів того, що позичальник виконав у повному обсязі свої кредитні зобовязання по спірному Договору перед ПАТ «ОТП Банк» апелянтом не надано.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в тій частині, що позивач не має права на звернення до суду із відповідним позовом не ґрунтуються на вимогах закону, адже ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відповідності із договором факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року набув права кредитора, а відтак є належним позивачем. І вказана обставина підтверджується слідуючими доказами.

Так, згідно договору про надання споживчого кредиту №2007379192 від 20.12.2013 року, що укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 вбачається, що останній отримав кредит у розмірі 42578 грн. на строк 48 місяців, з 20 грудня 2013 року по 20 грудня 2017 року, зі сплатою 15% річних за користування кредитом. (т. 1 а.с. 8-10).

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу №22/12/14/1-2, за умовами п. 1 якого ПАТ «ОТП Банк» (Клієнт) передає, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (Фактор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. (т.1 а.с. 17-27).

Згідно акту приймання-передачі № 2 реєстру боржників № 2 від 22.12.2014 року до Договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв згідно з вимогами п.8.3. Договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року реєстр Боржників №2 від Клієнта від 22.12.2014 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору: кількість боржників 6206, загальна сума заборгованості 56814758,28грн. (т. 1 а.с.146).

Відповідно до Додатку №1 до реєстру боржників №2 до Договору факторингу№22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року наявний запис під №4262 ОСОБА_1, кредитний договір №2007379192 від 20.12.2013 року, залишок заборгованості за кредитом 38118,55грн., сума відсотків за користування кредитом 4791,94грн., комісія 7476,89грн., загальна сума заборгованості 50387,38грн. ( т. 1 а.с. 147-152).

Як вбачається із витягу з Додатку №1 до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року станом на 25.03.2016 року в перелік Кредитних договорів, що входять до кредитного портфелю є кредитний договір №2007379192 від 20.12.2013 року, боржник ОСОБА_1 ( т. 1 а.с.153), права грошової вимоги за кредитним договором №2007379192 від 20 грудня 2013 року (запис №4262 в Додатку №1 до Реєстру боржників №2) (т.1 а.с.146-153).

Посилання апелянта в скарзі на те, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ОТП Банк» є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, адже ТОВ «ОПТ Банк» відповідно до Договору факторингу №22/12/14/1-2 від 22.12.2014 року передав право грошової вимоги за спірним кредитним договором позивачу, ОСОБА_1 направлялося повідомлення про відступлення права вимоги його заборгованості по вказаному кредитному договору ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» і рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь позивача не може вплинути на права та обов'язки ТОВ «ОТП Банк».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_2

Судді /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_______________Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Справа № 22ц/792/1246/17

Доповідач Корніюк А.П. Категорія: 27