Ухвала суду № 67728742, 13.07.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2566/17 Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.

Є.У. № 320/11367/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В 18.04.2017 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист про стягнення з неї на користь ТОВ «Житломасив» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2 714,24 грн. та судового збору в розмірі 236,50 грн. таким, що не підлягає виконанню. Заяву обґрунтовує тим, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час набрання рішенням законної сили) виконавчі листи можуть бути предявлені до виконання протягом 1 року, якщо інше не передбачено законом. Оскільки рішення суду набрало чинності 16.07.2015, річний термін сплив 16.07.2016, отже на час отримання позивачем виконавчого листа строк предявлення його до виконання закінчився.

УхвалоюМелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні у звязку із такими обставинами.

Відмовляючи боржнику у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що строк предявлення виконавчого листа до виконання не сплинув, оскільки Законом України «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 06.10.2016 року, передбачений трирічний строк предявлення документів до примусового виконання.

Проте в повній мірі з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на такі обставини.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обовязковість рішень суду.

За ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Мелітопольським міськрайонного суду Запорізької області від 15.06.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду від 16.07.2015 року, позовні вимоги ТОВ «Житломасив» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утриманням будинку та прибудинкової території задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Житломасив» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року в розмірі 2714 грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 236,50 грн. /а.с.170, 189-190/.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону на час набрання рішенням законно сили), виконавчі документи, зокрема, по виконанню судових рішень можуть бути предявлені до виконання протягом року.

Отже, за загальним правилом, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, мав бути предявлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Частиною першою ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, передбачено, що виконавчі документи можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох років.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень. п.п. 5-7 Розділу Перехідні положення Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

25.11.2016 від представника позивача надійшла заява про видачу виконавчих листів/а.с.196/.

На підставі вказаного рішення та заяви представника позивача судом було видано виконавчі листи про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року в розмірі 2714 грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 236,50 грн., про що свідчить відмітка на вказаній заяві/а.с.196/.

Судом у виконавчому документі вказано строк предявлення виконавчих листів до виконання 16.07.2018р.

Відповідно до ч.2 ст.368 ЦПК України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Згідно положень ч.1 ст.369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа) у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк предявлення виконавчого документа до виконання. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. При цьому, словосполучення «або з інших причин» у реченні першому ч. 4 ст. 369 ЦПК України стосується словосполучення «якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, відповідно до змісту ст. 369 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обовязок у звязку з його припиненням.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобовязання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обовязку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобовязань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; предявлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на предявлення цього листа до виконання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять даних, а заявником не надано жодних доказів про те, що виконавчий лист було видано помилково, або що обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Крім того для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими повязується відсутність обовязку боржника, виникли вже після винесення судом рішення. В іншому разі через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбувається ревізія законності рішення суду, що не передбачено процесуальним законодавством.

Отже, зміст виданого місцевим судом виконавчого листа повністю відповідає резолютивній частині судового рішення, яке набуло законної сили, а отже вказаний лист не було видано помилково, а тому, підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Із заявою про виправлення помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа в частині зазначення дати його предявлення до примусового виконання боржник до суду не звертався.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий лист видано помилково, судове рішення вже виконано, заявник суду не надав.

За вказаних обставин передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не має.

Пропуск стягувачем процесуального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не є підставою для задоволення заяви боржника. Вказаний строк може бути поновлений судом, який видав виконавчий документ, в порядку, передбаченому ст.371 ЦПК України.

За положенням ст.312 п.2 ЦПК України за результатами розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції змінює або скасовує ухвалу з цього питання, якщо воно вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному рішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст.ст.307,312 п.2,313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 травня 2017 року по цій справі змінити в частині правового обґрунтування підстави відмови у задоволенні заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: