Ухвала суду № 67727575, 05.07.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/3807/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., КУШТАНА Б.П.

при секретарі СОЧЦІ І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання недійсним свідоцтва та скасування реєстрації права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тячівського районного суду від 12 грудня 2016 року, -

встановила:

Позивач ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Тячівського районного суду від 12.12.2016, якою позов залишено без розгляду. Сторона вважає ухвалу постановленою з порушенням норм процесуального права, оскільки її представник адвокат ОСОБА_2 не зявився в судове засідання 12.12.2016 з поважної причини був зайнятий в іншому судовому процесі, про що повідомив суд завчасно і клопотав про відкладення розгляду справи. Суд на це уваги не звернув і неправильно застосував положення ст.ст. 169, 207 ЦПК України, що потягло порушення права позивача на судовий захист. Просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження судового розгляду.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач ОСОБА_3 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який апеляцію підтримав, розглянувши на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України справу у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Ухвалою від 12.12.2016 Тячівський районний суд залишив позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України (а.с. 122). Із таким судовим рішенням колегія суддів погодитись не може, оскільки суд не повною мірою врахував обставини справи та припустився помилки в застосуванні норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 зявлялися в судові засідання 17.03.2016, 11.04.2016, 16.05.2016, 07.06.2016, давали пояснення, брали участь у допиті свідків тощо (а.с. 52, 68-71, 75-79, 89). Судове засідання 22.07.2016 не відбулося у звязку із зайнятістю головуючого в іншому судовому процесі (а.с. 101). У подальшому в судові засідання, що призначалися на 04.10.2016 і на 21.11.2016 позивач та його представник, які були повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявлялися, однак, представник щоразу клопотав про відкладення розгляду справи через його участь в інших судових процесах, суду надавалися підтверджуючі документи, розгляд справи судом відкладався (а.с. 103, 105-114), тобто, причини неявки визнавалися судом поважними.

Про судове засідання, призначене на 12.12.2016, сторона позивача була повідомлена своєчасно, 09.12.2016 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи через необхідність його участі у відповідний час у розгляді іншої справи Апеляційним судом Закарпатської області із доданням доказу про таку участь (а.с. 116, 118-120). У засіданні 12.12.2016 Тячівський районний суд своєю ухвалою залишив позов без розгляду з підстави, передбаченої ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України внаслідок повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача, від якого не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, умотивувавши ухвалу, зокрема, тим, що позивач та його представник в судове засідання не зявилися повторно не повідомивши про причини неявки в засідання (а.с. 122). Отже, вирішення процесуального питання про залишення позову без розгляду суд повязав із поважністю причин неявки сторони в судове засідання.

Відповідно до ст. 168 ЦПК України, після відкриття судового засідання (ст. 163 ЦПК України) та виконання вимог ст.ст. 164-167 цього Кодексу, суд повинен розглянути клопотання осіб, які беруть участь у справі. Оскільки клопотання представника ОСОБА_2 надійшло до суду до початку судового засідання, суду необхідно було передусім його вирішити, визначитись із тим, чи слід задовольнити клопотання і відкласти розгляд справи або у клопотанні слід відмовити і залежно від цього вирішити питання про подальший рух справи. Попередні подібні клопотання сторони судом задовольнялися. Втім, журнал судового засідання від 12.12.2016 не містить даних, які б вказували на виконання судом наведених вимог цивільного процесуального закону щодо послідовності вчинення процесуальних дій, даних про вирішення судом клопотання в справі немає.

За викладених обставин і з урахуванням того, що поважність причини неявки представника сторони в судове засідання враховувалася судом при вирішенні питання про залишення заяви без розгляду (що узгоджується із положеннями частини 2 статті 169 ЦПК України), мотивація в ухвалі про повторну неявку представника позивача без повідомлення причини неявки в судове засідання необґрунтована та не відповідає матеріалам справи, позаяк докази такого повідомлення в ній є. З матеріалів справи наразі не вбачається, що позивач ОСОБА_1 втратила процесуальний інтерес щодо справи і хоча сама й не виконала вимог ст. 77 ч. 2 ЦПК України, однак, бере участь у справі через свого представника (ст.ст. 38, 44 ЦПК України), стосовно якого суд окремо вирішував питання участі в судових засіданнях, повязуючи це із поважністю причин неявки цієї особи до суду.

Суд наведеного не врахував, необхідних підстав для залишення заяви без розгляду відповідно до ст. 169 ч. 3, ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України не мав і припустився помилки при вирішенні процесуального питання, що згідно зі ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України має наслідком задоволення апеляції, скасування постановленої ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду. Поряд із цим, у разі встановлення фактів, що вказують на зловживання процесуальними правами (ст. 27 ч. 3 та інші норми ЦПК України), не виключається настання, застосування обумовлених цим процесуальних наслідків.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 311 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Тячівського районного суду від 12 грудня 2016 року скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді