Рішення № 67727127, 11.07.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/387/2017(м)

266/2414/15-ц

Головуючий у 1-й інстанції Курбанова Н.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря Гаркуши О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову, посилався на те, що 21.11.2007 року між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_10»(далі ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 26 (зі змінами та доповненнями), згідно із умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 2000000,00 грн. з процентною ставкою за строковою заборгованістю -15,7 % річних, за простроченою заборгованістю - 20,7 % річних, строком повернення згідно графіку (Додаток № 1 до договору), з остаточною датою повернення - 19.11.2027 р. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором - між ним та ЗАТ «Донгорбанк» було укладено іпотечний договір № 26/1 від 21.11.2007 року. Предметом іпотеки за цим договором є об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, загальною 244,3 кв.м., яке розташовано в місті Маріуполі, вул. Лавицького, будинок 23, і яке належить іпотекодавцям (ОСОБА_3 та ОСОБА_5М.). Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя № 2-883/11 від 03.04.2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, про розподіл майна подружжя і визнано за ОСОБА_4 право власності на 4/18 часток нежилого приміщення у будинку № 23 по вул. Лавицького в м. Маріуполі, за ОСОБА_5 - право власності на 4/18 часток даного приміщення. Вказане рішення суду набуло законної сили 29.05.2012 року.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.04.2015 року: за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 27 квітня 2012 року зареєстровано право власності на 4/18 часток нежилого приміщення у будинку № 23 по вулиці Лавицького в місті Маріуполі за кожним; за ОСОБА_3 08 листопада 2007 року зареєстровано право власності на 5/9 часток нежилого приміщення у будинку № 23 по вулиці Лавицького в місті Маріуполі.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року, яким змінено рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 грудня 2012 року, за позовом ПАТ «ПУМБ» з відповідачів ОСОБА_3,ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 26 від 21.11.2007 року у розмірі 2 951 251,47 грн.

Отже, в рахунок погашення заборгованості , встановленою за рішенням суду у розмірі 2 951 251,47 грн. просив звернути стягнення на нежиле приміщення яке розташовано в м. Маріуполі вулиці Лавицького, будинок № 23 шляхом надання права ПАТ «ПУМБ» на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, а також надати право щодо всіх повноважень продавця, в тому числі подання заяв, отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, подання та отримання будь-яких документів, довідок, витягів, заяв, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмета іпотеки, тощо), необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 3 654,00 гривень.

Рішенням Приморського районного суду Донецької області від 19 квітня 2017 року позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором від 21.11.2007 року у розмірі 2 951 47 гривень 47 коп. звернуто стягнення на обєкт нерухомого майна- нежиле приміщення загальною площею 244,3 кв.м., а саме: частку основної будівлі літ. А-2, а саме: частину першого поверху, а саме приміщення № 1 (кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частину вестібюля 1 площею 6,6 кв.м., частину лестнічної клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частину лестнічної клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., яке розташовано в м. Маріуполі вулиці Лавицького, будинок № 23 , і яке належить ОСОБА_3,ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом надання права ПАТ «ПУМБ» на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, а також надано ПАТ«ПУМБ» право щодо всіх повноважень продавця, в тому числі подання заяв, отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, подання та отримання будь-яких документів, довідок, витягів, заяв, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмета іпотеки, тощо, необхідних для здійснення продажу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на неправильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду Донецької області від 19 квітня 2017 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції були відхилені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення інших справ , що розглядаються в порядку цивільного провадження, зокрема, за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ПУМБ» про визнання договору іпотеки недійсним та інших співвласників нежилого приміщення, які оскаржили у касаційному порядку рішення Приморського районного суду м. Маріуполя суду від 26.10.2007 року щодо виділу в натурі часток приміщення.

Суд не прийняв до уваги, що приміщення частково належить іншим особами, окрім відповідачів, що призвело до порушення прав третіх осіб.

Судом при ухваленні рішення було порушено ч.1 ст.39 та ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки суд звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом надання дозволу на продаж, при цьому не зазначив початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні для його подальшої реалізації.

Судом не було прийнято до уваги ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст. 217 ЦПК України, та доводи відповідача про те, що він проживає та його майно знаходиться в зоні проведення АТО. Таким чином, в резолютивній частині суд повинен був зазначити, що рішення в частині його звернення не підлягає виконанню на час дії мораторію встановленого законом.

Крім того,на виконання рішення суду про стягнення заборгованості з боржника, на підставі виконавчого документу з ОСОБА_11 стягуються грошові кошти,отже, суд у рішенні зазначив суму борг, яка є вже меншою.

Крім того, суд не мав правових підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_3, так як він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ №019690 від 19 травня 2017 року, та відповідно до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачів та третіх осіб, які про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Так, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були повідомлені через свого представника адвоката ОСОБА_12, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 22 травня 2017 року та 28 квітня 2017 року ( а.с. 220-225 том 2, а.с.62 том 3) відповідно до ч.4 ст. 76 ЦПК України та п.6 статті 74 ЦПК України). Крім того, відповідачка ОСОБА_4 та треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлені відповідно до частини 3 статті 76 ЦПК України судові повістки вручені у відповідний ЖЄО та Приморську районну адміністрацію Маріупольської міської ради, про що свідчать акти ( а.с.70,73 том3).

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5- ОСОБА_12, яка підтримала доводи апеляції та просила її задовольнити, доводи представника позивача ОСОБА_13, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, крім вимог щодо звільнення апелянта від судового збору та обовязку суду зазначити початкову ціну предмету іпотеки у грошовому вираженні; заслухавши думку третьої особи представника органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради ОСОБА_14, яка просила при ухваленні рішення враховувати інтереси неповнолітніх дітей,дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 26 (зі змінами та доповненнями) від 21.11.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3, останній отримав кредитні кошти у розмірі 2000000,00 гривень з процентною ставкою за строковою заборгованістю -15,7 % річних, за простроченою заборгованістю - 20,7 % річних, строком повернення згідно графіку з остаточною датою повернення - 19.11.2027 р. (а.с. 8-12).

Згідно із іпотечним договором № 26/1 від 21.11.2007 року, укладеним між ЗАТ «Донгорбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_5, останні передали, з метою належного виконання зобовязань за кредитним договором, іпотекодержателю нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною 244,3 кв.м., а саме: частку основної будівлі літ. А-2, а саме: частину першого поверху, а саме приміщення № 1 (кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частину вестібюля 1 площею 6,6 кв.м., частину лестничної клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частину лестничної клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., яке розташовано в м. Маріуполі вулиці Лавицького, будинок № 23 (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодавцям: ОСОБА_3 5/9 частки на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі № 6268 приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_15 08.11.2007р. та ОСОБА_5 4/9 частки та підставі рішення Приморського суду міста Маріуполя від 26 жовтня 2007 року справа № 1628/07.

Відповідно до рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області № 2-883/11 від 03.04.2012 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 4/18 часток нежилого приміщення в будинку № 23 по вул. Лавицького в м. Маріуполі; визнано за ОСОБА_5 право власності на 4/18 часток нежилого приміщення в будинку № 23 по вул. Лавицького в м. Маріуполі.(а.с. 26-27).

Враховуючи приписи ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якої в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, - ОСОБА_16 набула статусу іпотекодавця і має всі права і несе всі обовязки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Згідно з рішенням Апеляційного суду Донецької області № 0519/1650/2012 від 26.02.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 26 від 21.11.2007 у розмірі 2 951 251,47 гривень (два мільйони девятсот пятдесят одна тисяча двісті пятдесят одна гривня 47 копійок), яка складається з заборгованості за сумою кредиту у розмірі 1948 651,93 гривень, заборгованості за непогашеними в строк відсотками у розмірі 952 599,54 гривень та пені у розмірі 50 000,00 гривень. (а.с. 31-33 том 1)

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 04.09.2013 року № 73цс13.

Оскільки суд встановив, що відповідачі ухиляються від виконання даного судового рішення та заборгованість існує у повному обсязі, судова колегія погоджується з висновками суду про наявність підстав для зверення стягення на предмет іпотеки, а саме - нежиле приміщення № 23 по вул. Лавицького в м. Маріуполі у рахунок заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем у розмірі 2 951 251,47 гривень.

Доводи апелянта, що з жовтня 2016 року поручитель ОСОБА_11, який не є стороною у даній справі, почав виплату заборгованості за цим договором шляхом відрахування із заробітної плати , не спростовує висновків суду, оскільки згідно наданої довідки ГУНП в Донецькій області № 710 від 22.06.2017 року з ОСОБА_11 стягуються з жовтня 2016 року грошові кошти згідно постанови ВП № 47043810 від 03 жовтня 2016 року( а.с. 83 том3), тоді як номер виконавчого провадження за даний рішенням суду є 50128011 від 11 березня 2016 року про що свідчить витяг з інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. ( а.с. 184 том 2 )

Крім того, колегія суддів зауважує, що у будь-якому випадку розмір заборгованості, встановлений рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 лютого 2013 року у розмірі 2 951 251,47 гривень визначений судом станом на 22 січня 2012 року та, як пояснив представник позивача, в теперішній час є набагато більшим. ( а.с. 31том1)

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд мав би зупинити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, який розташовано у м. Маріуполі (що відноситься до території проведення антитерористичної операції),не заслуговують на увагу, оскільки положення ст. 9 вищевказаного Закону застосовується під час виконання рішення суду. Крім того, відповідно до ст. 217 ЦПК України суд може визначити порядок виконання рішення, проте, такого клопотання суду не заявлялось.

При цьому посилання апелянта на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року по справі 82цс16 та від 06.07.2016 року по справі № 6-969цс16 є безпідставними, оскільки у даних справах Верховний Суд України зробив правові висновки щодо застосування мораторію відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в валюті» та не обговорював питання про застосування ст. 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Не можна погодитись із доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на те, що нежиле приміщення № 23 по вулиці Лавицького в місті Маріуполі частково належить іншим особами,окрім відповідачів, що призвело до порушення прав третіх осіб, оскільки предметом іпотеки є лише спірне майно, яке належить відповідачам. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про наявність претензій інших осіб до предмету спору.

Разом з цим, судова колегія погоджується з доводами апеляції щодо порушення судом вимог ст.39 Закону України № 898-ІV « Про іпотеку» , яка зобовязує суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначити у рішенні суду, крім іншого, і початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У справі, яка переглядається, суд ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права Іпотекодержателю ПАТ « ПУМБ» на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві.

При цьому, посилаючись на загальний розмір заборгованості, суд не указав початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки сторони за час перебування справи у суді (з 10.07.2015 року) не погодили ціну продажу предмету іпотеки,представником позивача апеляційному суду надано клопотання про долучення до матеріалів справи звіту субєкта оціночної діяльності асоціації «Укрекспробуд» (сертифікат № 704/15 від 03 вересня 2015 року, 01001,м. Київ, вул.Червоноармійська,буд.2) оцінювача ОСОБА_17О.(кваліфікаційне свідоцтво МФ№999 від 07 лютого 1998 року).

Згідно даного звіту, ринкова вартість обєкту оцінки, яке є нежилим приміщенням, частка основної будівлі ( літ А-2)загальною площею 244,3 кв.м., а саме: частина першого поверху, а саме приміщення № 1 (кімнати 2,3,4,5,6,7,8,9,10), частина вестібюля 1 площею 6,6 кв.м., частина сходової клітини першого поверху площею 8,3 кв.м., частина сходової клітини другого поверху площею 8,5 кв.м., та яке розташовано в м. Маріуполі вулиці Лавицького, будинок № 23 становить 760 750 гривень. При цьому, при визначенні значення ринкової вартості обєкта, оцінювачами застосований такий метод ,як порівняльний, тобто виходячи із звичайних цін на цей вид майна.

Апеляційний суд на клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_12 двічі оголошував у справі перерву для узгодження з боржником та іпотекодавцем висновки звіту субєкта оціночної діяльності.

11 липня 2017 року при дослідженні даного доказу будь-яких заперечень або клопотань відносно визначеної ціни предмету іпотеки адвокатом ОСОБА_12 не заявлялось.

Отже, оскільки ціна предмету іпотеки визначена у відповідності до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», то судове рішення підлягає зміні , а саме : другу частину резолютивної частини рішення доповнити словами «з початковою ціною реалізації в розмірі 760 750( сімсот шістдесят тисяч сімсот пятдесят) гривень 00 копійок».

Крім того, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_3, як учасник бойових дій звільняється від судового збору, та суд безпідставно стягнув з нього судовий збір у розмірі у розмірі 1218,00 гривень.

Так, відповідно до пункту 13 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, повязаних з порушенням їхніх прав.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, виданого ГУНП у м. Києві 19 травня 2016 року на імя ОСОБА_3.( а.с. 160 том 2)

За таких обставин, судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» судових витрат у розмірі 3 654 гривень, по 1827 гривень з кожного.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції відмовляв у задоволені клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення інших справ , що розглядаються в порядку цивільного провадження, не є підставою для скасування рішення у даній справі. Крім того, такого клопотання до апеляційного суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором змінити.

Другу частину резолютивної частини рішення доповнити словами «з початковою ціною реалізації в розмірі 760 750( сімсот шістдесят тисяч сімсот пятдесят) гривень 00 копійок».

Судове рішення в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2»( м. Київ,вул. Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати у розмірі 3 654( три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривень, по 1827( одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень з кожного.

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_18

ОСОБА_19